У багатьох регіонах України дедалі більше загострюється проблема скорочення комунального сектору економіки. Це супроводжується поступовим переходом стратегічно важливих об’єктів – житлових будинків, дитячих садків, навчально-виробничих комплексів і підприємств комунальної сфери – у приватну власність. У такий спосіб місцеві громади втрачають частину активів, які є економічною основою для розвитку інфраструктури та забезпечення базових потреб населення.
Комунальна власність, як визначено Конституцією України, є самостійною формою власності. Вона включає землю, природні ресурси, підприємства, нерухомість, а також інші цінні об’єкти. Такі ресурси не лише формують бюджетно-фінансову основу місцевих рад, а й дозволяють розв’язувати соціальні та економічні завдання на користь територіальної громади. Тому питання їх збереження та ефективного використання залишається надзвичайно актуальним.
Наявні проблеми та механізми їх усунення
На практиці спостерігається декілька типових проблем. Як один із прикладів – нерідко органи місцевого самоврядування самостійно ухвалюють рішення про відчуження комунальних активів без достатньої економічної оцінки, що призводить до втрати доходів місцевих бюджетів. У деяких випадках подібні дії здійснюються без консультацій із громадою або громадського обговорення. Це створює ризик нераціонального використання об’єктів і втрати стратегічних активів, які б могли приносити доходи для підтримки шкіл, лікарень, спортивних і культурних закладів.
Ситуація ускладнюється тим, що частина комунальних об’єктів є низькорентабельними чи навіть збитковими, особливо коли йдеться про підприємства житлово-комунальної сфери. Проте таке обґрунтування не може слугувати підставою для необґрунтованого їх продажу чи приватизації.
Парк на Русанівській набережній – об’єкт права комунальної власності
Насправді, проблема скорочення комунальної власності часто полягає у відсутності ефективних механізмів управління та контролю, а не у самій економічній доцільності.
Для збереження комунальної власності критично важливими є ефективні конституційно-правові гарантії та практичні механізми контролю. До таких заходів належать:
- надання місцевим радам повноважень із управління об’єктами комунальної власності;
- створення умов для участі громадськості в обговоренні рішень щодо відчуження активів;
- проведення незалежної оцінки економічної доцільності продажу чи приватизації;
- використання місцевих референдумів для визначення принципових питань управління комунальними ресурсами.
Місцевий референдум дозволяє громадам брати безпосередню участь у прийнятті рішень і гарантує прозорість процедури.
Така практика відповідає міжнародному досвіду, де участь населення у вирішенні локальних питань стала нормою, зокрема у Швейцарії, Італії, США та Франції.
У багатьох країнах світу питання збереження місцевих ресурсів вирішується за допомогою механізмів безпосередньої демократії. Наприклад, у Швейцарії місцеві референдуми широко застосовуються для вирішення питань відчуження комунальної власності та управління бюджетними активами.
Аналогічні практики існують у США, Італії, Німеччині та Австрії, де плебісцити дозволяють громадянам контролювати використання активів на рівні муніципалітетів. Такий підхід забезпечує прозорість, підзвітність органів влади і мінімізує ризики корупції.
Економічне значення комунальної власності для громад
Збереження комунальних активів має прямий економічний ефект. Ефективно використані ресурси дозволяють фінансувати ремонт і утримання шкіл, дитячих садків, лікарень; підтримувати соціальні програми та житлово-комунальну інфраструктуру; розвивати локальний бізнес шляхом надання комунальної власності в оренду за прозорими умовами та, зрештою, створювати робочі місця для місцевого населення.
Втрата таких ресурсів унаслідок необґрунтованого продажу або приватизації підриває фінансову стабільність місцевих рад і знижує якість життя громадян.
Щоб ефективно захищати комунальну власність, необхідно встановити прозорі процедури управління активами та їх відчуження, а також забезпечити активну участь громади у прийнятті рішень через обговорення та референдуми. При цьому варто використовувати економічну експертизу для оцінки доцільності відчуження будь-яких об’єктів і регулярно звітувати про стан комунальної власності та її використання.
Виконання цих нескладних заходів дозволить не лише зберегти стратегічні активи, але і підвищити довіру громадян до місцевих органів влади.
Таким чином, захист комунальної власності є критично важливим для економічної стабільності територіальних громад і розвитку місцевої інфраструктури. Забезпечення прозорості, участь громади та застосування механізмів безпосередньої демократії є ефективними засобами для мінімізації ризиків втрати активів і підвищення ефективності управління ними. Впровадження цих принципів забезпечить збереження комунальних ресурсів та сприятиме сталому розвитку місцевого самоврядування в Україні.