– Енергетична система умовно може бути описана як терези, на одній шальці яких – виробники, на іншій – споживачі. Між ними постійно балансує ДП «Укренерго»: все те, що вироблено, має бути спожито. Це – основоположні принципи, і загалом описану систему можна порівняти з механізмом на кшталт електрогенератора або двигуна: якщо його перевантажувати, то це призведе до падіння обертів, – під час лекції, котру проводив радник президента ДП «НАЕК «Енергоатом», голова Ради ОРЕ Костянтин Запайщиков, ішлося про перспективи реформування українського енергоринку.
Від Центру економіко-правових досліджень на заходах була присутня директор – к.ю.н., с.н.с. Ірина Кременовська.
На сьогодні в Україні немає жодного вишу, в якому здійснювалася би підготовка фахівців для участі в роботі енергоринку. Основна причина полягає у відсутності кваліфікованих викладачів саме з цього специфічного напряму, адже навчання молодих фахівців обумовлює необхідність розроблення відповідних навчальних програм і формулювання кваліфікаційних вимог. А потенційних кандидатів на викладання у нас на всю країну насилу набереться до двох сотень практиків, які мають знання з функціонування енергосистеми і утримання балансу виробництва/споживання електроенергії. Коли справа доходить до питань тарифоутворення, то таких ще менше – максимум, до трьох десятків людей. Тому більшість вишів зараз випускають, переважно, або економістів, або юристів. І на всіх них потім бракує роботи.
Наслідками такого стану справ є необізнаність населення навіть з базових питань енергетики, що зрештою створює підґрунтя для маніпулювання суспільною свідомістю з боку окремих політичних і бізнесових сил. Прикро, але більшість населення переконані, що електричний струм живе у розетці, потрапляючи туди невідомо звідки, а Прем’єр-міністр особисто встановлює тарифи на нього. Тому під час кожних виборів використовується нова схема оброблення електорату: «гречневі» технології щоразу доповнюють обіцянки «знизити тарифи», що лунають від представників різних політичних партій або окремих кандидатів у депутати всіх рівнів.
Саме тому знання, котрими діляться справжні практики, сьогодні унікальні та, без перебільшень, на вагу золота.
Є два ключових фактори, що визначають баланс на енергоринку: перший – баланс енергосистеми, другий – баланс грошових потоків.
Можна лише на короткий час «обманути» закони економіки, можна «обманути» податкову систему, однак невдовзі стане очевидним: оминути економічні закони насправді неможливо. Крива Лаффера – тому підтвердження, – вона характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.
Те саме відбувається й в енергетиці. Як відомо, основний закон економіки – це закон рівноваги. А енергетика потребує, по-перше, стабільності системи та, по-друге, надходження інвестицій.
Сьогодні на енергоринку існує великий дисбаланс цін. Порівняємо: 7 грн. 55 коп. коштує 1 кВт·год сонячної електроенергії; енергія, вироблена на АЕС, коштує 46 коп., на ГК ТЕС – 1 грн. 39 коп., на ГК ГЕС – 58 коп. за 1 кВт·год. А усереднена вартість електроенергії становить 89 коп. за 1 кВт·год.
Крім того, чим менша система, тим складніше нею керувати. Територія України, на відміну від території, наприклад, колишнього совєцького союзу, де на одному краї наставала ніч, а на іншому – ранок, набагато менша. Оскільки часи доби на ній змінюються однаково, то це потребує і цілодобового балансування виробництва зі споживанням (денні та нічні коливання). Специфіка електроенергії як виробленого продукту полягає й у тому, що надлишки, які не задіяні у загальному енергобалансі, продати населенню неможливо. Інколи, як вихід, можуть використовуватися гідроакумулюючі станції, але це не вирішує проблеми, особливо з огляду на їх застаріле й недостатньо потужне обладнання.
«Кращий спосіб залишатися послідовним – змінюватися разом з обставинами», – казав Уінстон Черчилль. Отже, енергетика – це не лише процес видобутку електроенергії, а складна система, що потребує підтримання постійного балансу.
Що стосується тарифоутворення в цій сфері, то тут діє відомий закон економіки: ціни падають тоді, коли існує конкуренція. Це дає відповіді одразу на багато запитань щодо зростання цін, перехресного сибсидування та необґрунтовано завищених «зелених» тарифів.
І, відповідно, будь-який процес розпочинається тоді, коли це стає вигідним.