Події 1–2 вересня 2026 року на житловому масиві Березняки в Києві (вул. Шумського) стали прикладом небезпечного міжвідомчого конфлікту, і водночас яскравою ілюстрацією того, як ігнорування державної мови у критичних умовах може посилювати ризики. Те, що почалося як контрдиверсійна операція Служби безпеки України проти загрози, організованої фсб рф, завершилося взаємною стріляниною між співробітниками СБУ та Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Розслідування кримінального провадження здійснює Державне бюро розслідувань. Проте окрема, принципово важлива лінія – мовна – вже стала предметом офіційного розгляду Уповноваженого із захисту державної мови.
Оперативний контекст – запобігання терористичному акту
За офіційними коментарями СБУ, Служба працювала на випередження, щоб зірвати вбивство, яке на замовлення фсб рф планувалося на День Незалежності України. Оперативним шляхом вдалося виявити контакти заступника командира російського добровольчого корпусу ГУР МОУ зі спецслужбами рф. Ця особа мала підготувати замах на одного з лідерів російського опозиційного руху, який у той час мав прибути в Україну. Крім того, за наявними матеріалами, у спілкуванні з представниками фсб військовослужбовець отримав завдання на ліквідацію інших військових Сил оборони України в обмін на грошову винагороду.
Емблема із совою – символіка ГУР
Завдяки роботі СБУ підготовку злочину вчасно зупинили. За участі вказаного військовослужбовця проводився комплекс контррозвідувальних перевірочних заходів. Фігурант визнав факт контактів із фсб рф і надав відповідну інформацію, що дозволило встановити весь ланцюжок причетних. Служба безпеки задокументувала в телефоні особи листування з представником фсб. Зважаючи на визнання та співпрацю зі слідством, запобіжний захід до нього не застосовували.
Під час невідкладних слідчих дій збору та фіксації доказів 1–2 вересня виникла конфліктна ситуація. Спецпідрозділи ГУР і СБУ діяли автономно у межах своєї компетенції і в певний момент сприйняли один одного як протилежну сторону. Результатом стала взаємна стрілянина.
За версією СБУ, під час обшуку за однією з адрес група осіб здійснила збройний напад на оперативно-слідчу групу, намагалася перешкодити процесуальним діям і заблокувала автомобілями проїзд. Для припинення нападу залучили спецпідрозділ Центру спеціальних операцій «Альфа». Під час припинення збройного спротиву застосували зброю. Є поранені серед тих, хто чинив спротив. Нападників затримали; встановлено, що вони належать до одного з підрозділів Сил оборони. Вилучено зброю та документи. За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора відкрито провадження за фактом погрози та посягання на життя працівника правоохоронного органу. Слідчі дії тривають.
Мовний аспект і відеозаписи
Подія швидко набула розголосу. У соцмережах і медіа з’явилися численні відеофрагменти як самого епізоду, так і подальших «розборів». Особливо активно матеріали поширювали антиукраїнські ресурси, що наводить на певні висновки щодо мети використання відеозаписів для просування відповідних наративів.
На відеозаписах чіткий звук і можна почути, що спілкування між представниками елітних українських спецпідрозділів відбувалося російською мовою. Звучать фрази на кшталт «вот зачем ти правацируешь?» та «я же воєнний челавек, я же не по хатам лазию, а в окопах воюю».
В умовах підвищеної нервової напруги, темряви, стрес-факторів і оперативної обстановки російськомовне мовлення з «іншого боку» легко сприймається як ознака ворога. Мовна практика, яка у мирний час може здаватися «звичною», у бойовій чи наближеній до бойової ситуації стає додатковим фактором ризику непорозуміння. Спецпідрозділи, які захищають Україну, зобов’язані користуватися державною мовою. Використання мови держави-агресора в таких ситуаціях є, по-перше, порушенням законодавства, а по-друге, створює зайві ризики для життя людей і успіху операції.
Реакція Уповноваженого із захисту державної мови
На цю обставину звернув увагу перший заступник директора Центру економіко-правових досліджень Олексій Святогор. Його звернення, зареєстроване того дня, коли сталася надзвичайна подія зі стріляниною, надійшло до Уповноваженого із захисту державної мови.
