Центр економіко-правових досліджень продовжує вивчення питань дотримання суспільного та юридичного балансу в умовах правового режиму воєнного стану. Захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності є спільним конституційним обов’язком усіх наших співгромадян. Організація та проведення мобілізаційних заходів є критично важливими для забезпечення обороноздатності держави, а військовослужбовці, залучені до здійснення цих заходів, зокрема співробітники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) виконують складні завдання у надзвичайно напружених умовах.
У зв’язку із цим ЦЕПД наголошує на неприпустимості будь-яких маніпуляцій чи дискредитаційних кампаній у публічному та інформаційному просторі. Значний обсяг недовірливої інформації, оприлюдненої в соціальних мережах, являє собою цілеспрямовані ворожі фейки та спотворені звинувачення, спрямовані на підрив процесів комплектування Збройних Сил України.
Водночас об’єктивний юридичний аналіз потребує визнання того факту, що під час практичної службової діяльності окремих представників органів військового управління трапляються випадки вчинення правопорушень. Йдеться про протиправні дії, такі як безпідставне застосування фізичної сили до цивільних осіб, незаконне одержання чи вимагання грошових коштів (неправомірної вигоди), незаконне позбавлення волі та інші перевищення службових повноважень.
З метою отримання офіційної інформації та практичних роз’яснень щодо практики забезпечення юридичного супроводу, використання процесуальних інститутів (зокрема особистої поруки) та запобігання правопорушенням Центром економіко-правових досліджень було скеровано відповідні запити до обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Одержані відповіді дозволяють комплексно оцінити правову позицію органів військового управління щодо процесуального статусу затриманих військовослужбовців і меж законного сприяння їх захисту.
Превентивна робота в діяльності органів військового управління
Організація діяльності органів військового управління під час виконання мобілізаційних завдань базується на суворому дотриманні вимог чинного законодавства. Як ідеться з листа Кіровоградського обласного ТЦК та СП від 23.07.2026 № 9885, керівництвом на системній основі проводиться робота щодо запобігання вчинення правопорушень військовослужбовцями підпорядкованих підрозділів, що включає комплекс заходів виховного характеру, службової та правової підготовки та контролю командирів за підлеглими – як під час виконання обов’язків військової служби, так і поведінки в побуті. Крім того, підрозділами психологічної підтримки персоналу здійснюється психологічний супровід особового складу, надається допомога у подоланні стресових ситуацій.
Органами військового управління підкреслено важливість зворотного зв’язку з інститутами громадянського суспільства та правозахисними виданнями. Зокрема, у відповіді Кіровоградського ОТЦК та СП висловлено подяку за звернення з актуального питання. Лист першого заступника директора ЦЕПД Олексія Святогора доведено до підпорядкованих підрозділів і буде враховано у разі виникнення ситуацій описаних в ньому.
Таким чином, профілактика правопорушень серед особового складу розглядається командуванням як пріоритетний напрям службової діяльності, який поєднує правове навчання, командирський контроль і психологічну підтримку.
Конституційний розподіл повноважень та інститут особистої поруки
Забезпечення права на захист і застосування запобіжних заходів у кримінальних провадженнях регламентовано процесуальним законодавством України. Як випливає з офіційної відповіді Одеського обласного ТЦК та СП від 05.08.2026 № 943/24951, будь-який юридичний супровід має реалізовуватися виключно в межах визначених законом процедур.
У наданому роз’ясненні Одеський обласний ТЦК та СП наголошує, що відповідно до статті 129¹ Конституції України та приписів Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), питання обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу належать до виключної компетенції слідчого судді або суду в межах конкретного кримінального провадження.
Щодо можливого використання особистої поруки як альтернативи триманню під вартою, орган військового управління роз’яснює положення статті 180 КПК України. Виходячи з принципів добровільності та персональної відповідальності, рішення щодо можливості особи бути поручителем у кожному окремому випадку ухвалюється посадовими особами особисто і добровільно. Таке рішення приймається з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства та після роз’яснення слідчим суддею або судом відповідних процесуальних обов’язків і визначеної законом відповідальності.
У відповіді Одеського обласного ТЦК та СП також зазначено, що висловлені у зверненні пропозиції взяті до відома та враховуються у межах чинного законодавства України та повноважень органу військового управління. При цьому командування окремо висловило вдячність за громадянську позицію та увагу до питань діяльності Збройних Сил України.
Дана позиція підтверджує, що командування органів військового управління розмежовує особисті процесуальні права службових осіб (бути поручителями за власною ініціативою) та адміністративні повноваження військового органу, який не має права ухвалювати колегіальні чи директивні рішення щодо поруки.
Незалежність правосуддя, оцінка тяжкості діянь і недопущення «корпоративного захисту»
Найбільш ґрунтовний та детальний правовий аналіз порушеної проблематики міститься у відповіді Хмельницького обласного ТЦК та СП від 23.07.2026 № 1061/6/16733. У документі розкрито принципові аспекти співвідношення військово-адміністративної влади та незалежної судової гілки.
