Указом Президента України від 21 червня 2019 року № 421/2019 утворено Комісію з питань правової реформи як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Персональний склад Комісії затверджено Указом Президента України від 7 серпня 2019 року № 584/2019.
Надалі цей склад неодноразово змінювався. Станом на травень 2023 р. діє персональний склад Комісії в редакції Указу Президента України № 476/2020 від 29.10.2020 р.
Разом із тим, офіційний веб-сайт Президента України (де розміщено «перший» варіант персонального складу Комісії не містить посилань на наявність змін до Указу в частині існування нового (зміненого) складу Комісії та гіперпосилання на такі зміни.
Указ № 584/2019 (офіційне Інтернет-представництво Президента України)
Вказаний недолік вбачається суттєвим і може призвести до виникнення технічних проблем. Адже користувачам представлено застарілі версії нормативно-правових актів Глави Держави.
Крім того, викликає занепокоєння і неактуальний склад згаданої Комісії з питань правової реформи. Так, серед членів Комісії з жовтня 2020 року до теперішнього часу, приміром, персонально обліковуються:
- Монастирський Денис Анатолійович (народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, кандидат юридичних наук (за згодою), котрий згодом був призначений Міністром внутрішніх справ України, а кілька місяців тому, на жаль, трагічно загинув внаслідок авіакатастрофи;
- Баканов Іван Геннадійович (колишній очільник Служби безпеки України), котрий близько року тому був відправлений у відставку з посади і відносно якого у медіа поширено неоднозначні відомості про можливу причетність до дій, спрямованих проти інтересів України;
- Венедіктова Ірина Валентинівна (колишній Генеральний прокурор, доктор юридичних наук, професор (за згодою), котра наразі (вже тривалий час) є послом України у Швейцарії та Ліхтенштейні.
Перебування згаданих осіб (не виключено, що станом на сьогодні деякі інші члени Комісії також могли змінити свій статус і сферу діяльності) у складі Комісії виглядає не зовсім доречним. Існування Комісії у вказаному складі скидається на профанацію та зневагу до самої ідеї правової реформи.
Склад Комісії потребує перегляду і уточнення, а її діяльність повинна бути активізована, оскільки саме зараз необхідно враховувати реалії сьогодення та реформувати законодавство згідно вимог часу.
Безперечно, за такого чисельного складу Комісії «накладки» та кадрові зміни мають постійний характер. Відслідкувати їх усі та внести відповідні зміни оперативно вкрай складно. Однак це має бути зроблено. Нормативно-правові акти Глави Держави повинні бути максимально досконалими та довершеними.
Як ідеться з листа від 28.04.2023 р. № 45/01/412, подані першим заступником директора Центра економіко-правових досліджень Олексієм Святогором пропозиції щодо вдосконалення законодавства направлені на розгляд Комісії з питань правової реформи (консультативно-дорадчого органу при Президенті України).
Лист-відповідь Офісу Президента України від 28.04.2023 р.
Також нами було подано звернення на адресу Офісу Президента України з пропозицією розглянути питання щодо включення кандидатури Олексія Святогора до складу Комісії (на заміну вибулим членам, додатково до діючих).
Центр економіко-правових досліджень гарантує, що у разі призначення Олексій Святогор діятиме активно, відповідально, використовуючи всі його професійні знання та навички як адвоката (фахівця в галузі кримінального та кримінального процесуального права, криміналістики, кримінології) та як фахового журналіста і публіциста.
Після завершення навчання в аспірантурі Державної установи «Інститут економіко-правових досліджень» імені В.К. Мамутова Національної академії наук України та обіймаючи посаду першого заступника керівника Приватної наукової установи «Центр економіко-правових досліджень» (засновник бюлетеня «ГОВОРИ!») він активно використовує масив наукових напрацювань (як особистих, так і здобутих у співпраці з колегами) та реальної судової правозастосовної практики, максимально наближених до життя.
Колектив Центру економіко-правових досліджень прагне тільки того, щоб існуючі напрацювання науково-практичного характеру слугували на користь інтересам держави та використовувалися під час нормотворчої діяльності.
