18–20 вересня 2026 року на росії анонсовано публічні заходи з назвою «вибори депутатів госдумы». Якщо аналізувати реакції на попередні російські вибори, то до окупації Криму більшість західних держав і міжнародних організацій, таких як ОБСЄ, критикували їх за нерівні умови, використання адміністративного ресурсу та обмеження опозиції, але не відмовлялися визнавати їх легітимними. Спостерігачі фіксували порушення, проте результати (зокрема перемоги путіна 2000, 2004, 2012, 2018) офіційно приймалися. Реакція обмежувалася заявами про «серйозні недоліки» та рекомендаціями.
Після 2014 року (окупація Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей) ситуація змінилася: вибори, проведені росією на окупованих територіях, не визнавалися ні Україною, ні більшістю західних країн, ні ОБСЄ. Україна системно називала їх «псевдовиборами» і вимагала невизнання, західні держави вводили персональні санкції проти організаторів і учасників таких «виборів», а російська сторона використовувала голосування як інструмент легітимації анексії всередині країни і для пропаганди.
З 2022 року, після початку повномасштабної війни реакція стала ще жорсткішою: президентські «вибори» 2024 року на росії більшість західних урядів, ЄС і Україна офіційно не визнали легітимними. Їх називали «фарсом», «імітацією» та інструментом зміцнення авторитарного режиму під час агресії.
Окремо засуджувалися «вибори» на окупованих українських територіях (Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області) – їх результати не визнавалися взагалі.
Інформаційна стратегія України та частини західних країн будувалася на публічному відкиданні легітимності: «це не вибори, а вистава», «режим не має мандату» тощо. Російська пропаганда, навпаки, використовувала факт проведення голосування як доказ «народної підтримки» і «стабільності».
| Контекст | Типова реакція демократичних держав | Типова реакція режиму-організатора |
| Вільні конкурентні вибори | Визнання + спостереження | — |
| Авторитарні, але без війни | Критика порушень, визнання результатів | Використання як легітимації |
| Вибори під час агресії/окупації | Невизнання, санкції, інформаційна ізоляція | Пропаганда «стабільності» і «народного вибору» |
| Вибори на окупованих територіях | Повне невизнання, криміналізація організаторів | Інтеграція територій у внутрішній наратив |
Таблиця 1. Загальні закономірності реакцій на «вибори» в рф
Є підстави припускати, що керівники росії будуть намагатися для проведення «виборів» отримати від України гарантії відсутності публічних атак у день заходу та напередодні за прикладом, як це було для відзначення «дня побєди» 09 травня 2026 року, з тим, аби створити видимість стабільності та контрольованості ситуації перед власним електоратом.
Для схилення України на умови «перемир’я» московини будуть залучати різних політичних діячів і публічних осіб, які погрозами, проханнями та умовляннями про необхідність поступливих взаємних кроків намагатимуться спонукати до надання гарантій тиші.
Практика доводить, що одностороння (без умов взаємного припинення ударів) поступливість Україні ніколи нічого хорошого не приносить, а її миролюбність розцінюється як слабкість жертви.
Подібні односторонні домовленості та схильності до компромісу є неприпустимими. Натомість варто вже зараз на упередження публічно повідомити необмеженому колу осіб, а також персонально «закликачам до миру» меседж про те, що Україні відомо про сплановану росією організацію заходів про односторонній недоторканості на «день виборів». Україна не пристане на подібний «мир» в односторонньому порядку, і про це навіть не варто просити.
Таким чином, Україна повідомить про свою принципову позицію та упередить всі умовляння та випрошування. Це додатково принизить росію та матиме дуже корисний інформаційно-емоційний вплив, зокрема, на електоральні маси росії та її керівників.
Пропонується навпаки, запланувати (накопичивши сили, засоби та озброєння) та здійснити максимально можливі повітряні атаки на росію та центри ухвалення рішень (міста москва, санкт-петербург, інші центри, включаючи резиденції керівників росії), а також застосування вибухових пристроїв.
Будь-які значущі об’єкти, що вибухають і палають на росії в переддень та в день «виборів» (як публічного заходу, котрий втілює та демонструє вдавану «стабільність» і правильність обраного на росії курсу) – вкрай приваблива картина розвитку подій, стратегічно важлива та вагома для всього адекватного товариства, серйозний удар по терористичному режиму.