Центр економіко-правових досліджень звернувся до Уповноваженого із захисту державної мови та профільних організацій осіб з інвалідністю зі слуху з науково-практичними рекомендаціями щодо захисту української жестової мови.
Беззвучна мова глухих
В Україні, за поширеними оцінками, налічується до 2 млн осіб з вадами слуху. Для значної частини з них основним і природним засобом спілкування є жестова мова (сурдомова). При цьому українська жестова мова (далі – УЖМ) є окремою мовною системою, яка суттєво відрізняється від російської як за абеткою (дактилем), так і за основними жестовими конструкціями.
На наш погляд, важливо, щоб норми мовного законодавства – зокрема вимоги щодо лексики, стандартів і захисту державної мови – поширювалися і на українську жестову мову. Процесуальна увага Уповноваженого із захисту державної мови має стосуватися і цього напряму, оскільки користувачі жестової мови не завжди використовують її з дотриманням національних стандартів і звичаїв жестового мовлення.
Так, неодноразово фіксувалися випадки, коли під час спілкування між касирами в закладах торгівлі (значна кількість осіб з порушеннями слуху працюють касирами) та покупцями діалоги відбуваються із застосуванням «російського» варіанту жестової мови. Для фахівців очевидно, що жест «дякую» в українському та російському варіантах суттєво різниться. Те саме стосується інших поширених загальновживаних жестів і слів.
При цьому варто наголосити: якщо випадковий сторонній спостерігач, який не володіє жестовою мовою і не розуміє її, бачить обмін не традиційними національними жестами, порушення мовного законодавства для нього не є очевидним і часто залишається поза увагою громадського контролю.
Ми запропонували вжити заходів щодо активізації роботи в цьому напрямі – вдосконалення мовного законодавства та захисту державних стандартів і звичаїв мовлення навіть у такій «екзотичній», незвичній та, можливо, дещо незручній сфері.
Відповідні науково-практичні рекомендації скеровано Уповноваженому із захисту державної мови, Громадській організації «Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю зі слуху» та Українському товариству глухих.
На ці звернення вже надійшли змістовні відповіді. Передусім, заслуговує на особливу увагу позиція ГО «Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю зі слуху «Українське товариство глухих» (УТОГ). Наводимо ключові положення їхнього листа майже повністю, щоб зберегти логіку й акценти, які висловила організація.
Еволюція, а не тиск – УТОГ про очищення і вдосконалення української жестової мови
УТОГ поділяє стурбованість щодо якості комунікації в закладах торгівлі і зазначає, що активно співпрацює із законодавцями, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та бізнесом для підвищення інклюзивності та впровадження УЖМ, зокрема серед обслуговуючого персоналу.
Разом із цим товариство має важливі зауваження. Жестові мови є самостійними лінгвістичними системами, розвиток яких історично відбувався за іншими закономірностями, ніж розвиток словесних мов. Зокрема, як українська жестова мова, так і російська жестова мова історично походять від єдиного лінгвістичного ядра – старофранцузької жестової мови.
Через спільне походження та тривалі соціокультурні контакти упродовж трьох останніх століть значний масив жестів є спільним або схожим, що є природним процесом для мов, які належать до однієї мовної родини. Через це складно однозначно класифікувати жести як виключно «російські» чи «українські», якщо в них відсутні конфігурації, що походять від дактилем відповідних мов.
УТОГ послідовно веде роботу над кодифікацією, розвитком і впровадженням УЖМ у широкий ужиток усіх сфер суспільного життя, що відповідає нормам чинного законодавства України. Процес очищення УЖМ від російськомовних покручів та кодифікації нових національних жестів триває постійно на базі експертних груп при УТОГ. Водночас впровадження у спілкування широких верств населення нових жестових одиниць і заміна росіянізмів у жестомовній спільноті відбуваються поступово, і цей процес (особливо серед старшого покоління) потребує значного часу і терпіння.
