Крім того, що донорство крові допомагає тим, хто потребує переливання, це також і внутрішня перемога, особливо коли шлях до такого рішення був непростим. Сьогодні директорка Центру економіко-правових досліджень, к.ю.н., с.н.с. Ірина Кременовська вперше здала кров у Київському міському центрі крові.
Для неї цей крок став не просто благородною справою, але і особистою перемогою над власним страхом, який сформувався ще в дитинстві під впливом досвіду совєцької каральної медицини. Попри це, вже з порогу Центр крові приємно здивував: сучасний ремонт, нові меблі, стерильні кабінети, винятково привітні медики та чітка навігація на всіх етапах – від реєстрації до завершення процедури. Атмосфера в установі не має нічого спільного з тим, що існувало колись: тут комфорт, порядок і людяність.
Від Центру економіко-правових досліджень до центру крові символічно близько. Лише одна станція метро (найближча – Дорогожичі), яку можна пройти пішки.
Комунальне некомерційне підприємство «Київський міський центр крові» знаходиться на вул. Максима Берлінського, 12
Після швидкого експрес-аналізу, результати якого виявилися відмінними, старі страхи назавжди відійшли у минуле. За особистими враженнями Ірини Кременовської, колись навіть забір крові з пальця був для неї випробуванням – тепер же процедура донорства пройшла легко і спокійно, з натхненням і впевненістю. У психології це явище має свою назву – ефект сяйва, коли добрий вчинок буквально «підсилює» людину.
Серед плакатів наочної агітації, створених українськими митцями, особливо вразив один: «Перемога у нас у крові». Ці слова стали символічним акцентом дня і нагадуванням про те, як багато залежить від особистих рішень кожного.
Навіть дорослим буває страшно, і цей страх варто долати
Чимало людей мають ірраціональні, безпідставні страхи перед лікарнями. Причиною цього виявляються не голки й аналізи, а внутрішній бар’єр, який роками формувався через негативний особистий досвід.
За доби комуністичного тоталітарного режиму медицина часто нагадувала каральну систему, схожу на конвеєр знущання. Подібні спогади здатні переслідувати людину все життя, перетворюючи навіть звичайний медогляд на стрес. Та якщо раніше здача крові сприймалася як тортури, то сьогодні все інакше.
Саме тому перший крок до Київського міського центру крові став для керівниці Центру не просто жестом підтримки пацієнтів, які потребують переливання. Це була особиста перемога над тим, що здавалося нездоланним: над страхом лікарень, над власними спогадами, над внутрішнім спротивом, який роками не дозволяв навіть підійти до кабінету, де беруть кров з пальця.
І раптом усе змінилося. Бажання допомогти витіснило тривогу. Як виявилося, інколи достатньо одного кроку, щоб розірвати коло страху. І як символ цієї зміни – плакат на стіні в коридорі з написом «Перемога у нас у крові». Саме ця фраза стала внутрішнім підтвердженням: так, страх залишився десь у минулому, яке більше не має влади.
Процес здавання крові в Київському міському центрі крові організовано так, щоб навіть той, хто прийшов сюди уперше і не знає, куди йти, почувався впевнено.
Як усе відбувається?
Одразу біля входу – зручний гардероб, де можна залишити верхній одяг. Дрібниця, але вона створює перше враження: тут подбали про базовий комфорт.
Піднімаємося на другий поверх до реєстратури.
Необхідні документи:
- паспорт + реєстраційний номер платника податків, або
- «Дія», або
- водійське посвідчення, або
- військовий квиток.
Після перевірки документів донор заповнює анкету. У ній будуть питання про самопочуття, хронічні захворювання, ліки, перенесені хвороби. Це стандартна і вельми важлива частина процесу. Оскільки донорам надаються пільги у вигляді компенсації вартості обіду (ця сума становить 74 грн.), також необхідно буде або підписати згоду, вказавши реквізити свого карткового рахунку, або відмову від компенсації.
Потім донор іде до лікаря: вимірюють тиск, уточнюють стан здоров’я, ставлять кілька контрольних запитань. На цьому етапі важливо переконатися, що донор готовий до процедури.
Наступний етап – кабінет для експрес-аналізу крові. Саме тут кандидат у донори отримує найперше підтвердження, що організм «готовий працювати»: рівень гемоглобіну та інші показники. А для тих, хто не знає свою групу крові, її теж визначають за кілька хвилин за допомогою експрес-аналізу.
Після аналізу – коротка зупинка в затишній кімнатці на тому ж поверсі
Це фактично міні-кав’ярня, де видають пакунок печива та стаканчик чаю, тому що здавати кров натщесерце неможна.
