Щодо впорядкування відносин паркування транспортних засобів

Центром економіко-правових досліджень розроблено пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України в частині впорядкування відносин паркування транспортних засобів».

Останнім часом виникла потреба у врегулюванні та впорядкуванні відносин т. з. паркування транспортних засобів (в тому числі платного). Так, у низці законодавчих актів України, таких як Податковий Кодекс України (ст. 10), Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 152¹) та інших вживається термін «паркування транспортних засобів», однак при цьому в законодавчих актах відсутнє визначення та наповнення правового змісту зазначеної діяльності, розподілу повноважень і обсягу відповідальності між учасниками правовідносин, порядку здійснення такої діяльності тощо.

Аналіз фрагментарних посилань у законодавчих актах на термін «відносини паркування» чи «діяльність з надання послуг паркування» дають підстави висновувати, що така діяльність є договірною діяльністю між суб’єктами правовідносин, котра заснована на юридичній рівності, самостійному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Відтак, очевидно, що така діяльність має бути регламентована (кодифікована) нормами Цивільного кодексу України, як єдиного універсального законодавчого акту, який регулює всі відносини, засновані на аналогічних засадах (купівля-продаж, банківський рахунок, обмін, надання послуг тощо).

Спроби врегулювати відносини паркування (особливо в частині встановлення адміністративної відповідальності за порушення правил паркування) без установлення (визначення) базових засад такої діяльності та їх суті не є можливим у принципі. Адже відповідальність, як це загальновідомо, настає (може наставати) за порушення визначених правил, стосунків, договорів, тобто, визначення таких правил є первісною задачею.

Без визначення суті відносин т. з. «стосунки паркування» або «відносини паркування» є лише банальним збором (побором) коштів з водіїв, які залишають свої транспортні засоби на вулицях міст, без зустрічної відповідальності за невиконання зустрічних зобов’язань чи ї порушення.

Тому законопроектом пропонується внести відповідні зміни до Цивільного кодексу України (як головного, базового акту законодавства України, який регулює передусім договірні відносини між сторонами) та встановити (розрізнити): чим же відрізняються (виходячи із загальних засад справедливості, розумності, вільності волевиявлення) відносини паркування поміж інших відносин.

Вбачається, що відносини паркування крім того, що є договірними (де праву однієї сторони відповідає певний обов’язок іншої сторони і навпаки) і вільними (заснованими на рівності сторін) найбільш подібні (схожі) до відносин схову (зберігання) і саме це і пропонується визначити запропонованим до прийняття Законом.

Так, за загальними правилами (засадами) за відносинами схову (зберігання) одна особа (зберігач), яка володіє певними ресурсами та можливостями (територія, обладнання, персонал) надає іншій особі послуги зі збереження (схову) майна такої особи, отримуючи від це розумну та справедливу винагороду в межах цивільного обміну, котрий в свою чергу є основою сучасної цивілізації. Приміром, особа сплачує кошти (ділиться своїми ресурсами) в обмін на щось. Особа сплачує податки в обмін на виконання державою своїх взаємних зобов’язань щодо встановлення правопорядку, регулювання стосунків, захисту від злочинності, вирішення спорів, оборони тощо. Це стосується податкової системи та відносин на рівні держава – громадянин (юридична особа). У деяких країнах світу, слід зазначити, оплата паркування є податком, який сплачується на користь держави в силу відповідних нормативних актів, які визначають цей платіж, як податок. В Україні він не є податком (збором), як таким як з огляду на особу, яка отримує гроші за паркування (приватні особи, комунальні підприємства), так і з огляду на загальні засади відносин.

В контексті цивільних відносин особа сплачує кошти в обмін на певні матеріальні блага – придбаває продукти харчування, одяг, майно, нерухомість, споживає послуги різноманітного спектру тощо, при цьому також оплачує придбані та спожиті послуги на користь особи, яка такі послуги виробила та реалізує.

Що ж стосується «паркування», то наразі зміст цієї діяльності та відповідь на головне питання – за що саме водій транспортного засобу має сплачувати кошти, залишивши своє майно (автомобіль) на дорозі (на вулиці) відсутні.

Законопроектом пропонується визначити відносини паркування як відносини схову та зберігання (по суті їх різновид), зважаючи на те, що на будь-які інші існуючі та визначені в процесі розвитку цивілізації цивільні (договірні, засновані на рівності) відносини ця діяльність не схожа.

Тобто запропонованими змінами пропонується закріпити та визначити правовий статус відносин послуг паркування та визначити взаємну відповідальність особи, яка надає такі послуги в обмін на гроші – безпеку та збереження автомобілів (а також за аналогією – човнів, інших плавальних засобів тощо), догляд за ними, спостереження із застосуванням відеокамер, відповідальності перед власником автомобіля у разі крадіжки, пошкодження майна на засадах справедливості та розумності. Адже залишаючи автомобіль під наглядом певних осіб за гроші власник має розраховувати на взаємні корисні дії зберігачів (відповідальність). Ситуація має якісно відрязнятися від випадків, коли водій залишає автомобіль поза охоронюваною зоною контролю, напризволяще, на власний ризик – в таких випадках зрозуміло, що ризик втрати чи пошкодження автомобіля водій приймає на себе, на відміну від випадків, коли водій (власник) сплачує кошти в обмін на догляд за автомобілем та забезпеченням його схоронності.