Ще чотири роки тому, починаючи з 2018-го, фахівці Центру економіко-правових досліджень передбачали необхідність внесення змін до чинного Кримінального процесуального кодексу України, наполегливо просуваючи пропозиції щодо обмеження термінів проведення судового слідства і тримання підсудного під вартою розумними межами.
Київський слідчий ізолятор
За результатами проведеного нами дослідження було виявлено низку факторів, які видаються вкрай негативними як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому, а відтак – мають бути усунені. На цій підставі було сформульовано відповідні пропозиції та надіслано на адреси Верховної Ради України та інших суб’єктів законодавчої ініціативи. Протягом 2019 – 2019 років ми продовжували отримувати чимало відповідей щодо розгляду розроблених нами пропозицій та їх врахування у роботі.
Нарешті, 22 серпня 2022 року Верховною Радою України було зареєстровано законопроект № 7688 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення ефективної роботи пенітенціарної системи в умовах воєнного стану». Ініціатором і розробником законопроекту став Кабінет Міністрів України.
Законопроектом, зокрема передбачено внесення змін і доповнень до ч. 3 ст. 191 КПК України, котру запропоновано викласти таким чином:
Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
…
- Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців – у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Сукупний строк тримання під вартою під час судового провадження не повинен перевищувати:
1) дванадцяти місяців — у кримінальному провадженні щодо нетяжких злочинів;
2) двадцяти чотирьох місяців — у кримінальному провадженні щодо тяжких злочинів;
3) сорока восьми місяців — у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
Необхідність в ухваленні Закону України, яким буде внесено зміни до КПК України назріла давно. Так, непоодинокими є випадки, коли люди утримуються під вартою тривалі терміни (протягом двох-трьох років і більше), при цьому судові розгляди справи по суті (з вивченням матеріалів обвинувачень, допитом свідків, оглядом доказів тощо) навіть не розпочиналися.
Як ідеться з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення ефективної роботи пенітенціарної системи в умовах воєнного стану», на сьогодні суттєвим фактором, який сприяє високому показнику осіб, узятих під варту, є значне застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У 2021 році суди найбільш часто обирали саме цей запобіжний захід. Зокрема, кількість задоволених клопотань про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою становила 13 396, тоді як інші запобіжні заходи становили: домашній арешт – 6122, особисте зобов’язання – 3393, застава – 261, особиста порука – 11.
Як наслідок, українські слідчі ізолятори – переповнені. Це регулярно констатує Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд). Зокрема, у зв’язку з великою кількістю справ з подібними порушеннями нещодавно Європейський суд виніс пілотне рішення у справі Сукачов проти України (заява № 14057/17, рішення від 30.01.2020), яким встановив низку порушень прав заявника, зокрема і у зв’язку з недостатньою площею камер під час тримання під вартою. Переповненість слідчих ізоляторів, переважно погані умови тримання в них та строки, протягом яких підозрювані та обвинувачені перебувають у цих установах, призвели до того, що Україна посідає 3 місце серед країн Ради Європи за кількістю скарг до Європейського суду.
При цьому основною причиною перенаповнення слідчих ізоляторів є тримання під вартою саме на етапі судового розгляду. Причиною такої надмірної кількості ув’язнених на етапі судового розгляду є відсутність будь-яких обмежень процесуальних строків щодо тримання під вартою на цьому етапі. Водночас на етапі досудового розслідування такі строки існують.
Дійсно, як ми неодноразово наголошували раніше, чинне кримінально-процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо терміну утримання під вартою підозрюваних осіб, щодо яких судом обрано такий запобіжний захід. Причина необґрунтованого затягування термінів проведення судового слідства полягає не тільки в цьому, а й обумовлена також і браком кадрів у правоохоронних і судових органах. Останнє теж слугує обставиною, через яку утримання громадян під вартою тільки подовжується судом, тоді як необхідні процесуальні та слідчі дії протягом цього часу з ними також не проводяться. За таких обставин встановлення істини у справі відкладається на невизначений термін, оскільки відсутні чіткі терміни, протягом яких суб’єкти, що провадять судове слідство, мусять здійснити всі необхідні процесуальні дії та довести справу до завершення.
Така ситуація потребує виправлення, зокрема шляхом закріплення у нормах чинного законодавства положень, які встановлюють межу щодо загального терміну проведення судового слідства. При цьому слід виходити з аналізу практики та з враховувати можливості правоохоронних і судових органів. Зазначені органи мусять забезпечити протягом цього терміну виконання всіх необхідних дій за участі особи, що утримується під вартою, що сприятиме встановленню істини у справі.
