Система охорони здоров’я має базуватись на гідності пацієнта і медперсоналу. Її завданням має стати кардинальне зменшення передчасної смертності громадян, насамперед чоловіків, у працездатному віці та надання гарантованих бюджетом послуг для найбідніших і бідних громадян України. Насамперед, це стосується дітей, інвалідів і тих членів суспільства, які неспроможні подбати самі про себе.
Стратегічне завдання українського Уряду. Приведення стану управління, фінансування та функціонування інфраструктури сфери охорони здоров’я до стандартів передових країн-аналогів України – Франції та Польщі. Насамперед це має базуватись на 35% фінансуванні, від загального обсягу витрат на охорону здоров’я, первинної медико-санітарної допомоги на засадах сучасної сімейної медицини.
Однак на цьому шляху постали суттєві перепони, а саме:
- відсутність критичної маси підтримки кардинальних змін у галузі охорони здоров’я серед працівників Міністерства охорони здоров’я України, департаментів охорони здоров’я областей, управлінь охорони здоров’я міст та районів, а також безпосередньо закладів та установ.
Абсолютна більшість працівників сфери охорони здоров’я не володіє інформацією про реальну сутність адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування в інтересах системи охорони здоров’я. Відомо, що успіх досягається коли задум змін усвідомлюють і підтримують хоча б троє із п’яти осіб;
- постсовєтське засилля законодавчої, урядової та відомчої нормативної бази, а також розпоряджень регіональної і місцевої влади. Відсутній еталон – сучасний Медичний кодекс України;
- недостатність реальних носіїв сучасних стандартів організації надання медичної допомоги, їх фінансування на базовому, районному та обласному рівнях. Насамперед це стосується потреби у залученні українських сімейних лікарів із-за кордону, які мають практичний досвід побудови сучасної системи охорони здоров’я;
- відсутність, відповідно до стандартів передових держав, сучасної Асоціацій сімейних лікарів та сімейних медичних сестер. До її повноважень має бути віднесено сприяння місцевій владі у визначенні оптимальної мережі закладів ПМСД за засадах сімейної медицини, їх акредитація, а також сертифікація сімейних лікарів;
- блокування на всіх рівнях розвитку приватної медицини, насамперед сімейної;
- відсутність Фонду загальнообов’язкового медичного страхування та Агенції із стандартизації та якості надання медичних послуг, які мають бути незалежними від МОЗ України;
- відсутність дієвих фінансових стимулів для придатних терапевтів та інших вузькоспеціалізованих лікарів до опанування сучасних знань сімейного лікаря та отримання відповідної акредитації; належної мотивації громадян до підтримання здорового способу життя;
- відсутність критичної маси вкрай необхідних наукових досліджень соціально-економічних та управлінських складових розвитку сфери охорони здоров’я України за стандартами передових держав. Це нерідко стосується і постсовєтського та провінційного рівня журналістського висвітлення перспектив розвитку охорони здоров’я України [1], та ін. матеріалів;
- засилля транснаціональних фармацевтичних корпорацій на ринку України і блокування їхніми лобістами на всіх рівнях влади власних інтересів. Це призвело до контролю ними більш ніж 80% фармацевтичного ринку України.
Ризики для суспільства і держави від дій керівництва МОЗ України:
- недостатність системних дій по провадженню реальної пріоритетності первинної медико-санітарної допомоги на засадах сучасної сімейної медицини, яка має на 90% задовольняти попит громадян на медичні послуги. За експертними оцінками при умові створення сучасної системи підготовки сімейних лікарів (за стандартами Франції) перший випуск якісних фахівців буде через 3 роки. Потреба у таких спеціалістах складає близько 25-30 тис. осіб;
- оприлюднення МОЗ України підходів до змін у системі громадського здоров’я та екстреної медичної допомоги без фінансово-економічного обґрунтування створення нових інституцій та широкого залучення міжнародних фахівців із числа українців, які мають успішний досвід у вирішенні цих завдань. Так, відносно побудови нової системи громадського здоров’я України, то відсутній розрахунок вартості створення і фінансування Центру громадського здоров’я МОЗ України, єдиної електронної системи спостереження за захворюваннями та мережі оперативного реагування на епідемічні загрози, Національного реєстру донорів, формування бази даних про стан здоров’я населення і т.п. Що стосується рівнів громад та районів то відсутні розрахунки модельного фінансування належного санітарного та епідеміологічного благополуччя населення згідно Національної стратегії громадського здоров’я на місцевому рівні. Для районного рівня немає розрахунків створення інфекційних боксів-ізоляторів в аеропортах та портах та інфекційних відділень високого рівня захисту у центральних лікарнях. Аналогічною є відсутність показників витрат на створення і оснащення у окремих областях міжрегіональних лабораторних центрів та центрів крові [2]. Стосовно екстреної медичної допомоги існує потреба в розрахунку оптимальних витрат на рівні громад, районів та областей, а також по фінансуванню залучення міжнародних фахівців (Франція, Канада, Польща та ін.) для підготовки українських спеціалістів [3];
- лобіювання збереження за МОЗ України фінансування 29 закладів охорони здоров’я, які урядом планується передати на утримання місцевих бюджетів [4]. Зазначені підходи МОЗ України зберігають постсовєтське бачення стилю управління інфраструктурою охорони здоров’я;
- замовчування актуальності створення незалежних від МОЗ України Фонду загальнообов’язкового медичного страхування та Агенції із стандартизації та контролю якості медичних послуг;
- замовчування вкрай перезрілої потреби у приведенні Центру медичної статистики МОЗ України до стандартів Євростату стосовно обсягу і порядку збирання достовірної статистичної інформації;
Першочергові кроки Кабінету Міністрів України:
- створення при МОЗ України науково-експертної ради для обґрунтування і моніторингу структурних реформ у системі охорони здоров’я. В її склад доцільно включити економістів, юристів, управлінців, авторів адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування, практикуючих лікарів – членів асоціацій, насамперед сімейної медицини, як з України так і Франції, Польщі, Канади та ін. держав.
