Центр економіко-правових досліджень і редакційна колегія заснованого ним загальнодержавного бюлетеня «Говори!» проводять системну роботу з дослідження та висвітлення питань дотримання законодавства про державну мову в Україні, аналізу практики його застосування і виявлення проблем, які потребують нормативного та організаційного врегулювання.
Редакція видання співпрацює з міжнародними інституціями, громадськими організаціями, волонтерськими ініціативами та приватними особами, які допомагають Україні у протидії російській агресії, надають гуманітарну та військову допомогу, реалізують благодійні, громадські та бізнесові проєкти. З огляду на характер такої діяльності, її реалізація неможлива без регулярного перетину державного кордону України через пункти пропуску.
Під час перетину державного кордону України в обох напрямках руху посадові особи митних органів та прикордонного контролю здійснюють перевірку паспортних документів, вантажів, особистих речей, проводять огляд, перевіряють підстави та законність в’їзду, перебування або виїзду осіб, а також вживають інших передбачених законом процедур.
Водночас наші співробітники, які супроводжують іноземців під час перетину державного кордону та надають їм допомогу, неодноразово фіксували випадки порушення законодавства про державну мову з боку окремих співробітників митних органів та Державної прикордонної служби України.
Зокрема, під приводом того, що частина іноземців не володіє українською мовою, а для з’ясування окремих обставин нібито необхідно спілкування зрозумілою для них мовою, посадові особи нерідко переходять на недержавну мову – найчастіше, російську, або ж використовують змішане мовлення, яке не відповідає ані стандартам ділового спілкування, ані вимогам законодавства про забезпечення функціонування української мови як державної.
Такі випадки, за спостереженнями журналістів «Говори!», мають місце, зокрема, на пунктах пропуску на кордоні з Республікою Польща, Республікою Молдова, Румунією, Угорщиною та Словацькою Республікою. При цьому зауваження щодо необхідності спілкуватися державною мовою часто ігноруються або сприймаються з роздратуванням, а подекуди супроводжуються грубістю чи недопустимими висловлюваннями. Подекуди ситуація доходить і до прямих погроз на кшталт: «зараз ніхто такий розумний нікуди не поїде».
Таке нехтування вимогами мовного законодавства підриває довіру та повагу до державних інституцій України, а у свідомості іноземців це формує хибне уявлення про рівень правової культури держави.
У зв’язку із цим ми звернулися до Уповноваженого із захисту державної мови з проханням вжити передбачених законом заходів реагування. Нижче наводимо відповідь Уповноваженого.
Отже, як ідеться з відповіді, статтею 17 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлено, що під час перетину громадянами України державного кордону України прикордонний, митний та інші види контролю здійснюються державною мовою.
Під час перетину іноземцями або особами без громадянства державного кордону України прикордонний, митний та інші види контролю здійснюються державною мовою або іншою мовою, якою володіє посадова чи службова особа, яка здійснює контроль.
При цьому Уповноважений із захисту державної мови окремо акцентує:
«Нав’язування мови країни-агресора як засобу міжнаціонального спілкування на кордоні двох суверенних європейських держав є недоречним, особливо в умовах триваючої повномасштабної агресії російської федерації проти України. Використання цієї мови посадовими особами державної прикордонної служби України щодо іноземних громадян не створює позитивний імідж України в очах іноземців та лише підтверджує наративи російської федерації про так званий «один народ». Це суперечить національним інтересам та послаблює позицію нашої держави на міжнародному рівні».
Також мовний омбудсман звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 14.07.2021 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Рішення), в якому Суд наголосив, що у зв’язку з військовою агресією з боку російської федерації й використанням нею «мовного питання» як одного з інструментів своєї геополітичної експансії, загроза українській мові рівносильна загрозі національній безпеці України, існуванню української нації та її держави.
У Рішенні зазначено, що влада російської федерації використовує російську мову як один із інструментів геополітичної експансії, унаслідок чого створено загрозу загострення міжетнічних стосунків. Мовне питання від початку постання України як незалежної держави є одним із головних у веденні російською федерацією гібридної війни проти України.
З огляду на викладене, а також з метою належного реагування на ситуацію, що склалася, Олена Івановська звернулася до Державної прикордонної служби з проханням провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед особового складу прикордонної служби щодо чутливості цього питання, а також використання працівниками прикордонної служби України інших мов, передбачених міжнародними договорами.
Таким чином, Уповноважений із захисту державної мови фактично підтверджує неприпустимість практики використання російської мови працівниками прикордонної служби під час здійснення службових повноважень, окремо наголосивши на безпековому та репутаційному аспектах цієї проблеми.
В умовах триваючої повномасштабної війни питання державної мови на кордоні є не лише питанням культури спілкування чи формального дотримання законодавства. Йдеться, передусім, про державний суверенітет, міжнародний імідж України та недопущення поширення російських пропагандистських наративів навіть у побутових комунікаціях представників держави з іноземцями.