За інформацією, отриманою від Хмельницького обласного ТЦК та СП, норми статей 176 та 180 КПК України передбачають особисту поруку як один із запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою. Сторона захисту має повне право заявляти відповідне клопотання в кожній конкретній справі, надаючи суду письмові зобов’язання поручителів, які заслуговують на довіру. Звернення до цього інституту є законним та обґрунтованим правом обвинуваченого чи підозрюваного.
Разом з тим, керівництво Хмельницького ОТЦК та СП робить декілька ключових юридичних застережень.
Керівництво ТЦК та СП не наділене повноваженнями надавати слідчим суддям або судам будь-які директиви щодо обрання того чи іншого запобіжного заходу. Суд є незалежним у своїй діяльності та ухвалює рішення виключно на підставі обставин конкретної справи, керуючись критеріями статті 194 КПК України:
- тяжкістю інкримінованого діяння;
- наявністю ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- ризиком впливу на потерпілих, свідків чи інших учасників провадження;
- ризиком продовження протиправної діяльності чи знищення доказів.
Будь-яка спроба формалізувати «активний супровід» засідань як інструмент системного впливу командування на слідчого суддю містить ризик того, що такі дії будуть розцінені як втручання в діяльність суду, що може мати самостійні кримінально-правові наслідки.
Також варто зважати на допустимі межі процесуального супроводу. Надання характеристик, довідок про заохочення, про стан здоров’я чи інших відомостей, що позитивно характеризують особу військовослужбовця, є цілком законною процесуальною дією сторони захисту. Всі надані документи долучаються до матеріалів справи та оцінюються судом нарівні з іншими доказами. У цій частині надання допомоги в оформленні відповідних документів є прийнятним і правомірним.
Вирішення питання службової дисципліни
Хмельницький обласний ТЦК та СП звертає особливу увагу на змістовний аспект кримінальних проваджень. Йдеться про категорію справ, у яких особи затримуються за підозрою у вчиненні тяжких злочинів проти особи та власності:
- незаконне позбавлення волі;
- вимагання коштів;
- шахрайство;
- розбій та грабіж;
- перевищення службових повноважень.
Тяжкість зазначених статей сама по собі є законною підставою для суду обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це не є проявом свавілля судової системи, а відповідає загальній практиці розгляду справ про тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення незалежно від статусу обвинуваченого.
Будь-які спроби лобіювання пом’якшеного запобіжного заходу для працівників ТЦК та СП у справах, пов’язаних із перевищенням повноважень щодо цивільних та військовозобов’язаних осіб, може створити враження «корпоративного захисту від відповідальності». Це підриває довіру суспільства до інституту ТЦК та СП загалом і суперечить конституційному принципу рівності всіх громадян перед законом.
Хмельницький обласний ТЦК та СП погодився з важливістю порушеного у зверненні питання щодо ризику зниження довіри до командирів у разі їхньої пасивності стосовно затриманих підлеглих. Орган військового управління наголосив, що розв’язання цієї проблеми полягає в контексті службової дисципліни, належного юридичного супроводу, інформування особового складу про його права, а не у площині управлінського впливу на судові рішення.
Згідно з позицією Хмельницького ОТЦК та СП обґрунтовано вважається за доцільне забезпечити належний юридичний супровід затриманих осіб, включно з правом на захисника і своєчасним поданням об’єктивних характеристик у кожній справі окремо, без формулювання узагальнених вказівок щодо обов’язкового застосування конкретного запобіжного заходу до всієї категорії справ та без звернень до керівництва ТЦК та СП із проханням надавати відповідні директиви, оскільки такі дії виходять за межі повноважень адміністративного органу щодо незалежної судової гілки влади.
Висновки та практичні рекомендації
Аналіз офіційних відповідей Кіровоградського, Одеського та Хмельницького обласних ТЦК та СП дозволяє дійти ключових висновків щодо юридичного супроводу кримінальних проваджень стосовно військовослужбовців, що узагальнено в Таблиці 1.
Таблиця 1. Правомірні межі юридичного супроводу стосовно військовослужбовців
Отже, на підставі викладеного можна сформулювати такі підсумкові рекомендації:
- Забезпечення права на захист: Юридичний супровід військовослужбовців, стосовно яких порушено кримінальні провадження, повинен відбуватися із залученням кваліфікованих адвокатів та повним використанням процесуальних прав, гарантованих КПК України.
- Розмежування повноважень: Командуванням ТЦК та СП має чітко дотримуватися межа між наданням допомоги в зборі характеризуючих матеріалів і спробами адміністративного впливу на судову систему.
- Посилення профілактики: Основний акцент органів військового управління повинен зміщуватися на превентивну виховну, правову та психологічную роботу з метою недопущення вчинення правопорушень під час виконання мобілізаційних заходів.