Для відвернення збройної агресії російської федерації проти України вкрай актуальним є питання оптимізації використання людських ресурсів та ефективної мобілізації кадрового потенціалу залучених військовослужбовців на основі поєднання суспільних, приватних і державних інтересів.
Центр економіко-правових досліджень провадить активну правозахисну та журналістську діяльність, спрямовану на аналіз і висвітлення інформації про стан мобілізації та оптимізації залучених ресурсів.
За результатами проведених нами наукових досліджень було виявлено певні недоліки в цій сфері.
Так, останнім часом спостерігається негативна тенденція до невиправданого «розростання» кількості кадрового складу Збройних Сил України, які для деяких категорій наших співвітчизників стали «прихистком», джерелом заробітку і прихованого «ухилянства».
Якщо у районі ведення бойових дій та безпосередніх зіткнень знаходиться певна кількість військовослужбовців, котрі виконують поставлені завдання, то на віддаленні від лінії фронту (бойового зіткнення) – в тилу, – накопичилися очевидно громіздкі та явно непотрібні, з надмірною чисельністю підрозділи. І в цих підрозділах обліковується значна кількість військовослужбовців. Причому останні категорії (не задіяні у військових діях) за кількістю значно переважають тих, хто безпосередньо відвертає агресію.
Державний кордон України на Поліссі
Прикордонні райони, де явно не може бути повторення нападу агресора (наприклад, Полісся з непрохідними болотами, хащами, піщаними ґрунтами) заповнені надмірною кількістю військових різних категорій. Останні вельми комфортно почуваються у закріпленій локації: робити тут нічого не треба, тут годують, виплачують грошове утримання, надають житло або ж існує можливість займати покинуті сільські хати безкоштовно, є можливість займатися побутовим пияцтвом та розпустою тощо.
Віддалені від лінії зіткнення населені пункти також заповнені особами у військовому однострої. Ніякими оборонними завданнями вони не зайняті, а просто дислокуються та нічого не роблять, дискредитуючи своєю присутністю і відвертим неробством саму ідею національного спротиву та концентрації суспільних зусиль задля захисту країни.
Пересічні люди не вірять у «благі» наміри вищого керівництва. Громадськість негативно сприймає заходи щодо мобілізації «всіх підряд» облавними методами, наочно спостерігаючи зграї ледачих розслаблених військовослужбовців у мирних віддалених місцевостях.
У місті Києві існують десятки локацій, де знаходиться значна кількість військовослужбовців усіх категорій, котрі явно нічого не роблять. Такий стан справ не є виправданим ані тактичними, ані стратегічними міркуваннями. Переважну частину функцій військовослужбовців взагалі можуть виконувати поліцейські підрозділи.
У медіа регулярно поширюються відомості про те, що як тільки певного чиновника, депутата чи суддю затримують за підозрою у вчиненні правопорушення (від хабарів – до кермування транспортними засобами у стані сп’яніння) і починають процесуальні процедури притягнення до відповідальності, то такі особи вкрай легко та безпечно домовляються про «запис» до військових частин в якості нібито мобілізованих, тим самим отримуючи законні відстрочки у процесуальних негативних наслідках.
Такі особи через відсутність навичок, необхідних для військовослужбовців (належна фізична підготовка, володіння зброєю, вміння швидко орієнтуватися у нестандартних ситуаціях) апріорі не можуть виконувати обов’язки на посадах у військових підрозділах, де вони знаходяться. Такі вдавані вояки зрідка знімають селфі на фоні кущів та військової техніки зі зброєю та розміщують їх у соціальних мережах, створюючи навколо себе штучний антураж. А потім з відома командування частини вони відбувають додому, і там байдикують за казенний кошт у комфортних умовах.
Ця ситуація також принижує та дискредитує державу. Збройні Сили України не повинні ставати притулком та місцем «відсижування» до кращих часів для хабарників і різних пройдисвітів.
Мені особисто багато разів різні категорії військового керівництва пропонували: «прийди до нас, ми тебе запишемо, будеш десь у теробороні Закарпаття в селі сидіти і нічого не робити. А якщо домовимось і поділимо грошові виплати, то взагалі будеш сидіти вдома або у відрядження відправимо додому». Зголоситися на подібні пропозиції мені не дозволяє виховання.
З таких відверто ледачих та злочинно налаштованих «мертвих душ» сформовані цілі підрозділи. І схоже, що така ситуація вигідна військовому керівництву на місцях. Створення та утримання розгалуженої та «розжирівшої» мережі військових частин, штабів, підрозділів дозволяє вільно розпоряджатися ресурсами (людськими, фінансовими, матеріальними), підвищувати власну «значимість» і статусність (вища посада дозволяє сподіватися на вищі виплати, нагороди тощо). За хабарі та «відкати» можна домовлятися про «відпустки» та «полегшення» для найбільш «шустрих» військовослужбовців: найпопулярніша схема – половина або дві третини грошового утримання в обмін на «відпускаю додому».
Така ситуація вигідна всім, окрім народу України та нації загалом.
Центром економіко-правових досліджень розроблено відповідні науково-методичні рекомендації, та направлено їх на адреси Офісу Президента України, РНБО України, Міністерства оборони України, Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України, а також Державного бюро розслідувань.
Зокрема нами запропоновано у мережі Міністерства оборони України (інших спеціальних робочих органів в їх існуючих межах, аби не призвести до створення ще однієї паразитарної структури) запровадити інститут інспекторів з контрольно-аудиторськими функціями. Інспекторам слід надати повноваження відвідувати будь-які регіони України, безпосередньо перевіряти місця дислокації військових частин і пересвідчуватися в обґрунтованості їх знаходження в тій чи іншій місцевості. У разі наявності сумнівів щодо виправданості знаходження військових підрозділів у тому чи іншому місці, з урахуванням їх чисельності, інспектори повинні мати повноваження на те, щоб порушувати перед вищим керівництвом Збройних Сил України (Генеральним штабом) питання про належне, активне використання (переміщення) такого підрозділу для безпосередніх бойових дій, у тому числі для ротації залучених воїнів.
Аналогічно буде доцільним перевірка вказаною структурою (зокрема на підставі звернень громадян) відомостей про штучне знаходження тієї чи іншої особи у складі Збройних Сил України. Особливо актуальним це є для випадків, коли така особа лише обліковується у штаті частини, а фактично перебуває вдома.
Запропонований нами новий формат контрольно-ревізійної діяльності може принести свої позитивні результати. Передусім, інспектори матимуть змогу виявити значну кількість фактичних «ухилянтів», розкрадачів бюджетних коштів, окозамилювачів, шахраїв та інших любителів «теплих місць».
За адекватного оприлюднення відомостей про результативність запропонованих новацій у суспільстві буде підвищено довіру до Збройних Сил України, усунуто корупційні зловживання, збережено людський ресурс (шляхом очищення Збройних Сил України від відвертого «шлаку»). А найголовніше – буде стабілізовано, виправдано та оптимізовано процеси загального призову і мобілізації громадян на військову службу, за одночасного збереження необхідної кількості осіб, задіяних у суспільному виробництві та залучено додаткові (наразі «приховані», вкрадені) кадрові резерви. Все це може надати можливість проведення ротації воїнів.
Олексій Святогор,
Перший заступник директора Центру економіко-правових досліджень