Поряд – сходи на третій поверх, до зали для забору крові. На вході до зали потрібно вдягнути бахіли. Далі документи передають медикині, яка потім видасть довідку про донорство.
Зала для донації – простора, тепла і сучасно облаштована. Нові червоні крісла-кушетки, приємне освітлення й привітний персонал.
Процедура забору крові триває не більше 10 хвилин
Жодного болю, жодних неприємних відчуттів – лише здивування, що це виявилося значно легше, ніж здається людям, які мають «постсовєцьку травму медоглядів».
Довідка щодо надання пільг донорам крові та/або її компонентів
Після процедури бажано кілька хвилин посидіти в залі, переконатися, що почуваєшся добре. Якщо немає слабкості чи запаморочення, то можна спокійно вирушати додому, тому що день здавання крові для донора є вихідним.
Як підготуватися до здавання крові (прості правила, які збережуть сили та забезпечать якісний результат)
Підготовка до донорства – не складна наука, проте існує кілька важливих рекомендацій, і вони суттєво впливають на самопочуття донора та якість крові, яку отримає медзаклад.
- Сон і відпочинок. Добре поспати напередодні – мінімум 7–8 годин. Уникати сильних фізичних навантажень, стресів і перевтоми. Організм має бути в тонусі, а не виснаженим.
- Харчування. За 24 години до донорства варто відмовитися від жирної їжі, смаженого, молочного з високим вмістом жиру, а також яєць. Вживати алкоголь категорично заборонено. Допускаються: каші, овочі, фрукти, нежирне м’ясо або риба, хліб, соки, вода, чай. У день донації бажано легко поснідати, голодним приходити не слід.
- Вода. Добре випити 2–3 склянки води за 1–2 години до процедури. Це полегшує забір крові та робить процес комфортнішим.
- Ліки. Якщо приймаєте якісь препарати, зокрема аспірин і його похідні, треба уникати прийому напередодні, а якщо це неможливо – чесно вказати в анкеті, які саме ліки та коли приймалися. Деякі препарати можуть тимчасово робити людину непридатною до донорства. Тому це не формальність.
- Хвороби та самопочуття. Навіть легке нездужання є приводом перенести візит. Температура, кашель, ГРВІ, загострення хронічних хвороб – і поготів. Донорство покладає на людину велику відповідальність, адже кров має бути безпечною для тих, кому вона врятує життя.
- Куріння. Не курити за 1–2 години до процедури. Після донації також варто утриматися від сигарет хоча б годину.
- Документи. Не забути: паспорт + код, або «Дію», або водійське посвідчення чи військовий квиток.
Чому кожна донація – це врятоване життя
Про донорство часто говорять загальними фразами, що воно рятує життя, а регулярне здавання крові є корисним для здоров’я. Та варто назвати речі своїми іменами: кров потрібна конкретним людям у конкретні моменти, коли секунди важать більше, ніж гроші, звання чи статус.
Передусім, такими реципієнтами є поранені військові. Кров щодня потрібна тим, хто повертає нам свободу. У військових шпиталях та в лікарнях, де приймають тяжко поранених, донорська кров необхідна щодня. Для розуміння: одне поранення – одна операція – кілька донорів.
Також це люди після ДТП. Аварії трапляються щодня, і дуже часто життя людини тримається на кількох одиницях еритроцитів і плазми, які хтось здав напередодні.
Реципієнтами можуть бути пацієнти з онкогематологічними захворюваннями, бо хіміотерапія та складні лікувальні протоколи буквально «спалюють» їхню власну кров. Вони можуть потребувати десятки донацій протягом лікування.
Слід сказати і про жінок з ускладненими пологами. Іноді кров потрібна негайно, щоб урятувати життя і матері, і новонародженого. А що стосується дітей, то у малечі менше запасів і менше часу на очікування. Кожна доза, здана дорослою здоровою людиною, може стати шансом для дитини, яку рятують лікарі.
Тому донація стає внеском у чужу історію виживання. І тут важливо сказати головне: донор не знає, кому саме дістанеться його кров, і в цьому є сила. Це вчинок, зроблений без очікування подяки. Саме така допомога й цінується найбільше.
Сучасні центри крові роблять процес простим, безпечним і комфортним. А один прихід донора може стати тим, що відділить людину від неповернення.
Директорка ЦЕПД Ірина Кременовська переконалася в цьому особисто, коли вперше стала доноркою. Страх розтанув після перших кількох хвилин у сучасному комунальному медзакладі. Тепер, за два місяці (такий період необхідний для відновлення), вона може знову повернутися до Центру крові, аби продовжити донації на регулярній основі.