Уповноважена Олена Івановська у відповіді підтвердила: зазначені факти містять ознаки порушення норм частини першої статті 9, частини першої статті 12, статті 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Лист Уповноваженого із захисту державної мови
З метою прийняття виваженого рішення щодо проведення заходів державного контролю за застосуванням державної мови Служба безпеки України та Головне управління розвідки Міністерства оборони України звернулися до відповідних органів для отримання необхідної інформації. За результатами розгляду отриманих матеріалів буде вжито заходів згідно із законодавством. Питання, пов’язані з порушенням права громадян на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених Законом, перебувають на постійному контролі Уповноваженого.
Це важливий сигнал. Держава офіційно визнала, що мовна поведінка в силових структурах під час виконання службових обов’язків підлягає контролю, і не є «внутрішньою справою» підрозділів.
Правові межі
Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» чітко визначає обов’язки державних органів, у тому числі правоохоронних і розвідувальних. Стаття 9 встановлює, що державна мова є мовою офіційного спілкування. Стаття 12 регулює застосування державної мови в діяльності органів державної влади, зокрема під час виконання службових обов’язків. Стаття 16 стосується мови у сфері оборони, безпеки та правопорядку. Вимоги поширюються на працівників під час виконання ними посадових і службових обов’язків.
У воєнний час ці норми набувають особливої ваги, адже мова є базовим засобом ідентифікації «свій-чужий». Коли елітні підрозділи у критичній ситуації переходять на мову противника, вони самі створюють умови для помилкової ідентифікації. Українська мова спілкування – не «дрібниця», не «питання звички», а вимога до професійної дисципліни, стандартизації команд і зниження ризику дружнього вогню чи конфліктів між своїми.
Історичний контекст також має важливе значення. Впродовж довгих десятиліть російська мова нав’язувалася в силових структурах як «міжнаціональна» чи «робоча». Після початку російської окупації у 2014 і особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року наша держава системно працює над дерусифікацією. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» – один із ключових інструментів. Його ігнорування в СБУ та ГУР підриває саму логіку мовної політики і створює прецедент, який можуть використовувати пропагандисти ворога.
Безпекові та інституційні наслідки
Конфлікт між СБУ та ГУР сам по собі став інституційним провалом. Два ключові органи, які мають діяти скоординовано, сприйняли одне одного як противника. Розслідування ДБР має встановити всі обставини, включно з питаннями координації, ідентифікації, протоколів взаємодії. Але мовний фактор не можна залишати поза увагою.
По-перше, російськомовне спілкування ускладнює швидку ідентифікацію. По-друге, воно послаблює дисципліну і стандарти. По-третє, воно дає ворожій пропаганді матеріал для дискредитації українських спецслужб. По-четверте, воно підриває довіру суспільства: якщо елітні підрозділи не дотримуються базових вимог закону про державну мову, постає чимало питань про загальну культуру виконання службових обов’язків.
Центр економіко-правових досліджень неодноразово звертав увагу на те, що мовна політика є складовою національної безпеки. В умовах війни вона стає оперативним фактором. Вимовлена державною мовою команда знижує ризик непорозуміння. Мовні протоколи у спецпідрозділах мають бути жорсткими так само, як і протоколи застосування зброї чи радіообміну.
Всі співробітники спецпідрозділів, які захищають Україну, зобов’язані спілкуватися українською.
Уповноважений із захисту державної мови, по-перше, має довести розгляд скарги до логічного завершення: отримати пояснення від СБУ та ГУР, оцінити масштаби практики і вжити передбачених законом заходів. По-друге, керівництво обох відомств має провести внутрішні перевірки щодо дотримання мовного законодавства під час службових дій. По-третє, потрібні чіткі внутрішні інструкції, додаткові заняття з української мови. По-четверте, суспільство має вимагати від спецслужб не лише результатів у боротьбі з ворогом, але і дисципліни, яка відповідає стандартам демократичної держави, що захищає свою ідентичність.
Вкотре закликаємо всіх довіряти лише офіційним джерелам інформації та дочекатися результатів розслідування.