Адвокатський запит являє собою інструмент, покликаний забезпечувати доступ до інформації, а не створювати видимість «правового наступу» там, де для цього немає жодних підстав. Коли адвокат перетворює його на знаряддя психологічного тиску або PR-зброю для окремих груп, він виходить за межі професійної етики, дискредитуючи весь адвокатський корпус. Саме така ситуація виникла у випадку з адвокатським запитом Андрія Томчишина, зміст якого не має жодних ознак правового інтересу, зате демонструє спробу використати статус адвоката для маніпуляції та зовнішнього ефекту.
Коли запит не має правових підстав
Адвокат Андрій Томчишин, який діє у складі Адвокатського об’єднання «ЛЕКС-ГРУП», направив адвокатський запит до хостинг-провайдера з вимогою надати персональні дані власника сайту (який ви зараз читаєте), мотивуючи це «поширенням недостовірної інформації» та «порушенням прав» його клієнта.
Ордер адвоката
При цьому запит не містив жодної конкретизації, які саме дані вважаються недостовірними, в чому полягає порушення прав, і не був підкріплений жодними доказами чи мінімальною фактичною базою.
Адвокатський запит
Як бачимо, «АллатРа» руками адвоката робить класичну спробу «накопати відомості» про сайт і його фактичне адміністрування, щоб отримати персональні дані власника, і принагідно розвідати, чи можна тиснути на хостера.
Хостинг-провайдер переслав запит нам, адже вони не мають права надавати персональні дані клієнта адвокату без згоди клієнта або рішення суду. Це прямо заборонено Законом України «Про захист персональних даних».
І загалом, адвокатський запит ні до чого не зобов’язує, а всього лише є формою ввічливої спроби витягнути інформацію.
Як секти імітують «правовий захист»
«Довідкою WebFix встановлено, що власником даного веб-сайту є володілець облікового запису – Приватна наукова установа «Центр економіко-правничих досліджень», – пише Андрій Томчишин.
Коротко про те, що являє собою вищезгадана довідка WebFix, якою адвокат намагається «лякати» отримувачів запиту. WebFix не є державним органом або якимось офіційним реєстром, а являє собою приватний сервіс, який робить скріншоти та фіксацію веб-сторінок у певний момент часу, трохи схожий на WebArchive. Такі «довідки» використовують у судах як допоміжні технічні докази існування певного контенту в певний момент. Тобто це просто комерційна послуга, не більше. Іншими словами, WebFix нічого не встановлює, а лише фіксує те, що «бачить».
А їхні «висновки» про «власника сайту» взагалі є тільки припущеннями (дані WHOIS закриті). Максимум, що вони зможуть, – накрутити черговий конспірологічний фанфік для своїх адептів.
Інформація, що вимагав адвокат
Із запиту йдеться, що адвоката окремо цікавить дата 05 листопада 2025 року – він хоче дізнатися, хто був отримувачем послуг хостингу саме на той день.
За 05.11.2025 р. на сайті була опублікована тільки одна стаття «Волонтерка АллатРа» і «зоозахисниця» Олена Аль-Хамед виявилася мародеркою та пособницею ворога.
Тобто функціонери «АллатРа» розхвилювалися саме через цю статтю, опубліковану 5 листопада, і через те, що в ній ідеться про кримінальні проваджень проти них, описано прийоми і методи переслідування експертів і журналістів, з погрозами та іншими формами залякування. На прикладі «волонтерки» Аль-Хамед показано її реальний бекграунд: мародерка, прихильниця «руского міра», співпрацювала з окупантами. Також у згаданій статті викриті їхні маніпуляції з «почекунами», ідеологічною обробкою, та ще і з прямими посиланнями на конкретні кримінальні провадження, ЄРДР і судові рішення.
Вочевидь, викладені факти не просто зачепили їхнє «сакральне», а смикнули за оголений нерв і підсвітили те, що вони намагалися замазати.
