Практично кожна керівна ланка установ виконання покарань тією чи іншою мірою піддається спокусі вчиняти системні порушення законодавства. Ці правопорушення є доволі однотипними типовими й такими, які мають процесуальні перспективи з огляду на можливість успішного завершення кримінального провадження з передаванням справи до суду.
Практика розкриття кримінальних правоворушень, скоєних представниками адиіністрації Бердянської виправної колонії № 77
Так, 08 червня 2023 року засоби масової інформації повідомили, що слідчими ДБР при оперативному супроводженні СБУ та під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора було викрито та затримано колишніх посадових осіб Державної установи «Бердянська виправна колонія (№ 77)» Міністерства юстиції України. Затримані посадовці підозрюються у створенні злочинної організації, вимаганні коштів з ув’язнених, вчиненні тортур тощо.
Факти вчинення злочинів посадовими особами Бердянської виправної колонії № 77 є загальновідомими. Про них протягом останніх декількох років неодноразово публічно повідомляли як самі ув’язнені, так і журналісти, захисники, представники громадськості. Однак через небажання займатися справою, а також з міркувань «корпоративної етики», поширеної серед посадових осіб Міністерства юстиції України (до якої входить Державна кримінально-виконавча служба) проблема залишалася нерозв’язаною.
Ситуація, подібна до тієї, що мала місце в колонії № 77, спостерігається серед інших установ виконання покарань. Зокрема слід назвати такі колонії: № 3 (м. Кривий Ріг), № 25 (м. Харків), № 35 (м. Біла Церква), № 43 (м. Харків), № 58 (м. Ізяслав), № 100 (с. Темнівка), Київському слідчому ізоляторі.
Київський слідчий ізолятор
Заходи реагування з боку Міністерства юстиції та Офісу Президента України
Загальнодержавний бюлетень «Говори!» нараховує кілька десятків журналістів. Серед яких є ув’язнені, котрі безпосередньо відбувають покарання та/або утримуються у виправних закладах. Вони «з перших рук» повідомляють інформацію про ті чи інші «витівки» та «винаходи» керівництва установ виконання покарань, у тому числі застосування тортур до засуджених, «загравання» з кримінальними авторитетами та залучення останніх для «наведення порядків», вимагання грошових коштів, збуту наркотичних і психотропних речовин тощо.
Міністерством юстиції України доручено провести перевірку фактів, викладених у наданих нами матеріалах
Серед журналістів бюлетеня «Говори!» також є адвокати. І наші правозахисники теж надають достовірні відомості про стан справ у закладах виконання покарань.
Повідомлення про розгляд звернення щодо припинення наркотрафіку в Київському слідчому ізоляторі
Щодо вищеназваного Київського слідчого ізолятора, то, приміром, у медіа поширено чимало новин про систематичні виявлення фактів переміщення (шляхом перекидання) наркотичних і психотропних речовин до установи через паркан установи.
Схема організації наркотрафіку в Київському слідчому ізоляторі
Зазвичай переміщення заборонених речовин відбувається прямо поблизу «пункту перепуску» до ізолятора, на проміжку між адмінбудівлею пропускного пункту та госпіталем МВС.
Ледь не щодня сумлінні працівники закладу затримують у вказаній локації «перекидачів» наркотичних речовин і мають чудові показники «розкриття».
Однак описані «злочини» не мають природнього сенсу та логічного пояснення. З внутрішньої сторони огорожі вказаної місцевості (на території ізолятора) відсутні пересування ув’язнених, яким «адресується» «перекидання» та які мають підібрати пакунок.
Таким чином, «перекидання» вбачається зарані безперспективним. Це відомо всім ув’язненим, якщо вони навіть і захочуть у подібний спосіб отримати наркотичні речовини. Дана місцевість є публічно доступною. Територія там обладнана всіма можливими способами візуального контролю (відеокамерами). Ця ділянка штучно створена та підтримується як плацдарм для «викриття» злочинців.
Все ж насправді організовується дуже просто. Посадові особи ізолятора з числа т. зв. «оперативних співробітників», які діють з відома та під прямою вказівкою керівника установи, схиляють окремих ув’язнених до «співробітництва». Здебільшого схиляння відбувається шляхом залякування: «ми зараз у продуктовій посилці, яка надійшла від родичів «знайдемо» наркотичні речовини і всім будуть проблеми».
Після залякувань в обмін на лояльність від ув’язненого вимагають зв’язатися з родичами і передати певну суму грошових коштів як «відступні», або ж допомогти розкриттю злочинів.
Родичі мають знайти якусь особу з числа маргіналів (безхатьки, жебраки, алкоголіки), і ця особа за невелику винагороду погодиться перекинути через паркан пакунок з наркотичними речовинами. «Посилку» безпосередньо готують та надають самі ж оперативні співробітники. У вказаний для перекидання час вони ж і «затримують» у момент вчинення «злочину» того, хто перекидає наркотичні речовини, хизуючись своїми оперативними здібностями, реєструючи показники та показуючи видимість боротьби з наркозлочинністю.
Штучне створення показників розкриття злочинів
При цьому сама торгівля наркотичними речовинами на території слідчого ізолятора процвітає. Все здійснюється централізовано, під суворим контролем та супроводженням персоналу закладу, з жорстким усуненням «конкурентів».
Зрозуміло, що при заявленому значному рівні «виявлення» перекидань через згаданий паркан наркотичних речовин – у слідчому ізоляторі наркотичних речовин просто не повинно бути в принципі. Проте оперативні співробітники регулярно виявляють їх і там і «дивуються», як це могло статися.
