Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, постановлені судами України, оприлюднюються в Єдиному реєстрі судових рішень, ведення якого забезпечується Державною судовою адміністрацією України.
Державна судова адміністрація України отримує для цієї мети фінансування з Державного бюджету України. Тобто розміщення судових рішень є «оплатною» функцією держави. Також держава має певний штат осіб, які отримують заробітну платню, держава має відповідну інфраструктуру тощо.
Розміщення судових рішень у публічній формі у реєстрі є важливою функцією правової держави та однією з конституційних засад судочинства. При цьому Президент України є Гарантом Конституції України та механізмів, визначених Конституцією.
Разом із тим, в Єдиному реєстрі судових рішень останнім часом не розміщено низку судових актів, наприклад, вироків Солом’янського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року по справі 760/3166/20 та від 16 листопада 2022 року по справі 760/3150/22, Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року по справі 755/21618/21.
Зазначені вироки стосуються пересічних крадіїв, засуджених за незначне викрадення чужого майна до різних строків позбавлення волі.
До реєстру не внесено й низку інших судових актів, зокрема по кримінальній справі Печерського районного суду міста Києва 757/12571/22-к. Обвинуваченим у справі є колишній депутат ВРУ Андрій Немировський, затриманий під час отримання хабаря, котрий під час розгляду судового провадження отримав фіктивні документи про службу у Збройних Силах України. Внаслідок цього було зупинено кримінальне провадження щодо нього, і екс-нардеп дотепер уникає покарання.
Не внесені до Єдиного реєстру судових рішень і чимало інших судові актів. Нами наведено лише окремі приклади таких актів.
Слід звернути увагу на те, що оприлюднення судових актів (у тому числі по кримінальним провадженням – не має значення, резонансні вони чи ні), є безумовною та беззастережною вимогою Закону, ознакою правової держави. Це, своєю чергою, стверджує довіру до держави та її інститутів. Невнесення або приховання з реєстру судових актів дозволяє тлумачити таку діяльність як диверсійну діяльність проти інфраструктури держави та її складових елементів. Крім цього, постає питання про доцільність витрачання бюджетного фінансування (зарплати, премій тощо) на значну кількість чиновників, які банально не виконують своїх функцій та завдань. Такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 361, 362, 363 КК України.
Відповідні науково-обґрунтовані пропозиції, розроблені фахівцями Центру економіко-правових досліджень, були надіслані на адреси Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Державної судової адміністрації України та Офісу Президента України.
Зокрема подані нами пропозиції стосуються вжиття заходів щодо безумовного поновлення системи дії Єдиного реєстру судових рішень (наповнення та оприлюднення всіх судових актів) та виконання вимог профільного Закону в повному обсязі. По мірі надходження всіх офіційних відповідей від зазначених державних органів їх також буде розміщено для ознайомлення.
UPD: як повідомляє Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на підставі ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» за нашим зверненням відкрито провадження Уповноваженого.