Терміни проведення судового слідства і тримання підсудного під вартою має бути обмежено розумними межами

Центром економіко-правових досліджень, у межах вивчення окремих проблем правозастосовної практики, було проаналізовано відомості щодо обставин тримання осіб під вартою (в ув’язненні) на стадії досудового та судового слідства. За результатами дослідження було виявлено низку факторів, які видаються вкрай негативними як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому, а відтак – мають бути усунені.

Так, непоодинокими є випадки, коли люди утримуються під вартою тривалі терміни (протягом двох-трьох років і більше), при цьому судові розгляди справи по суті (з вивченням матеріалів обвинувачень, допитом свідків, оглядом доказів тощо) навіть не ропочиналися. Це нагадує не судочинство, а банальне тримання заручників та повільні тортури, «вимучування» ув’язнених.

Така тяганина є негативною не тільки для ув’язнених, але і для потерпілих (які роками очікують справедливості) та, зрештою, для всього суспільства, позаяк за перебігом часу злочин втрачає свою «актуальність», і відсутність за ним швидкого та справедливого розгляду призводить до апатії суспільства щодо правосуддя, знищує віру в судочинство та ефективність правозахисних механізмів. У результаті зволікань зникають (помирають або переїжджають на інші місця) свідки, втрачається гострота спогадів свідків і потерпілих, зникають/втрачають доказові властивості інші докази/речі тощо. Це призводить і до банального витрачання ресурсів на утримання та доставку ув’язнених, на задіяння в марудних засіданнях значної кількості кадрових ресурсів тощо. Будь-яка кримінальна справа, яка завершується через декілька років – не може бути «якісною» та такою, що задовольняє суспільство в цілому і пересічних людей, зокрема.

Безспірно, що «довгі» справи – це ті справи, де відсутні докази провини або ж відсутня сама логічна конструкція обвинувачення.

Довге правосуддя – це відсутність правосуддя. Істина нікому не потрібна, коли вона здобувається, визнається досягається через довгі роки.

При цьому, приміром, в Україні термін досудового слідства обмежений законом до 18 місяців (ст. 219 КПК України), а тримання особи під вартою не може перевищувати 12 місяців (ст. 197 КПК України), в той же час як термін судового слідства та тримання особи під вартою під час судового розгляду не обмежений жодними часовими рамками.

Досудове слідство в силу законних обмежень не може собі дозволити зайву тяганину, однак суди цим зловживають і стають, по суті, інструментом тортур.

Відтак, зміни, які ми пропонуємо, є зрозумілими і простими – обмежити терміни проведення судового слідства й терміни тримання підсудної особи під вартою розумними межами.

Вважаємо, що навіть складна справа може бути розглянута у суді за один рік (за можливості продовження цього терміну до півроку у виключних випадках Верховним Судом за поданням Генерального прокурора України). У разі, якщо в цей термін суд неспроможний повністю розглянути справу та визначитися із провиною особи, то справа має бути закрита, а особа звільнена з-під варти (або, як варіант, розгляд справи має продовжуватися, однак підозрювана особа має знаходитися не під вартою).

Це буде і гуманно, і розумно, і справедливо, а також стимулюватиме суди не зволікати з розглядом, покладе на них відповідальність за ухвалюванні рішення і долю людей.

Відповідні пропозиції було надіслано на адреси Верховної Ради України та інших суб’єктів законодавчої ініціативи. Станом на сьогодні надійшла перша відповідь від депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», з якої йдеться, що розроблені нами пропозиції доведено до відома народних депутатів України для фахового опрацювання та врахування у роботі.