Будівництво Чорнобильської АЕС було розпочато 1970 р. Проект передбачав зведення шести енергоблоків електричною потужністю кожного 1000 МВт з уран-графітовими реакторами великої потужності канальними (РВПК). Вибір варіанта застосування саме такого реактору було обумовлено тим, що зародження ядерної галузі в колишньому Радянському Союзі відбувалося під впливом військово-політичних чинників.
Створення атомної бомби стало відправною точкою відліку промислових розробок ядерних технологій. Вже за шість років – після створення атомної бомби, пріоритет перейшов до вдосконалення ядерної зброї та створення атомного підводного флоту.
Тому для напрацювання збройового плутонію було розроблено реакторну установку канального типу, а для потреб атомного підводного флоту – корпусного типу.
Радянською базовою моделлю реактора великої потужності став уран-графітовий реактор. Водночас у зарубіжних країнах розробки орієнтувалися на водо-водяні корпусні реактори.
Радянська атомна промисловість не змогла своєчасно освоїти виробництво корпусів реакторів і парогенераторів для ВВЕР. Було розроблено технологію виробництва графіту ядерної чистоти, що було потрібно для створення уран-графітових реакторних установок типу РВПК.
Тим самим, вибір найбезпечнішої моделі реактора було принесено у жертву можливостям виробничої бази.
І найголовніше: коструктивна особливість канальних реакторів – це не лише відсутність корпусу реактора, а й відсутність спеціальної захисної оболонки контайнмента, хоча їх наявність в усіх реакторах інших типів є обов’язковою.
Четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС було введено в експлуатацію 21 грудня 1983 р. Перші два енергоблоки було побудовано із застосуванням реакторних установок першого покоління з незначними удосконаленнями порівняно з першими двома енегоблоками Ленінградської АЕС, які є головними в серії АЕС із таким типом реакторів.
Третій і наступні блоки проектувалися та будувалися із застосуванням реакторних установок другого покоління з більш розвиненими системами безпеки.
26 квітня 1986 р. під час випробувань однієї із систем гарантування безпеки, яка входила до складу 4-го енергоблоку, сталася аварія, що за своїми наслідками класифікується відповідно до міжнародної шкали ядерних подій як тяжка аварія найвищого рівня.
Кришку реактору внаслідок вибуху було зірвано – разом з усіма кабелями, трубами та рештою. Вона вибила дах і впала на те ж саме місце, але повернулася вертикально. З відкритого реактору відбувся радіоактивний викид потужність якого оцінюють як 30 Хіросім.
Внаслідок аварії було повністю зруйновано активну зону реакторної установки, всі фізичні бар’єри, що виконували функцію утримання радіоактивних матеріалів. У довкілля було викинуто величезну кількість радіоактивних речовин.
Радіоактивна хмара піднялася у повітря на відстань близько одного кілометра.
Важкі частинки з цієї радіоактивної хмари осіли на територію в безпосередній близькості від аварійного реактора, а легші компоненти, зокрема продукти поділу й фактично весь набір інертних газів, які утворилися внаслідок аварії, вітром віднесло на значні відстані.
Ядерне паливо було розсіяне по приміщеннях енергоблока й частково викинуто на покрівлю, вентиляційну трубу, навколишню територію. Прилегла територія біля зруйнованого енергоблоку зазнала забруднення розкиданими фрагментами з активної зони, уламками тепловидільних елементів, шматками графітової кладки, радіоактивними елементами конструкцій реакторної установки.
Пам’ятник ліквідаторам аварії було встановлено на території ЧАЕС до 20-річчя від зведення об’єкту «Укриття».
За геройський подвиг в ім’я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, практично всіх було нагороджено вже посмертно.
АКІМОВ Олександр Федорович – начальник зміни 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС
В перші години аварії, намагаючись встановити масштаби лиха та локалізувати його наслідки, працював мужньо, самовіддано та безстрашно.
