На сьогодні під посиленим наглядом Комітету міністрів Ради Європи (далі – КМ РЄ) перебуває стан виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) у групах справ «Невмержицький проти України» (заява № 54825/00), «Яковенко проти України» (заява № 15825/06), «Мельник проти України» (заява № 72286/01), в яких Європейський суд констатував порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) у зв’язку з нелюдським та/або таким, що принижує гідність, поводженням із заявниками через неналежні матеріальні умови тримання під вартою, а також статті 13 Конвенції у зв’язку з відсутністю ефективного національного засобу юридичного захисту щодо таких скарг.
Превентивні засоби юридичного характеру
Також під посиленим наглядом знаходиться справа «Сукачов проти України» (заява № 14057/17), в якій Європейський суд ухвалив рішення із застосуванням процедури пілотного рішення. У зазначеній справі Європейський суд констатував наявність в Україні тривалої структурної проблеми щодо умов тримання осіб під вартою та відсутності ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим. В пілотному рішенні Європейським судом були наведені можливі превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту від неналежних умов тримання під вартою.
Що стосується превентивних засобів юридичного захисту Європейський суд зазначив, що «найкращим способом його впровадження буде створення спеціального органу державної влади для нагляду за установами виконання покарань і слідчими ізоляторами. Розгляд скарг ув’язнених спеціальним органом державної влади зазвичай призводить до швидшого отримання результату, ніж їх розгляд під час звичайного судового провадження. Для ефективності засобу юридичного захисту цей орган державної влади повинен мати право здійснювати моніторинг порушень прав ув’язнених, бути незалежним від пенітенціарних органів державної влади, мати повноваження та обов’язок розслідувати скарги за участі особи, яка подала скаргу, і бути здатним ухвалювати обов’язкові рішення, що підлягають виконанню, із зазначенням належного способу відновлення порушених прав» (п. 154 рішення Європейського суду у справі «Сукачов проти України»).
Щодо компенсаційних засобів юридичного захисту, «якщо вже мало місце порушення статті 3 Конвенції, держава повинна визнати його та забезпечити відшкодування. Одна з форм відшкодування може полягати у скороченні строку відбування покарання для відповідної особи пропорційно кожному дню, проведеному нею в неналежних умовах тримання під вартою. Такий засіб юридичного захисту може застосовуватися лише до осіб, які досі перебувають під вартою. Проте скорочення строку їх покарання може становити для таких осіб належну та достатню компенсацію лише за умови, якщо воно призведе до визнання порушення статті 3 Конвенції та надасть відшкодування цього порушення, яке б можна було оцінити. Іншою формою відшкодування є надання грошової компенсації, єдиний можливий варіант для осіб, які більше не тримаються під вартою» (пп. 157 – 158 зазначеного рішення).
Варто зауважити, що Європейський суд може пропонувати можливі шляхи вирішення проблеми, проте надання конкретних інструкцій щодо їх впровадження виходить за межі його судових функцій
Законотворчі ініціативи Уряду України
Враховуючи рекомендації та зауваження Європейського суду та КМ РЄ, 12 жовтня 2022 р. в межах групи справ «Сукачов проти України», «Невмержицький/Яковенко та Мельник проти України», Урядом України було прозвітовано про розроблені проєкти Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених та осіб, взятих під варту, у зв’язку з неналежними умовами тримання» (реєстр. № 5652) та «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв’язку з неналежними умовами тримання» (реєстр. № 5653), які передбачають впровадження превентивних та компенсаційних заходів юридичного захисту у зв’язку з неналежними умовами тримання у пенітенціарних закладах.
Крім цього, Мінюст додатково звернувся до Департаменту за питань виконання кримінальних покарань з проханням долучитися в межах компетенції до опрацювання пропозицій, поданих Центром економіко-правових досліджень, у зв’язку з чим зазначається таке.
Відповідно до Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1418/5 від 11 квітня 2022 року, Департамент є органом Державної кримінально-виконавчої служби України, який реалізує повноваження Мінюсту у сфері виконання кримінальних покарань.
Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених є Міністерство юстиції України. Також Мінюст відповідно до покладених на нього завдань розробляє проєкти законів та інших нормативно-правових актів, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.
Окремі питання зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання
При цьому щодо змін до частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України повідомляється, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26 листопада 2015 року було запроваджено правило зарахування судом строку попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
18 травня 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» № 2046- VIII, яким внесено зміни до частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України (далі – КК), відповідно до яких попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій статті 72 КК. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільними засудженого від його відбування.
Також Міністерством юстиції України було розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв’язку з неналежними умовами тримання» (реєстр. № 5652 від 11 червня 2021 р.).
Проєктом Закону, що наразі перебуває на розгляді Верховної Ради України, пропонується внести зміни до статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК), статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення» та закріпити право засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, та осіб, взятих під варту, утримуватися в належних умовах, а у випадку порушення такого права звертатися до комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань, і в разі незгоди з рішенням вказаної комісії оскаржувати його в суді.
Матеріальне відшкодування шкоди
Як повідомляє Державна казначейська служба за результатами розгляду нашого звернення щодо виплати грошової компенсації на виконання рішень Європейського суду, Казначейство, реалізуючи положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі – Порядок) виконує судові рішення про безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетними програмами:
- КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб»;
- КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Виконання рішень Європейського суду здійснюється відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (зі змінами) функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді та виконання його рішень, покладено на Міністерство юстиції України.