Що саме було недостовірним?
«Громадська спілка «Міжнародний громадський рух «Аллатра» потребує правової допомоги у зв’язку із поширенням недостовірної інформації», – пише адвокат Томчишин. Але для того, щоб висувати подібні претензії, потрібне або твердження факту, який можна спростувати документально, або образа честі й гідності. У статті нічого такого немає. Все базується на офіційних даних (ЄРДР, ухвали суду, повідомлення Нацполіції). Закон України «Про інформацію» (ст. 30) і практика Верховного Суду прямо зазначають: оціночні судження ≠ факти, вони не підлягають доказуванню або спростуванню, якщо не містять образ чи закликів до насильства.
Факти викладені коректно, оціночні судження чітко прив’язані до перевірених даних (підозри, обшуки, вилучення майна, інші слідчі дії), тому є правомірними. Жодної вигадки чи перебільшення – лише те, що наявне в державних реєстрах і офіційних повідомленнях правоохоронних органів.
Для подання цивільного позову їм треба показати, що інформація недостовірна. Треба довести, що її поширення завдало шкоди, і при цьому не «обляпатися» об власні кримінальні провадження, які процитовані у статті. Вони цього не зроблять, бо не можуть спростувати те, що підтверджено ухвалами суду і доказовою базою досудового слідства. Тому «АллатРа» вдається до брудних методів і адвокатського «спаму», коли з правової позиції сказати їм нічого. То ж чіплятися нема за що, а все, що вони можуть, – бігати по колу й вити на місяць.
Наявність кримінальних проваджень і ухвалених у них судових рішень підтверджує суспільний інтерес. До речі, навіть формулювання взято з постанов слідчих ГСУ Національної поліції України, прокурорів Офісу Генерального прокурора про залучення спеціалістів: у тексті постанов «АллатРа» названа саме злочинною організацією, і наголошено на проросійській спрямованості її діяльності. Тема стосується воєнних злочинів (зокрема колаборації з російськими окупантами), мародерства під час окупації, діяльності проросійської організації, переслідування журналістів та експертів.
Це суспільно значима інформація, що за законом підлягає оприлюдненню та не може обмежуватися з міркувань «репутації обвинуваченої».
«Порожній» адвокатський запит як ознака непрофесійності
Автор статті не стверджує про вину поза межами офіційних матеріалів, у тексті немає фраз на кшталт «визнана винною», «доведено», «засуджена». Натомість використано: «обвинувачується», «згідно з ухвалою», «слідством установлено». Це юридично виважені формулювання, які виключають претензії про «випередження вироку».
Відсутні й ті персональні дані, що не підлягають оприлюдненню. У статті згадано лише відомості стосовно Олени Аль-Хамед, які вже розкриті в судових рішеннях і були відкриті органами досудового розслідування.
Відповідно до позиції Верховного Суду, якщо інформація вже стала публічною через офіційне рішення, її повторне поширення не є порушенням Закону України «Про захист персональних даних».
Що тут може бути «недостовірним»?
Нічого. Реально нічого.
Статус «волонтерки»? Те, що обвинувачена у кримінальному провадженні Олена Аль-Хамед заявляє, що вона «волонтерка благотворчого суспільства» (та ще й «зоозахисниця»), є самоназвою. Жодного реєстру «волонтерів» не існує. Посвідчення не видаються. Хто завгодно може написати у Facebook «я волонтерка».
Факти про злочини під час окупації? У тексті наведено відомості з офіційних джерел (прес-релізи поліції та дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), задокументовані слідчими свідчення потерпілих.
Зв’язки з рашистами? Про те, що Аль-Хамед разом з російськими армійцями обкрадала покинуті оселі місцевих мешканців, прямо зазначено у відеоматеріалах прес-служби поліції, де продемонстровано проведення обшуку за її місцем проживання. Там докладно описано її поведінку, спосіб життя та дії під час окупації. Якщо особа співпрацює з окупаційною владою на захопленій території, то про якусь «недостовірність» говорити просто смішно.