Нерідко ув’язнені помирають від передозування, що маскується під виглядом «серцевої недостатньості» тощо. Така ситуація є можливою лише тоді, коли постачання наркотичних речовин має систематичний характер, здійснюється організовано, і виявлені поодинокі публічні випадки «перекидань» десятка пігулок метадону як то кажуть, «не роблять погоди».
При цьому загальновідомо історично, що система виконання покарань просто «заточена» під наявність наркотичних речовин. Потрапляння наркотичних речовин на територію установ виконання покарань використовується адміністрацією як елемент тиску на ув’язнених, управління та маніпулювання людьми. В обмін на наркотичні речовини, тим більше з урахуванням «забороненості» та «ризиковості» операцій з наркотичними речовинами – наркозалежні особи будуть готові на що завгодно, включаючи задіяння елементів та злочинних схем поза «стінами» в’язниці чи організацію скоєння особливо тяжких злочинів на замовлення.
Довести причетність оперативних співробітників до згаданих оборудок елементарно. Вони особливо і не ховаються. Всім в’язням про всі обставини відомо до рівня, достатнього як реалізація доказової бази в суді. Так само було в ситуації з Бердянською колонією № 77. Зараз там навряд чи збереглися сліди побоїв і тортур, проте є чудова доказова база показів свідків та потерпілих.
Проблема в тому, що посадові особи правоохоронних органів не схильні слухати та почути простих людей та серйозно займатися проблемою.
Першочергові заходи щодо припинення наркотрафіку в місцях несвободи
Для успішного розкриття справи достатнім буде встановлення відповідних контактів, аналіз і прослуховування трафіку перемовин між ними засобами мобільного зв’язку, а також взаємодія з окремими категоріями ув’язнених. Здебільшого, ув’язнені готові надати щиру допомогу правоохоронним органам. Вони повідомлять про всі «розклади» по ситуації, всі взаємозв’язки, тенденції, ієрархію, схеми взаємодії тощо.
Показання свідків – такі ж докази як і інші, особливо коли їх декілька, коли вони системні, логічні, послідовні та поза розумним сумнівом.
Частину інформації повідомлять ті ж згадані «затримані» (точніше, штучно залучені до процедур «перекидання» як передбачувані об’єкти кримінальної відповідальності). Ці особи також можуть надати інформацію про те, хто їх «завербував», хто надав наркотичні речовини (оперативні співробітники), за чиєї ініціативи це робилось (родичі ув’язнених) і хто був первісним ініціатором такого «перекидання» (ув’язнений, заляканий оперативними співробітниками під загрозою «проблем» для родичів).
Дослідити цю схему елементарно, з певними гарантіями безпеки для учасників «схеми». Ув’язнені (особливо ті, котрі або виходять на волю, або мають звільнитися найближчим часом, і які не будуть боятися помсти з боку адміністрації установи) будуть охоче свідчити. І їхні свідчення будуть системними, послідовними, сумісними з іншими доказами, завдяки чому дозволять викрити справжніх організаторів наркотрафіку.
У деяких випадках адміністрація ізолятору відверто «заграє» з окремими категоріями кримінальних авторитетів. Тобто адміністрація цілеспрямовано створює стійкі злочинні угрупування за участі «авторитетів». Це ув’язнені, котрі відбули значну частину строку, мають злочинний вплив та в обмін на поблажливе ставлення до них (пересування, режим, доступність до алкогольних напоїв і наркотичних речовин, рівень комфорту) згодні виконувати забаганки адміністрації. Вони ладні навіть чинити фізичні «розборки» з непокірними в’язнями, здійснювати технічне забезпечення наркотрафіку всередині установи, збір та передачу коштів тощо.
Самі оперативні працівники установ виконання покарань вкрай рідко беруть на себе функції фізичного побиття ув’язнених, доручаючи це контрольованим «авторитетам». Формально вони залишаються осторонь будь-яких конфліктів, якщо це завершилося каліцтвами, убивствами тощо, пояснюючи причини суто «внутрішніми розбірками» між в’язнями.
Забезпечення невідворотності покарання
Ці дії з урахуванням новітніх змін до законодавства про боротьбу з «авторитетами» є відверто злочинними та такими, що також можуть бути легко доведені. Джерелами доказів може стати, по-перше, аналіз трафіку телефонних перемовин (включаючи перемовини з «авторитетами»). По-друге, слід зібрати свідчення в’язнів. Та й самі ж залучені до такої співпраці «авторитети» під тиском доказів в обмін на лояльність самі ж перші викриють оперативних співробітників, які їх змушували спокушали до співпраці.
Більше того, самі ж затримані та викриті оперативні працівники нижчого рівня, знову ж таки, в обмін на лояльність слідства погодяться на співпрацю. В такому разі вони можуть надати вичерпні відомості, свідчатимуть про участь вищого керівництва слідчого ізолятора. Вони також можуть надати докази участі окремих посадових осіб ДКВС в організації вказаних схем.
Тобто випадок з викриттям вищого керівництва Бердянської колонії № 77 не є поодиноким. Практика розкриття аналогічних справ може і повинна бути застосована вже з іншими колоніями та в’язницями. Розкриття і викорінення схем наркотрафіку в установах несвободи, безперечно, буде позитивно сприйняте суспільством. Крім того, і міжнародні партнери України теж вимагають результатів роботи у напрямі боротьби з корупцією.
Центр економіко-правових досліджень висловлює щире схвалення затриманням покидьків з Бердянської колонії № 77. Сподіваємося, що роботу з викриття злочинців буде продовжено, і всі винні понесуть заслужене покарання.
