Чинне кримінально-процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо терміну утримання під вартою підозрюваних осіб, щодо яких судом обрано такий запобіжний захід. Безперечно, причина необґрунтованого затягування термінів проведення судового слідства полягає не тільки в цьому, а й обумовлена також і браком кадрів у правоохоронних і судових органах, і саме останнє теж слугує обставиною, через яку утримання громадян під вартою тільки подовжується судом, тоді як необхідні процесуальні та слідчі дії протягом цього часу з ними також не проводяться. За таких обставин встановлення істини у справі відкладається на невизначений термін, оскільки відсутні чіткі терміни, протягом яких суб’єкти, що провадять судове слідство, мусять здійснити всі необхідні процесуальні дії та довести справу до завершення.
Така ситуація потребує виправлення, зокрема шляхом закріплення у нормах чинного законодавства положень, які встановлюють межу щодо загального терміну проведення судового слідства, виходячи з аналізу практики та з урахуванням можливостей правоохоронних і судових органів забезпечити протягом цього терміну виконання всіх необхідних дій за участі особи, що утримується під вартою, що сприятимуть встановленню істини у справі.
Станом на сьогоднішній день до Центру економіко-правових досліджень надійшло чимало відповідей від суб’єктів законодавчої ініціативи, у тому числі Верховної Ради України щодо розгляду розроблених нами пропозицій щодо обмеження строку судового слідства розумними межами.
1 pings
[…] […]