Департаментом контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки за вказівкою керівництва Служби безпеки України опрацьовано пропозиції Центру економіко-правових-досліджень щодо впровадження проекту змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині розширення кола співучасників у вчиненні правопорушень.
На переконання фахівців Департаменту, Кримінальним кодексом України цілком обґрунтовано встановлено кримінальну відповідальність за публічні заклики до вчинення тільких тяжких і особливо тяжких злочинів у сфері національної безпеки, громадського правопорядку, а також миру і безпеки людства – за публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109); дій, що мають метою зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (ч. 1 ст. 110); вчинення терористичного акту (ст. 258-2); вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295); агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту (ст. 436); геноциду (ч. 2 ст. 442).
Крім того, “поширення закликів до вчинення нових злочинів” можна розглядати як одну з форм реалізації підбурювачем своїх злочинних дій – “…іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину”, за що Кримінальним кодексом України вже встановлено кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 27 та відповідна стаття Особливої частини КК України).
Обставинами, що обтяжують покарання, є чинники об’єктивного або суб’єктивного характеру, що, хоча і не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, однак підвищують ступінь суспільної небезпечності особи винного і (або) вчиненого ним злочину, а відтак є підставою для призначення більш суворого покарання.
Стосовно цього зауваження, фахівці Департаменту пропонують навести аргументи, які б обґрунтовували, в чому полягає підвищена суспільна небезпека (достатня для призначення більш суворого покарання) у разі вчинення злочину з мотивів пропаганди, виправдовування і схвалення тероризму у порівнянні із вчиненням злочину з мотивів, наприклад, явної неповаги до суспільства або держави, або з мотивів виправдовування, пропаганди і схвалення геноциду тощо.
Ці та інші зауваження, висловлені фахівцями Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки буде враховано Центром економіко-правових досліджень під час доопрацювання законопроекту для подання його суб’єкту законодавчої ініціативи.