Помер 11 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
БАРАНОВ Анатолій Іванович – старший черговий електромонтер електричного цеху Чорнобильської АЕС
Він зумів перевести турбогенератори третього та четвертого енергоблоків з водороду на азот, що дало змогу відвернути вибух та пожежу в машинному залі. Ціною власного життя Анатолій Іванович разом з товаришами локалізували аварійну ситуацію на електроприладах, не дали пожежі перекинутися на інші блоки станції.
Помер 20 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
БРАЖНИК В’ячеслав Степанович – машиніст парової турбіни турбінного цеху Чорнобильської АЕС
Людина великої відповідальності і професійного обов’язку, В’ячеслав Степанович ретельно виконував свої службові зобов’язання, одним з перших прийняв участь у локалізації аварії і зробив все можливе, щоб запобігти розповсюдженню пожежі на АЕС, перекривши маслопровід, на якому були розірвані дренажі.
Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ВАЩУК Микола Васильович – командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’яті, Київська область
Прибувши на місце аварії 26 квітня в 1 годину 35 хвилин, правильно оцінив обстановку і організував особовий склад для виконання бойових завдань. Встановивши автодрабину між 3-м і 4-м енергоблоками, особовий склад його відділення проклав робочу рукавну лінію на покриття машинного залу. Працюючи зі стовбуром на великий висоті, при високій температурі та сильній задимленості, особистим прикладом надихнув відділення на сміливі та рішучі дії.
Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ВЕРШИНІН Юрій Анатолійович – машиніст-обхідник парового обладнання турбінного цеху Чорнобильської АЕС
В рокову ніч на 26 квітня 1986 року разом з товаришами-турбіністами, не шкодуючи свого життя, гасили вогнища пожеж у машинному залі, не даючи вогню розповсюдитись. Ціною власного життя Юрій Анатолійович разом з товаришами локалізували аварійну ситуацію та не дали пожежі перекинутися на інші блоки станції.
Помер 21 липня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ДЕГТЯРЕНКО Віктор Михайлович – черговий оператор реакторного цеху Чорнобильської АЕС.
Мужньо і самовіддано, разом з товаришами в рокову ніч Віктор Михайлович виконував свої обов’язки, рятував колег з-під завалів, нехтуючи смертельною небезпекою, гасив вогнища пожеж.
Помер 19 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ІВАНЕНКО Катерина Олександрівна – працівник вневідомчої охорони
Під час аварії перебувала на посту. О 5 ранку, отримавши дуже велику дозу опромінення, вийшла на дорогу, де її знайшли і привезли в лікарню.
Померла 26 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ІГНАТЕНКО Василь Іванович – командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’яті, Київська область
Прибувши на місце аварії 26 квітня в 1 годину 35 хвилин, правильно оцінив обстановку і організував особовий склад для виконання бойових завдань. Встановивши автодрабину між 3-м і 4-м енергоблоками, особовий склад його відділення проклав робочу рукавну лінію на покриття машинного залу. Працюючи зі стовбуром на великий висоті, при високій температурі та сильній задимленості, особистим прикладом надихнув відділення на сміливі та рішучі дії.
Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
КІБЕНОК Віктор Миколайович – начальник караулу 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’яті, Київська область
Прибув на місце аварії через 12 хвилин після вибуху, в 1 час 35 хвилин. На чолі ланки газодимозахисної служби провів розвідку в приміщеннях реакторного відділення. Особистим прикладом, мужніми діями надихав підлеглих на виконання бойових завдань, сміливо і рішуче вів боротьбу з вогнем.
Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
КОНОВАЛ Юрій Іванович – черговий електромонтер електричного цеху Чорнобильської АЕС
В ніч на 26 квітня 1986 року виконував свої службові обов’язки у складі 5 зміни електричного цеху. Досвід і професіоналізм, безстрашність і героїзм показав Юрій Іванович в екстремальних умовах пожежі на четвертому блоці, ціною власного життя одним з перших прийняв удар ядерної аварії.
Помер 28 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
КУДРЯВЦЕВ Олександр Геннадійович – старший інженер управління реактором реакторного цеху Чорнобильської АЕС
У перші години аварії на четвертому енергоблоці прийняв участь у її ліквідації, обстеженні обладнання реакторного відділення, забезпечив заходи щодо локалізації аварії та запобіганню її розповсюдження.
Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
КУРГУЗ Анатолій Харлампійович – старший оператор реакторного цеху Чорнобильської АЕС
В ніч на 26 квітня 1986 року Анатолій Харлампійович знаходився на своєму робочому місці (36 відмітка центрального залу), саме в епіцентрі вибуху, одержав смертельну дозу радіаційного опромінення і опалення. Незважаючи на страшні опіки, допомагав рятувати людей з-під завалів.
Помер 12 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ЛЕЛЕЧЕНКО Олександр Григорович – заступник начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС, Київська область
В перші години аварії Олександра Григоровича було викликано на станцію. Одноособово прийняв заходи по відключенню віднезміщуючого обладнання електролізної станції четвертого енергоблоку. Організував забезпечення електропостачання обладнання систем безпеки і систем пожежогасіння. Ужив заходи до обстеження електрообладнання аварійного блоку і запобігнення розповсюдження аварії на неушкоджені енергоблоки.
Помер 07 травня 1986 року від променевої хвороби в Київській лікарні.
ЛОПАТЮК Віктор Іванович – черговий електромонтер електричного цеху Чорнобильської АЕС
В ніч аварії працював старшим черговим електромонтером на четвертому блоці 5 зміни. В екстремальних обставинах зробив все можливе для локалізації аварійної ситуації на електрообладнанні. Чесно і до кінця виконав свій обов’язок ціною власного життя.
Помер 12 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ЛУЗГАНОВА Клавдія Іванівна – працівник вневідомчої охорони
Померла 31 липня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
НОВИК Олександр Васильович – машиніст-обхідник турбінного обладнання турбінного цеху Чорнобильської АЕС
В рокову ніч на 26 квітня 1986 року разом з товаришами-турбіністами, не шкодуючи свого житття, гасили вогнища пожеж у машинному залі, не даючи вогню розповсюдитися.
Помер 26 липня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ПЕРЕВОЗЧЕНКО Валерій Іванович – начальник зміни реакторного цеху Чорнобильської АЕС
В ніч на 26 квітня 1986 року виконував свої службові обов’язки начальника зміни реакторного цеху. В перші хвилини після вибуху на блоці кинувся на розшук підлеглих Ходемчука В.І. та Шашенка В.М., зв’язок з якими пропав. Оцінивши руйнівні наслідки вибуху, як досвідчений фізик, зрозумів, що реактора більше немає, що він перетворився в ядерний вулкан, що водою його не загасити і дії щодо запуску питних насосів, які подають воду в реактор марні, про що доповів начальнику зміни блоку. Ціною власного життя Валерій Іванович доклав зусиль намагаючись врятувати підлеглий персонал, проявив мужність та стійкість.
Помер 13 червня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ПЕРЧУК Костянтин Григорович – старший машиніст турбінного обладнання турбінного цеху Чорнобильської АЕС
В трагічну ніч 26 квітня 1986 року він зробив все можливе і неможливе, щоб зменшити руйнуючу дію пожежі в машинному залі. Ціною власного життя намагався відсікти один з насосів з перебитою трубою, щоб зупинити витік води з деаераторів, що дало змогу зменшити страшні наслідки аварії для всієї станції.
Помер 20 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ПРАВІК Володимир Павлович – начальник караулу 2-ї воєнізованої пожежної частини по охороні Чорнобильської АЕС
Разом з іншими пожежними (В. Ігнатенко, В. Кибенком, Л. Телятниковым та ін.) брав участь у гасінні пожежі в перші години після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Під час гасіння отримав високу дозу опромінення, був відправлений на лікування в Москву, де і помер в 6-й клінічної лікарні 11 травня 1986 року від променевої хвороби.
ПРОСКУРЯКОВ Віктор Васильович – старший інженер реакторного цеху Чорнобильської АЕС
В перші години аварії на четвертому енергоблоці прийняв участь у ліквідації аварії, обстеженні обладнання реакторного відділення, забезпеченні заходів щодо локалізації аварії та запобіганню її розповсюдження.
