Хронологія окупації АР Крим: перша фаза російської агресії, розпочатої у 2014 році

Окупація території Автономної Республіки Крим була першою фазою збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році. Керівництвом рф було розроблено двоетапний план для анексії Криму. Перший – підготовчий етап передбачав широкомасштабне поширення міфу «руського миру» в Криму протягом останніх років, за допомогою інструментів інформаційної війни, з метою деморалізації громадян України. Другий етап, який тривав з 2010 до 2014 року, включав підступне і практично приховане захоплення органів державного управління, безпеки та оборони, а також інфраструктури, здійснене спецслужбами та збройними силами країни-агресора.

Порушення російською федерацією норм і принципів міжнародного права

Порушуючи норми міжнародного права, встановлені ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09.12.1981 р. № 36/103 та резолюціями 2131 (ХХ) від 21.12.1965 р., що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності та суверенітету, 2625 (XXV) від 24.10.1970 р., що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосується дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 2734 (XXV) від 16.12.1970 р., що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 р., що містить визначення агресії, президент російської федерації путін в.в., а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 р., принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 р. спланували, підготували і розв’язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ про вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.

Український Крим до окупації

Постановою ради федерації федеральних зборів рф «Про використання збройних сил російської федерації на території України» від 01.03.2014 р. № 48-СФ за результатами звернення президента рф, виходячи з інтересів безпеки життя громадян рф, особового складу військового контингенту збройних сил рф, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту рф на використання збройних сил рф на території України.

Організація і проведення псевдореферендуму

Верховною Радою АР Крим, під тиском озброєних військових з числа збройних сил рф, 06.03.2014 р. прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму», дія якої зупинена Указом Президента України № 261/2014 від 07.03.2014 р., та яка визнана неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 р.

У подальшому, 11.03.2014 р. Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» – «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 р. № 296/2014 дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 р. – вона визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 р. № 891-VІІ Верховна Рада АР Крим розпущена, проте 17.03.2014 р. представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна Рада Республіки Крим».

Так, 18.03.2014 р. «Державна Рада Республіки Крим» підписала «Договір» між рф і «Республікою Крим» про прийняття до складу рф «Республіки Крим» та утворення у складі рф нових суб’єктів, який вже 19.03.2014 р. рішенням конституційного суду рф визнаний таким, що відповідає конституції рф, 20.03.2014 р. його ратифікувала більшістю голосів державна дума рф, а 21.03.2014 р. – рада федерації федеральних зборів рф, відтак цей «договір» набрав чинності 21.03.2014 р.

Внаслідок вказаних злочинних дій 21.03.2014 р. держдумою рф ухвалено  закон № 6-ФКЗ, яким прийнято до рф «Республіку Крим» та утворені у складі рф нові суб’єкти, а вже 11.04.2014 р. «Державна рада Республіки Крим» приняла «Конституцію Республіки Крим» як суб’єкта рф.

Утворення російських органів окупаційної адміністрації у Криму

У подальшому, продовжуючи підривну діяльність проти України, рф утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади рф, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади рф та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15.04.2014 р. ухвалено Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 1207- VII), за яким перебування підрозділів зс рф на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку рф.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 р. № 68/262, псевдореферендум, проведений в АР Крим 16.03.2014 р., визнаний таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії російської федерації стало ухвалення Верховною Радою України 21.04.2015 р. постанови № 337-VІII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії російської федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку рф на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 р. № 129-VIIІ «Про звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором» – російську федерацію визнано державою-агресором.

Тимчасова окупація Криму внаслідок російської агресії

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 р. № 71/205 та від 19.12.2017 р. № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018 р., «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 р. послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку рф внаслідок військової агресії частини території України – АР Крим – підтверджено невизнання її анексії.

Для успішної деокупації Криму, крім суто військових заходів, має стати нарощування духовного та інтелектуального потенціалу українського народу. Російськомовній українські громадяни, насамперед, у тимчасово окупованому Криму, неодмінно повернуться на дружню основу ставлення до українства. Також першочерговою задачею повинна бути нейтралізація інформаційних, політичних та економічних каналів денаціоналізації українського населення на Кримському півострові.

Критерієм успішності цих дій має стати підйом українського національного відродження на півострові. Своєю чергою, забезпечення реальних прав української нації у Криму піде шляхом створення внутрішніх умов для визволення його від окупантів.

Продовження теми:

Хронологія окупації окремих районів Донецької та Луганської областей: друга фаза російської агресії, розпочатої у 2014 році