Новий енергоринок: проблеми обліку та аналізу

Цифрова трансформація суспільних і державних інститутів – прогресивне й невідворотне явище. Діджіталізація в усіх її проявах істотно спростить систему взаємовідносин, стабілізує їх, зробить прозорими, зрозумілими та відкритими, а тому не є винятком і енергоринок України.

Практично в усіх галузях суспільного життя здійснено перехід на електронні бази даних. Впроваджено телекомунікаційні шляхи обміну інформацією, прийнято низку законів, які регламентують ті чи інші особливості роботи комерційних структур і державних органів. Без офіційних сайтів, баз даних, систем торгів, узгодження та опублікування нормативних актів, перерахування грошей вже не може існувати жодна державна чи комерційна структура.

Однак цифрові технології слід впроваджувати розумно і послідовно. При цьому необхідно дотримуватися всіх необхідних формальностей, адже їх початковий сенс – зробити телекомунікаційні зв’язки бездоганними з точки зору достовірності та довіри.

 

Захист даних в інформаційно-телекомунікаційних системах

 

Спробуємо пояснити ситуацію для широкого кола читачів. Якщо до теперішнього часу базовими і достовірними джерелами інформації були «паперові» носії, які можна було взяти в руки, побачити на них підписи, «мокрі» печатки, прошивку нитками, голограми та інші реквізити достовірності, що захищають від підробки або маніпуляцій, то зараз ці артефакти відходять у минуле і відсуваються на другий план.

Інформація у відсканованому вигляді знаходиться в комп’ютерах, базах даних, на сайтах і у «хмарах». Вона миттєво переміщається, узагальнюється, тиражується, компілюється, передається тощо. Але коли ми бачимо на екрані комп’ютера або роздруковуємо з нього який-небудь документ, він не містить «мокрих» печаток-підписів і може бути банально складений за допомогою графічних редакторів і бути підробленим.

Тому існує окрема галузь технологій з надання достовірності таким документам: електронні цифрові підписи, захищений доступ, дублювання документа у відкритих захищених джерелах. Все це дозволяє в незмінному вигляді спостерігати документ з будь-якої точки доступу в оригінальному вигляді.

Що стосується інформації державних і національно значущих ресурсів і, зокрема захисту такої інформації, то для регулювання відносин у даній сфері був прийнятий галузевої Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах». Також була створена Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, що є одним з компетентних органів у даній сфері взаємовідносин.

 

Оптовий ринок електричної енергії

 

В поле нашої уваги потрапила досить цікава інформація про факти ігнорування вимог законодавства у сфері захисту інформації на існуючому ринку (оптовому ринку) електричної енергії (об’єднаної енергосистеми) України.

У дуже спрощеному вигляді пояснимо, що представляє собою оптовий ринок електричної енергії України.

Новий енергоринок

Уявімо собі величезне озеро (водоймище), в яке вливаються десятки річок, струмків і стоків. Одночасно із цього величезного водоймища також витікають сотні потоків і річок. Підведено труби, водозабори та насосні станції та створено іншу інфраструктуру. У першому випадку це виробники електричної енергії, у другому – споживачі.

Все це «господарство» знаходиться у поточному часі в колосальному русі з тисячами різних нюансів. Ось на вході перестала надходити вода (електроенергія) від одного виробника через аварію, обрив комунікацій, підключення до інших джерел. Через хвилину все відновилося або навіть посилилося. Ось кілька маленьких потоків на виході перестали текти, тому що хтось засмітив труби або вони переповнені. З однієї труби раптово почала текти не зовсім чиста вода. Її необхідно відфільтрувати, й тим самим привести до норми. Ось кілька потоків і труб, які вчора спливали з цієї водойми, якось об’єдналися і почали наповнюватися з труби, що не вливається у водойму. Десь раптово пішов дощ або в якусь із великих річок прорвалася зовнішня вода з іншого величезного озера – наше умовне «озеро» почало раптово наповнюватися.

 

Баланс виробництва і споживання

 

В інший час у зв’язку з посухою або підвищеним споживання наше умовне «озеро» пересихає. Щоб зберегти у ньому певний рівень води та її якість (розчинені солі, температуру та інше) примусово закривають вентилі та крани. Це не дає воді текти по одним трубам, коли її потрібно перекинути на інші, більш важливі для промисловості й національного виробництва об’єкти.

До того ж, ресурс у нашому «озері» – електроенергія, має свої якісні характеристики (напругу, частоту). У разі їх коливання спрацьовують системи захисту. Тобто необхідно витримувати ці параметри й теж їх регулювати балансуванням попиту і споживання.