Будь-які заходи адміністративного тиску, осуду чи покарання в цьому контексті є неефективними та недоречними, оскільки мова розвивається шляхом природного засвоєння. Визначаючи заходи впливу, необхідно врахувати, що в Україні в жодному закладі вищої освіти немає програм з підготовки вчителів чи перекладачів з української жестової мови, крім УТОГ. Відповідно, навчання та використання саме української жестової мови і впровадження нових жестів відбувається не в результаті цілеспрямованого освітнього процесу, а опановується лише в умовах спілкування представників жестомовної спільноти або нежестомовних осіб через контакти з представниками жестомовної спільноти.
У мовному питанні необхідно бути досить уважними та обережними, а також дати можливість змінам пройти еволюційний шлях трансформації – лише тоді вони набудуть сталих форм і не викликатимуть опору. Наприклад, у спільноті глухих вважається некоректним поняття «особи з порушеннями слуху» (натомість використовуються терміни «глухий» або «напівглухий»). Проти використання терміна «особи з порушеннями слуху» як узагальненого для глухих і напівглухих осіб виступає також міжнародна спільнота. Проте відійти від цього медичного поняття в один день вкрай складно, оскільки воно має досить тривалу традицію використання.
Відповідно, для змін потрібно впроваджувати системні просвітницькі проєкти, а це потребує часу. Саме тому УТОГ регулярно проводить інформаційну роботу з означеної тематики як самостійно, так і в колаборації з партнерськими організаціями та установами.
На завершення листа УТОГ подякував за звернення та увагу до питань життєдіяльності спільноти глухих і популяризації української жестової мови. Це важливий сигнал: організація, яка безпосередньо представляє інтереси спільноти, визнає актуальність теми і водночас наголошує на потребі еволюційного, а не директивного підходу.
Позиція Уповноваженого із захисту державної мови
Надійшла і відповідь від Уповноваженої із захисту державної мови Олени Івановської. Щодо посилення мовного законодавства у сфері жестової мови у відповіді наголошено, що серед завдань, покладених на Уповноваженого згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» прямо передбачено підтримку української мови шляхом сприяння розвитку української жестової мови як основного або одного з основних засобів спілкування жестомовних осіб. Статус, засади та порядок застосування української жестової мови визначаються законом.
Українська жестова мова визначена як природна візуально-жестова мовна система з власною лексико-граматичною структурою, що сформувалася еволюційним шляхом і використовується як основний або один з основних засобів спілкування жестомовних осіб, які постійно проживають або впродовж тривалого часу проживали на території України. В Україні кожному гарантується право вільно використовувати українську жестову мову в суспільному житті, вивчати та підтримувати її, а також навчатися українською жестовою мовою. Жодне з положень Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання української жестової мови.
Уповноважений повідомила, що з метою забезпечення ефективної реалізації державної політики вона вже рекомендувала Верховній Раді України в 2026 році прийняти закон, який визначатиме порядок та особливості застосування української жестової мови у різних сферах суспільного життя. Цю рекомендацію викладено в Річному звіті про діяльність Уповноваженого за 2025 рік, а також вона міститься і в інших звітах за попередні роки. Крім того, у 2025 році Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики створив робочу групу з розроблення законопроєкту про українську жестову мову.
Водночас Уповноважений зауважила, що не наділена правом законодавчої ініціативи – воно належить Президентові України, народним депутатам і Кабінету Міністрів. Однак у разі надходження відповідного законопроєкту на погодження вона готова його опрацювати та надати свої пропозиції.
Наприкінці листа Уповноважений подякувала за небайдужість до питань мовної політики та захисту державної мови.
Таким чином, і УТОГ, і Уповноважений із захисту державної мови підтвердили: українська жестова мова є повноцінною частиною мовного простору країни, її розвиток і захист потребують системної уваги, а процес очищення від сторонніх впливів і впровадження національних стандартів має бути послідовним, просвітницьким і підкріпленим законодавчими рішеннями. Центр економіко-правових досліджень продовжуватиме надавати сприяння розвиткові цієї теми. Ми інформуватимемо читачів про подальші кроки.