Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повідомило, що під час призначення працівників на посади не використовує поліграфічні дослідження.
У листі за підписом керівництва управління зазначено, що у своїй діяльності під час призначення працівників на посади орган використовує норми Кодексу законів про працю України, законів України «Про державну службу» і «Про нотаріат», а також спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державних виконавців територіальних органів державної виконавчої служби, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 3005/5 від 21 жовтня 2016 року.
В управлінні наголосили, що стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Саме цим, за словами посадовців, і пояснюється підхід до кадрових процедур: законодавство містить вичерпний перелік вимог до кандидатів, а застосування поліграфа для визначення професійної придатності, репутації чи доброчесності не передбачене.
Окремо у відповіді зазначено, що протягом 2022–2025 років у межах територіальної юрисдикції Львівської, Рівненської та Волинської областей поліграфічні дослідження не проводилися, а бюджетні кошти на їх реалізацію не виділялися. Водночас у цей самий період до органів юстиції в межах зазначених регіонів було призначено 1287 працівників.
Ця відповідь є показовою з огляду на поширені спроби підмінити законні кадрові процедури псевдодіагностикою на кшталт поліграфа. Держава, як випливає з листа, не повинна вигадувати собі «додаткові критерії» поза межами закону, навіть якщо такі інструменти комусь здаються зручними або ефектними. Закон, а не детектор емоцій, має визначати правила доступу до публічної служби.
На тлі численних дискусій довкола використання поліграфа у кадрових процедурах наведена відповідь Мін’юсту вкотре підтверджує: якщо йдеться про державну службу, то ключовим орієнтиром залишаються не експерименти з технікою, а норми права. І це, мабуть, той рідкісний випадок, коли бюрократія виявляється більш поміркованою за «сенсаційні» рішення з кінематографічними ефектами.