Іншими словами, якщо на чайник, який розрахований на 220 вольт подати напругу в 250 вольт, то він згорить. А якщо на комп’ютер, холодильник чи інший агрегат із цими ж показниками подати живлення у 200 вольт, то вони просто не будуть вмикатися. Будуть спрацьовувати системи захисту – запобіжники. Це дуже складна система.

Електричні мережі та енергоринок нічим не простіше кровообігу людського організму. Мабуть, вони навіть складніше у багато разів. Є безліч тупикових гілок, «енергоострови», складні відгалуження й переходи. Всі вони історично склалися ще з часів СРСР. Електроенергія по ним переміщається зовсім химерним і складним шляхом.

 

Україна знаходиться на перетині енергошляхів у центрі Європи

 

І ось у певний момент десь, скажімо, у Молдові зупинилася станція. Виник дефіцит електроенергії, та вона «потекла» туди. В цей час, припустимо, у РФ утворився надлишок електроенергії (запустили енергоблок або станцію і надлишок теж пішов до України). За півгодини ситуація змінилася. Десь сталася аварія, десь впала магістраль, десь подув вітер і засвітило сонце. Сонячні та вітрові станції різко підвищили виробництво електроенергії. Вона поступила у мережу.

А десь традиційно п’яний слюсар не той рубильник не туди включив. «Потух» блок, і електроенергія «потекла» у зворотному напрямку. Виникають так звані «сальдо по перетокам», де за різними міждержавними домовленостями протягом місяця балансується підсумок перетікання електроенергії. Інакше кожен раз за фактом перетікання туди-сюди потрібно буде оформляти господарські операції як цілісні й залишкові. Таким чином, виходить технологічний «взаємозалік», кліринг. Це і простіше, і розумніше, і дешевше з точки зору тих же податків і митних платежів.

При цьому кожен виробник, споживач та інші учасники такої складної системи, як енергоринок зацікавлені у ясності і зрозумілості своїх дій і обсягів, які вони виробили або придбали. Виробникові буде дуже прикро, якщо весь його обсяг електроенергії кудись зник. Вода з труби вилилася, а куди поділася – не ясно. Хто заплатить за неї?. Так само, і споживач буде обурюватися, коли йому «намалювали» не 100 одиниць реально придбаної енергії, а 200, та ще й за завищеними втричі цінами.

 

Вартість електроенергії

 

Крім того, електроенергія в Україні має цінові розбіжності у десять і навіть більше разів. Найдешевша електроенергія, умовно позначимо, у ДП НАЕК «Енергоатом» (близько 60 копійок за 1 КВт·год). Найдорожча – у «зелених виробників»: іноді її вартість становить до 50 гривень за 1 КВт·год. Населення платить за електроенергію залежно від пори року, обсягу, конфігурації системи енергоспоживання від 90 копійок і вище за 1 КВт·год за доволі складними алгоритмами тарифоутворення.

Тобто, один і той же товар з однаковими споживчими властивостями, одночасно присутній в одному і тому ж місці (за аналогією – як вода в озері) може мати вартість, розняти в десятки разів. Уявіть за аналогією озера: зачерпнули кухлем воду в одному місці – вода коштує 1 гривню. Зачерпнули тут же через три секунди цю ж кухоль води – вода коштує 50 гривень. Все залежить від обґрунтування того, звідки ця «вода», хоча за якістю вона однакова. Так от цікаво все відбувається…

Про ціноутворення та нюанси можна говорити довго і захоплююче. Але сьогодні йдеться не про них, і до цієї проблеми ми повернемося пізніше.

Цю схему ми пояснили дуже перебільшено і спрощено, бо не всі читачі мають досвід роботи у сфері енергетики, то ж ми намагаємося максимально доступно описати складність проблеми і поставлених завдань щодо обліку електроенергії, регулювання нюансів її виробництва, споживання та обліку.

 

Облік обсягів виробництва і споживання

 

Безумовно, до основи відносин у даній газузі має бути покладено, перш за все, контроль за обсягами виробництва і споживання, з урахуванням всіх нюансів. Однак його немає. Просто немає, і це доводиться гранично просто.

На енергоринок покладено обов’язок обліку електроенергії в оптовому загальнодержавному вимірі. Своєю чергою, енергоринок складають його учасники, одним з яких є НЕК «Укренерго». Його керівник Всеволод Ковальчук у лютому 2019 року оголосив про впровадження системи контролю та обліку Мarket Management System.