Помер 17 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
СИТНІКОВ Анатолій Андрійович – заступник головного інженера по експлуатації Чорнобильської АЕС
Як досвідченого фізика, Ситнікова А.А. було викликано в ніч аварії на станцію для участі в ліквідації аварії на 4-му енергоблоці. Анатолій Андрійович обстежив весь реакторний блок і центральний зал, піднімався на дах блоку “В”. Він отримав 1500 рентгенів опромінення і помер від променевої хвороби в 6-й Московскій клінічній лікарні 31 травня 1986 року.
ТИТЕНОК Микола Іванович – пожежник 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’яті, Київська область
26 квітня 1986 року о 1 годині 35 хвилин, прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС у складі чергового караулу, старшина М.І. Титенок приступив до гасіння пожежі. Незважаючи на небезпеку радіоактивного зараження, важкі умови, діяв сміливо й самовіддано, виявляючи при цьому професійну майстерність і відвагу. Поки вистачало фізичних сил, М.І. Титенок був на посту.
Внаслідок тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення і задимлення вибув з бойових рядів і був госпіталізований. Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто високою. Помер 16 травня 1986 року.
ТІШУРА Володимир Іванович – старший пожежник відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’яті, Київська область
26 квітня 1986 року о 1 годині 35 хвилин, прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС у складі чергового караулу, діяв з боку пошкодженого активного боку реактора. Боровся з вогнем цілеспрямовано, сміливо в унісон зі своїми бойовими колегами. І тільки після прибуття додаткових сил пожежної охорони був виведений з бойового розрахунку.
Помер 10 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ТЕЛЯТНИКОВ Леонід Петрович – в 1986 році начальник 2-ї воєнізованої пожежної частини по охороні Чорнобильської АЕС, майор внутрішньої служби
Майор внутрішньої служби Л.П.Телятников разом з іншими пожежними (В. Ігнатенко, В. Кибенком, В. Правиком та ін.) брав участь у гасінні пожежі в перші години після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Під час гасіння отримав високу дозу опромінення.
З осені 1986 року жив і працював у Києві. Після проходження лікування продовжив службу у Внутрішніх військах МВС СРСР, після розпаду Радянського Союзу – у Внутрішніх військах України. В 1995 році в званні генерал – майора внутрішньої служби пішов на пенсію. З 1998 року очолював Добровільне пожежне товариство Києва.
Помер 2 грудня 2004 року у Києві.
ТОПТУНОВ Леонід Федорович – старший інженер управління реактором реакторного цеху Чорнобильської АЕС
В трагічну ніч 26 квітня 1986 року працював на блочному щиті управління 4-го енергоблоку. В перші години аварії самовіддано та безстрашно виконував роботи з локалізації аварії.
Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ХОДЕМЧУК Валерій Ілліч – старший оператор головного циркуляційного насосу 4-го енергоблоку реакторного цеху Чорнобильської АЕС
В ніч на 26 квітня 1986 року Валерій Іванович став найпершим, у кого зупинилося серце в мить страшного вибуху. Четвертий блок назавжди став для нього і могилою, і пам’яттю.
ШАПОВАЛОВ Анатолій Іванович – старший черговий електромонтер електричного цеху Чорнобильської АЕС
В ніч на 26 квітня 1986 року виконував свої службові обов’язки у складі 5 зміни електричного цеху. Ціною власного життя разом з товаришами локалізували аварійну ситуацію на електроприладах станції, не дали пожежі перекинутися на інші блоки станції.
Помер 19 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
ШАШЕНОК Володимир Миколайович – інженер з налагодження підприємства “Смоленськатоменергоналагодження”
На Чорнобильську АЕС Шашенок В.М. був направлений для участі у випробуваннях на четвертому енергоблоці. В ніч на 26 квітня 1986 року знаходився у приміщенні деаераторної етажерки, де здійснював контроль параметрів систем та устаткування енергоблока. В результаті руйнування будівельних конструкцій під час вибуху він отримав чисельні поранення та опіки, від яких помер.
