Центр економіко-правових досліджень не лише здійснює глибоку правову та економічну аналітику, але і відстоює позицію захисту основоположних цінностей Української держави. Однією з таких цінностей є утвердження української мови як єдиної державної. Саме тому фахівці Центру, в межах Статутних завдань установи, під час здійснення наукової діяльності неодноразово звертали увагу на порушення мовного законодавства в окремих сферах, зокрема у сфері судочинства.
Останнім прикладом став випадок, коли в одному з рішень українського суду – ухвалі про продовження запобіжного заходу – було зафіксовано використання термінів російського кримінального жаргону: «смотрящий за чорним», «смотрящий за общим», «воровські поняття» і «сходка».
Науковці Центру, розуміючи потенційні загрози поширення таких явищ, провели аналітичне дослідження правомірності подібних формулювань у процесуальних документах, а також звернулися до Уповноваженого із захисту державної мови з відповідним запитом щодо оцінки цієї ситуації.
Використання «блатної мови» в судах: чому це важливо
Питання не лише лінгвістичне, але і глибоко правове. Кримінальний жаргон, який походить із субкультури організованої злочинності, використовується в документі державного органу влади – суду. Це створює декілька небезпечних прецедентів:
- Нормалізація кримінальної культури. Вживання таких слів, навіть у цитуванні, формує враження про допустимість «воровських понять» як усталених термінів.
- Порушення мовних стандартів. Стаття 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» чітко встановлює: судочинство здійснюється державною мовою, з дотриманням її стандартів.
- Ризик втрати довіри до правосуддя. Громадяни можуть сприймати подібні тексти як прояв толерантності до тюремної субкультури.
Ухвала, на яку звернули увагу фахівці Центру, містить формулювання, що заслуговують на окрему експертизу: прокурор, згідно з її текстом, просив продовжити запобіжний захід, оскільки обвинувачений «призначив смотрящих за чорним» та «за общим», а також «прийняв рішення за результатами сходки» – і все це викладено в українському судовому акті.
Офіційна відповідь Уповноваженого із захисту державної мови
Відповідь на звернення надала Олена Івановська – Уповноважений із захисту державної мови. У листі зазначено, що відповідно до норм Закону, судові рішення мають ухвалюватися та оприлюднюватися державною мовою, з урахуванням її стандартів. Водночас, якщо в судовому акті міститься цитування доказів або формулювання, які дослівно відображають зміст подій, це не є порушенням мовного законодавства, за умови, що оформлення документа здійснено українською.
У завершальному абзаці відповіді висловлено дуже важливу й символічну позицію:
«Дякуємо Вам за активну громадянську позицію та Ваші зусилля, спрямовані на утвердження української мови як державної».
Ці слова були адресовані першому заступнику директора Центру економіко-правових досліджень Олексію Святогору, який ініціював звернення. Та по суті, це подяка всій науковій спільноті, яка залишається пильною до порушень у сфері мовної політики та послідовно реагує на будь-які факти ігнорування мовних норм.
Наукова діяльність на захисті мовної ідентичності
Для Центру економіко-правових досліджень тема захисту української мови не є епізодичною. В межах досліджень, аналітичних статей, правових роз’яснень та публіцистичних виступів регулярно порушуються питання:
- мовної дискримінації в державних установах;
- відсутності українськомовного інтерфейсу на сайтах державних органів;
- маніпуляцій у документах, де українська мова формально присутня, але зміст суперечить її духу;
- трансляції чужої ідеології під виглядом «цитат» у судових рішеннях, коментарях, доповідях тощо.
Центр послідовно виступає за дотримання мовних стандартів у всіх сферах публічного життя – від освіти й медіа до юриспруденції. І справа не лише в букві закону, а в розумінні мови як чинника державної безпеки.
«Воровські поняття», «смотрящі» та інші подібні конструкції – не просто слова, а частина чужої нам ідеології, побудованої на приниженні закону, культі сили, зневазі до гідності. Толерантність до таких термінів навіть у формі цитат містить ризики перетворення правової мови на суржик кримінальних домовленостей.
Навіть коли суд, поліція, прокуратура чи адвокати цитують учасників злочинних спільнот, варто щоразу ставити під сумнів доцільність цих формулювань у документах, які видаються державними органами.
Мова теж є зброєю нашої державності, а не тільки засобом комунікації. У період війни вона стала інструментом самоусвідомлення, мобілізації, спротиву. Саме тому захист мови виходить за межі суто філологічної суперечки, стаючи частиною оборони держави.
Коли Центр економіко-правових досліджень звертає увагу на юридичні чи нормативні формулювання, це не «ловлення за язик», а глибоке переконання: кожна деталь важлива. Якщо в суді легалізується мова «зеків», завтра вона стане нормою в інших інституціях. Якщо прокурор користується «паханськими» термінами, а суд це переписує – ми маємо реагувати.
І тому, коли Уповноважений із захисту державної мови дякує за активну позицію – це ще одне підтвердження: фахова правозахисна діяльність здатна змінювати реальність.
Подяка, отримана від Уповноваженого із захисту державної мови, свідчить про визнання значення тієї роботи, яку наша установа здійснює щоденно: захищаючи українську мову, фахівці Центру економіко-правових досліджень захищають саму ідею державності. І тому закликаємо всі наукові, правозахисні та громадські організації: будьте уважними до мовних порушень. Фіксуйте їх. Досліджуйте. Реагуйте. Бо мова – теж окрема лінія фронту. І на цій лінії не повинно бути байдужих.