Метою ради має стати розробка моделей організації охорони здоров’я України на базовому, районному, обласному та державному рівнях (дод. А) проектів по створенню Фонду загальнообов’язкового медичного страхування та Агенції із стандартизації та контролю якості, мережі навчальних установ по підготовці насамперед сучасних сімейних лікарів, функціонування системи охорони здоров’я України на базовому, районному та обласному рівнях у різних регіонах України – Карпатському, Західно-Поліському, Центрально-Поліському, Північно-Східному, Донецькому, Подільському, Центральноукраїнському, Придністровському та Причорноморському [5].
Актуальним є також створення секції із стратегії розвитку фармацевтичної галузі України. Вона має обґрунтувати шляхи розбудови у найближчі 5 років сучасної фармацевтичної галузі України, спроможної задовольнити 80-90% потреб громадян.
В структурі зазначеної науково-експертної ради необхідно передбачити юридичну секцію. Її завданням має стати розробка проектів законів, урядових і відомчих рішень, а також регіональної та місцевої влади по створенню сучасної інфраструктури охорони здоров’я. Особливо актуальним є створення Медичного кодексу України [6];
- запрошення українців-громадян Франції, Канади, Польщі ті ін. держав, які є фахівцями у сфері управління, фінансування, правового забезпечення охорони здоров’я для їх включення в процес створення нової системи охорони здоров’я України на базовому, районному, обласних, урядовому рівнях, а також по керівництву конкретними закладами охорони здоров’я.
- створення інтернет-ресурсу «Реформа адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування в інтересах системи охорони здоров’я» для ґрунтовного опанування фахівцями у сфері охорони здоров’я та громадянами сутності і етапів реформ;
- створення умов для першочергової розробки стандартів надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;
- обґрунтування запровадження у 2017 р. системи грошової винагороди сімейним лікарям, які пройдуть атестацію за стандартами передових країн (див. дод. Б);
- сприяння у створенні сучасної за повноваженнями і відповідальністю Асоціації сімейних лікарів і медсестер із запрошенням на керівні посади успішних сімейних лікарів-українців, які здобули необхідний досвід у передових країнах;
- з метою подолання постсовєтського супротиву будь-яким змінам у сфері охорони здоров’я з боку діючого Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я ініціювати через депутатів, українських державників, створення міжфракційного об’єднання «Нова охорона здоров’я України» із залученням представників із комітетів економічної політики, правової політики та правосуддя, фінансової політики та банківської справи, державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, бюджету, соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, національної безпеки і оборони та у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.
Список джерел:
- Самаєва Ю. Ефект ноцебо [Електронний ресурс] / Ю. Юлiя Самаєва // Дзеркало тижня. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://gazeta.dt.ua/macrolevel/efekt-nocebo-_.html.
- Побудова системи громадського здоров’я – один із пріоритетів роботи МОЗ України [Електронний ресурс] // КМУ. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249240118&cat_id=244277212.
- Міністерство охорони здоров’я розпочало реформу екстреної медичної допомоги [Електронний ресурс] // МОЗ України. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20161006_c.html.
- Показники фінансування охорони здоров’я в проекті Бюджету-2017 [Електронний ресурс] // МОЗ України. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20160927_b.html.
- Заставний Ф.Д. Економічні райони України. Реалії та перспективи/ Заставний Ф.Д. – Львів: Апріорі, 2010. – С.6.
- French Code Of Medical Ethics [Електронний ресурс] // Conseil national de l’Ordre des médecins. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.conseil-national.medecin.fr/sites/default/files/code_de_deontologie_version_anglaise_1.pdf.
О.П. Корнійчук,
Центр національних інтересів України
