Система поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) у місті Харкові традиційно включає три ключові етапи: збирання, транспортування та захоронення відходів, що утворюються як у житловому секторі, так і на підприємствах невиробничої сфери. Незважаючи на те, що від початку 2010-х років обговорювалися амбітні плани модернізації, у 2025 році місто й надалі стикається з низкою системних проблем, які обмежують екологічну безпеку та ефективність утилізації.
Дергачівський полігон і Писаренків яр
За даними Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, тверді побутові відходи, а також відходи 3-го і 4-го класу небезпеки, приймаються на два основні об’єкти:
- Дергачівський полігон ТПВ – розташований у балці Криський яр Дергачівського району Харківської області. Площа другої черги полігону становить близько 6 гектарів;
- Полігон у балці Писаренків яр (АТЗТ «Підприємство Харківського району «Перероблюючий завод»), відомий також як Роганський полігон.
Впродовж 2012–2016 років середній річний обсяг відходів, що приймався на Дергачівський полігон, становив близько 1,8–2,0 млн м³, тоді як на полігон у Писаренковому яру надходило в середньому 0,8–1,0 млн м³.
Наведені цифри відображають загальну тенденцію: основне навантаження припадає саме на Дергачівський полігон, який сьогодні перебуває у критичному стані заповнення.
Харків (фото зроблено до повномасштабного вторгнення)
За результатами досліджень морфологічного складу ТПВ у Харкові можна виокремити такі особливості:
- у житловій забудові найбільшу частку становлять харчові відходи, папір, пластик і скло;
- на підприємствах невиробничої сфери переважають упаковка, пластмаси, деревина, а також будівельні та ремонтні відходи.
Харківський проєкт з переробки ТПВ
Ще у середині 2010-х років Харків отримав фінансування Світового банку на впровадження інвестиційного проєкту з переробки ТПВ із системою збору та утилізації полігонного газу й виробництва електроенергії. Проєкт передбачав будівництво сучасного полігону ТПВ відповідно до вимог українського та європейського законодавства, рекультивацію діючого Дергачівського полігону і монтаж системи збирання та передачі виробленої енергії до мереж НЕК «Укренерго».
Однак фактична реалізація виявилася значно повільнішою, ніж планувалося. Повномасштабна російська збройна агресія, руйнування інфраструктури та обмеження фінансування додатково ускладнили впровадження екотехнологій.
Після 24 лютого 2022 року система утилізації ТПВ у Харкові зазнала низки ударів.
По-перше, російська агресія спричинила логістичні проблеми: частина транспортних маршрутів стала небезпечною або зруйнованою, що збільшило витрати на перевезення відходів.
По-друге, внаслідок постійних терористичних атак на Харків було пошкоджено інфраструктуру: руйнувань зазнали не лише житлові райони, а й об’єкти комунального господарства, включно з технікою для вивозу сміття.
По-третє, полігони перевантажені – так, через відсутність альтернативних потужностей Дергачівський полігон перебуває на межі заповнення.
По-четверте, залишається нерозв’язаною проблема відсутності сортування: попри ухвалення національних стратегій щодо роздільного збирання відходів, у Харкові воно досі впроваджене лише точково.
Серед наявних проблем і ризиків слід окремо зазначити про таке:
- виснаження полігонних потужностей – відсутність нових майданчиків і затягування з рекультивацією діючих;
- вторинне забруднення – фільтрат і викиди метану з полігонів потрапляють у ґрунтові води й атмосферу;
- відставання від європейських норм – відсутність належної інфраструктури для переробки та повторного використання відходів;
- вплив війни – ресурсні обмеження та пріоритетність військових потреб зменшують інвестиційні можливості у сфері екології.
Перспективи та можливі рішення
Передусім, для розв’язання вищезазначених проблем і усунення ризиків розпочинати слід з відновлення співпраці з міжнародними партнерами (після стабілізації безпекової ситуації).
Також на часі створення модульних станцій сортування біля кожного великого полігону з подальшою передачею вторсировини на переробку. Необхідна рекультивація старих полігонів і впровадження технологій утилізації полігонного газу.
Має бути послідовно ухвалено місцеві програми підтримки роздільного збору – насамперед у школах, лікарнях і держустановах.
Зрештою, вжиття зазначених заходів суттєво покращить умови для залучення приватних інвесторів у сферу утилізації, включаючи моделі державно-приватного партнерства.
Таким чином, Харків має досвід реалізації екологічних проєктів, проте його системі поводження з відходами бракує комплексної модернізації. Після війни місто отримає шанс утворити сучасну модель утилізації – від роздільного збору до виробництва енергії з відходів. Але для цього вже зараз необхідно закладати правові та організаційні основи, щоб не повторювати шлях перевантажених полігонів і застарілих технологій.