І тут будь-які спроби адвокатів щось «притягнути» – вже не правова позиція, а істеричні конвульсії тих, кому просто не подобається правда.
Ознаки можливих порушень адвокатської етики адвокатом Томчишиним у зв’язку з направленням безпідставного адвокатського запиту
Першою ознакою можливих порушень адвокатом Томчишиним норм адвокатської етики слід назвати зловживання правом адвокатського запиту. А саме, стаття 19 Правил адвокатської етики (далі – ПАЕ) забороняє адвокату подавати адвокатські запити, які не спрямовані на захист прав або інтересів клієнта, а є способом тиску, маніпуляції або дискредитації інших осіб.
У даному випадку адвокат не переслідує реальної юридичної мети: по-перше, відсутній будь-який потенціал цивільного чи кримінального спору.
По-друге, запит використано як інструмент психологічного тиску або створення публічної картинки «захисту» перед прихильниками клієнта.
По-третє, відсутня конкретизація «недостовірності», що є базовою складовою для будь-якого правового звернення.
Це є типовим прикладом зловживання адвокатським інструментарієм. Томчишин знає, що інформація достовірна. Він знає, що підстав немає. Та все одно подає запит, винятково з метою впливу та створення картинки для секти.
Варто звернути увагу і на можливу недобросовісність у роботі адвоката. Стаття 12 ПАЕ встановлює, що адвокат зобов’язаний діяти добросовісно, у межах закону та з повагою до прав інших осіб. Подання завідомо безпідставного запиту дискредитує статус адвоката, воно суперечить принципу добросовісності та може сприйматися як спроба незаконного отримання персональних даних.
Стаття 7 ПАЕ прямо забороняє використання статусу адвоката для здійснення тиску, залякування або створення штучної «правової загрози» там, де її немає. Ознаками порушення є відсутність правових підстав для вимоги розкриття персональних даних. У Томчишина немає ані ухвали суду, ані натяку на легітимну процедуру. Його запит містить оціночні твердження («потребує правового захисту», «недостовірність»), але не містить жодних доказів. Це виглядає як спроба тиску на власника сайту і на провайдера.
Статті 11, 34 та 65 ПАЕ
Стаття 11 ПАЕ зобов’язує адвоката уникати дій, які можуть зашкодити авторитету професії. Формування завідомо порожніх запитів, які не мають юридичного змісту, але спрямовані на психологічний чи публічний ефект, – саме така дія. Крім того, стаття 11 ПАЕ наголошує: адвокат зобов’язаний утримуватися від дій, що можуть завдати шкоди честі й гідності адвокатури або підірвати довіру до професії. Направлення запиту, який не містить жодного чітко окресленого предмета захисту, виглядає не як правова позиція, а як банальна спроба «вибити інформацію» там, де закон цього не дозволяє. Подібна поведінка підриває авторитет професії значно більше, ніж будь-яка критична публікація.
Стаття 34 ПАЕ також установлює, що адвокат не має права вчиняти дії, спрямовані на отримання доказів незаконним способом. Спроба отримати персональні дані клієнта хостинг-провайдера без судового рішення – саме той випадок, коли адвокат демонструє готовність «розширювати межі дозволеного» за рахунок чужих прав і закону.
Зрештою, стаття 65 ПАЕ передбачає дисциплінарну відповідальність адвоката за дії, що суперечать закону, Правилам адвокатської етики або свідчать про зловживання правами. У цьому випадку наявні, щонайменше, ознаки наміру використати адвокатський статус не за призначенням – не для захисту, а для тиску і збору інформації, яка не підлягає розкриттю.
