У межах тематики прикладних НДР, що виконує Центр економіко-правових досліджень, важливою складовою є аналіз механізмів фінансового моніторингу, зокрема питань, пов’язаних із транскордонним переміщенням валютних цінностей фізичними особами. Це напрям, який традиційно перебуває на стику валютного, фінансового та митного регулювання, а отже, потребує чіткого роз’яснення уповноважених державних органів.
З метою уточнення практичних аспектів застосування законодавства ми звернулися до Національного банку України з низкою запитань щодо правил переміщення готівкових коштів і банківських металів через державний кордон України. Отримані роз’яснення дозволяють системно окреслити чинні вимоги, межі декларування та відсутність ліцензійних процедур, а також оцінити актуальні ризики й прогалини у нормативному полі.
Нижче наведено повний зміст відповіді НБУ, що було взято за основу для формулювання аналітичних висновків ЦЕПД за результатами проведеного дослідження.
Яка сума готівкових коштів (гривня, долари США, євро або інші валюти) може вільно та безперешкодно переміщатися через державний кордон України особами, які перетинають кордон (резидентами та нерезидентами) з України та в Україну?
Процедура переміщення фізичними особами валютних цінностей та перелік митних формальностей під час здійснення митного оформлення регулюється митним законодавством.
Фізична особа, незалежно від резидентності, ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі (вартістю), що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 тисяч євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Фізичні особи здійснюють декларування переміщення готівкової валюти і банківських металів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Бланком митної декларації, затвердженим постановою КМУ, передбачено обов’язок фізичної особи відобразити у митній декларації походження та мету використання валютних цінностей, а саме джерело отримання валютних цінностей (заощадження, спадок, продаж власності тощо) та мету використання (придбання власності, капіталовкладення тощо).
Сума та спосіб декларування валютних цінностей фізичними особами визначені валютним законодавством, зокрема Законом України «Про валюту і валютні операції». Відповідно до норм цього закону, порядок переміщення готівкової валюти через кордон України урегульовано нормативно-правовими актами НБУ.
Щодо переміщення готівкової валюти за межу України
Фізичні особи-резиденти здійснюють переміщення готівкової валюти за межі України:
- в загальній сумі, що не перевищує на день переміщення через митний кордон України (вивезення) в еквіваленті 10 000 євро, без подання підтвердних документів;
- у загальній сумі, що перевищує на день переміщення через митний кордон України (вивезення) в еквіваленті 10 000 євро, на підставі підтвердних документів.
Для переміщення за межі України фізичними особами-резидентами готівкової валюти в загальній сумі, що перевищує на день переміщення в еквіваленті 10 000 євро, документи повинні підтверджувати:
- зняття фізичною особою готівки з власних рахунків у банках;
- здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (в разі здійснення такої операції).
На сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку розміщено інфографіку з детальною інформацією про перелік документів для переміщення фізичними особами-резидентами за межі України готівкової валюти.
Нормативно-правові акти НБУ не обмежують фізичних осіб-нерезидентів при переміщення ними валютних цінностей через кордон в частині пред’явлення митним органам підтверджуючих документів та не встановлюють вичерпного переліку операцій та документів при отримання готівкових коштів.
Щодо переміщення готівкової валюти в Україну
Обмежень щодо максимальної суми валютних цінностей, які фізична особа може ввозити на митну територію України, немає.
Нормативно-правовими актами НБУ не встановлено вимог щодо подання підтвердних документів про зняття/придбання/обміну валютних цінностей для їх ввезення в Україну.
Які існують (передбачені) обмеження (застереження, правила) для переміщення через державний кордон України згаданих грошових сум (залежно від обсягу та напряму переміщення)?
Зокрема йдеться про ліцензії, дозволи, декларування, заяви про переміщення, надання доказів походження (зняті з рахунку, отримані від продажу майна (транспортні засоби, нерухомість, виведений капітал, повернення боргів, відшкодування шкоди – як за рішенням судів, так і добровільно спадок, а також про обсяг переміщуваних коштів за один раз переміщення або за певний період тощо), і в яких формах це має робитися.
Положення Закону про валюту не передбачають здійснення Національним банком України індивідуального ліцензування валютних операцій. Зважаючи на це, нормативно-правові акти НБУ не встановлюють вимог щодо процедур погодження/отримання дозволів, ліцензій Національного банку фізичними особами для здійснення операцій з транскордонного переміщення валютних цінностей.
Отримані від Національного банку України роз’яснення підтверджують: базові правила транскордонного переміщення валютних цінностей для фізичних осіб залишаються відносно простими й зрозумілими. Поріг у 10 000 євро – це фактично межа між «звичайним перевезенням» і режимом, коли вже необхідне письмове декларування та, для резидентів у разі вивезення за кордон, – підтвердні документи щодо походження коштів.
Висновки та пропозиції
Таким чином, для ввезення в Україну обмежень щодо максимальної суми немає. Підтвердні документи під час ввезення, згідно з чинним законодавством, не вимагаються. Нерезиденти можуть переміщувати кошти без необхідності доводити їх походження. Процедура ліцензування таких операцій відсутня, що напряму випливає з чинної редакції валютного законодавства.
З одного боку, така модель є достатньо ліберальною і відповідає міжнародним підходам до свободи руху капіталів. З іншого – вона створює очевидні «сірі зони», які ускладнюють належний фінансовий моніторинг і контроль за ризиками відмивання коштів і тіньового руху готівки.
Необхідне оновлення нормативної бази декларування, щоб уникнути різночитань між митним, валютним і фінансово-моніторинговим законодавством. Наразі правила існують у кількох масивах норм, і користувачеві доводиться фактично «збирати» їх вручну.
Доцільно посилити вимоги до підтвердження походження коштів для нерезидентів, принаймні у випадках, коли йдеться про великі обсяги готівки. Абсолютна відсутність вимоги щодо підтвердних документів створює можливості для транзиту сумнівних коштів через територію України.
Варто розглянути можливість запровадження єдиної електронної форми декларування, яка дозволить зменшити навантаження на митні органи, уникнути людського фактору та підвищити якість даних для аналітичних підрозділів.
З позиції фінансового моніторингу, доцільно забезпечити кращу взаємодію між митною службою, банками та Держфінмоніторингом щодо обміну інформацією про значні транскордонні переміщення готівки. Навіть формального декларування нерідко виявляється недостатньо, тому важливою є верифікація даних і можливість оперативно відслідковувати підозрілі операції.
Україні варто орієнтуватися на стандарти FATF, де питання переміщення готівки чітко пов’язане з боротьбою з незаконними фінансовими потоками. З огляду на воєнний стан і підвищені ризики тіньової економіки, цю тему не можна залишати в мінімалістичному регулюванні.
У підсумку: чинна система формально працює, але потребує модернізації. Ліберальність норм не має перетворюватися на сліпу зону для нелегальних операцій. Баланс між зручністю для громадян і ефективністю державного контролю – це той вектор, якого варто дотримуватися під час розробки майбутніх рішень.