Система була представлена ​​з пафосом. Однак уся ця суєта й дешевий піар розбилися об «маленький» (але, як виявилося, вагомий і основний) висновок Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, текст якого наведено у попередній публікації.

 

На що тоді було витрачено гроші?

 

Як бачимо, системи обліку електроенергії просто не існує, тому що вона не відповідає жодному параметру встановлених вимог до її функціонування й роботи. Умовно кажучи, за аналогією, якщо у нашій квартирі висить лічильник електричної енергії, то він або зламаний і не працює, або намальований на стіні. Або замість нього висять зламані підлогові ваги і ми «рахуємо» кількість спожитої енергії «на око».

При цьому на її придбання, роботу, наладку були вкладено колосальні гроші, від грошей учасників ринку і бюджетних коштів – до коштів міжнародних донорів. Серед них – USAID і міжнародні банківські інститути, які вкотре повірили, що Україна освоїть гроші. Гроші таки освоєно купкою пройдисвітів.

Згаданий нами Всеволод Ковальчук за рік (лютий 2020) був звільнений з посади керівника НЕК Укренерго. Щоправда, не за цей епізод своєї діяльності – він тільки починає набувати розголосу, а за пособництво і сприяння імпорту електричної енергії з Російської Федерації в умовах падіння споживання електроенергії (тепла зима) і карантинних заходів. З урахуванням активності «зелених виробників» (погода дала такий «подарунок») поставки електроенергії з РФ призвели до жорстокого системного колапсу на енергоринку і обмеження виробництва електроенергії атомними блоками (нагадаємо, найдешевшої та реально екологічно чистої енергії).

Для досвідчених людей імпорт електричної енергії із зовнішніх джерел (Російська Федерація, яка, до того ж, є країною-агресором і перебуває в обструкції в усього цивілізованого світу) в цю тяжку для нашої багатостраждальної країни годину – це пряма зрада та економічна диверсія.

І РНБО, і профільне Міністерство, і Кабмін у цілому охарактеризували кризові явища в енергетиці як безпрецедентні й такі, що становлять загрозу національній безпеці. Ще раніше про кризу, що насувається, інформувала СБУ, однак так вона не була почута.

 

Схему обвалу ринку таки вдалося реалізувати енергетичним лиходіям, зрадникам і пройдисвітам

 

До аналізу й опису цієї злочинної схеми і ролі кожного із співучасників її реалізації (до таких, крім Всеволода Ковальчука належать голова профільного енергетичного комітету Верховної Ради України Андрій Герус, член НКРЕКП Дмитро Коваленко і представник в Україні розшукуваного олігарха-втікача Фірташа – Олександр Притика) ми повернемося окремо.

Зауважимо побіжно про цю «четвірку». На їхній совісті, наприклад, «освоєні» близько 300 мільйонів гривень на «бариженні» електроенергією для «Укрзалізниці». А це державне підприємство – один з флагманів економіки України змусили купувати електроенергію у посередників за 1,69 грн. за 1 Квт·год. При тому, що номінально вона могла бути придбана по 1,31 грн. за 1 Квт·год. Або навіть дешевше – близько 60 коп. за 1 КВт·год, у того ж «Енергоатому», якщо він би працював у належному режимі, без витіснення його імпортованої електроенергією з РФ.

Сьогодні ж системи обліку, аналізу, балансу виробництва, споживання та платежів енергоринок не має. Це дозволяє у стані анархії та «каламутної води» ловити більш ніж велику рибу до столу конгломерату енергомафіозі. Повернемося знову до аналогії – її в нашому сьогоднішньому дослідженні багато. Ловля риби відбувається не тільки в каламутній воді, але і електровудками, не залишаючи шансів на виживання ані дрібній, ані великій рибі. Відбувається не тільки ловля корисного продукту, а повна попутна енергодіверсія і знищення економіки й енергетики України.

Тому – енергобраконьєрів необхідно притягнути до відповідальності. Сподіваємося (навіть впевнені) що правоохоронні органи проявлять увагу до злочинців. Власне, ситуація настільки ретельно і послідовно розписується для наших правоохоронців і експертів, щоб вони мали під рукою посібник «що і як робити» і «де шукати».

Ми ж допоможемо їм у виконанні цього корисного та цікавого завдання.

Permanent link to this article: https://el-research.center/2020/06/11/%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%b9-%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d1%80%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%be%d0%ba-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b1%d0%bb%d0%b5%d0%bc%d0%b8-%d0%be%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%ba%d1%83-%d1%82%d0%b0/