Даючи оцінку юридичних перспектив запиту адвоката Андрія Томчишина, слід зазначити, що він не має об’єктивних правових підстав, не може бути виконаний без рішення суду, не є етапом будь-якої реальної юридичної процедури, містить неконкретизовані, оціночні та юридично нікчемні твердження. Інакше кажучи, юридична вага такого запиту – нуль.
Відповідальність адвоката за порушення правил адвокатської етики
Порушення Правил адвокатської етики є підставою для дисциплінарної відповідальності, яка може мати для адвоката вельми болючі наслідки. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що дисциплінарну справу порушує кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА), якщо встановлено використання адвокатського статусу не за призначенням або спричинення шкоди репутації професії.
До дисциплінарних проступків належать, зокрема такі:
- зловживання інструментами адвокатської діяльності з неюридичною метою;
- завідоме подання безпідставних запитів чи скарг;
- дії, спрямовані на тиск, маніпуляцію або створення уявної «правової активності»;
- поширення необґрунтованих звинувачень або вимог, які не мають фактичного змісту;
- вчинки, що підривають довіру до адвокатури.
Санкції за такі дії можуть включати попередження, зупинення права на заняття адвокатською діяльністю або позбавлення свідоцтва.
Показовим є те, що зловживання адвокатським запитом часто кваліфікують як несумлінне виконання професійних обов’язків, адже запит має будуватися на наявності правової підстави і чітко визначеному інтересі клієнта, а не на бажанні адвоката створити інформаційний шум. У таких випадках адвокатура не захищає «корпоративно», бо подібні практики б’ють по репутації кожного адвоката.
Наведене дає підстави висновувати про те, що скерований адвокатом запит є маніпуляцією, оскільки не містить жодного конкретного пункту, що нібито є недостовірним. Це вже автоматично робить його порожнім. Андрій Томчишин не вимагає конкретизації фактів, не просить спростування конкретних тверджень, а просто кидає загальний туман – це класична тактика деструктивних культів (сект) і токсичних груп.
Те, чим займається Андрій Томчишин – не адвокатська діяльність, не юридичний захист, а клоунада з ознаками зловживання адвокатським інструментом і PR-атракціон перед прихильниками «АллатРа»: «Погляньте-но, ми подали запит! Ми боремося!». Вони ж не покажуть результат розгляду такого запиту, бо результат нульовий.
Емоційний ефект замість юридичної позиції
Крім того, адвокатський запит Андрія Томчишина має ознаки зловживання адвокатськими правами, використання статусу адвоката не за призначенням, недобросовісності й маніпулятивності, порушення принципу сумлінності та професійної незалежності.
«АллатРа» вкотре робить невдалу спробу психологічного тиску та намагається «зондувати підґрунтя». Вона давно так діє – показово «агресивно», але юридично пусто. Виглядає це радше так: їхній адвокат зараз тицяє паличкою в бетонну стіну й дуже сподівається, що стіна злякається.
Чи виходить адвокат Андрій Томчишин за межі адвокатської етики?
Так, і він сам усе розуміє.
Відверто кажучи, дуже хотілося б, щоб Андрій Томчишин не зупинявся, а пішов далі та спробував подати сюрреалістичний позов «про недостовірну інформацію» з відсутніми доказами. Було б дотепно подивитися на те, як у суді вони змушені були б особисто визнати, що у статті йдеться про них і їхні дії, викладені в ухвалах і кримінальних провадженнях. А потім справа розвалиться, як це у них трапляється регулярно.
На нашу думку, подання захисниками «АллатРа» адвокатського запиту спрямоване на те, аби просто показати своїм прихильникам, що, мовляв, їх «обмовили», а вони захищаються. Немовби «АллатРа» – не злочинна проросійська організація, а щось хороше, і взагалі «жертва режиму». І так, це класичний дешевий трюк «показати пастві, що ми боремося проти дискредитації». Дехто з них щиро думає, що адвокатський бланк, свідоцтво і ордер додають ваги нісенітницям.