Плагіат – це не лише прояв власної наукової “нечистоплотності”, а й серйозне правопорушення, за яке законом передбачено заходи кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності. Сьогодні склалася така ситуація, що потребує невідкладного вжиття відповідних рішучих заходів, адже Україна перебуває на першому місці у списку країн, які нездатні повноцінно захистити авторське право. Отже, особливої актуальності набула задача попередження проявів недобросовісних запозичень, яка має бути реалізована у науковій сфері.
23 травня директорка Центру економіко-правових досліджень к.ю.н., с.н.с. Ірина Кременовська відвідала науково-методичний семінар за темою “Плагіат у науковому середовищі України”, що проходив у Інституті експериментальної патології, онкологї та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.
Семінар проводила науковий співробітник відділу менеджменту наукових досліджень та інновацій к.т.н. Анна Огородник. Цю доповідь пані Анна підготувала за матеріалами своєї магістерської дипломної роботи в Інституті інтелектуальної власності (друга вища освіта).
Плагіат як форма порушення авторських прав має давню історію. Слово «плагіат» походить від латинського «plagio» — краду, і в римському праві означало продаж у рабство вільної людини, відповідно за що передбачалося бичування (ad plagas).
Розширення семантики цієї лексеми відбулося набагато пізніше, а саме в XVІІ ст., коли за нею закріпилося універсальне на той час розуміння — літературна крадіжка.
Як приклад, перші згадки про плагіат відомі ще з доби античності, а саме в окремих творах Геродота, Горація, Вергілія, Марціана.
Хоча явище недобросовісного запозичення чужого твору чи його частини було поширеним за доби античності, утім, некоректно говорити про виникнення плагіату в означений період. Адже, як відомо, інститут авторського права оформився набагато пізніше. Проте перші спроби «запозичити» чужі твори справді з’являються за доби античності.
В Епоху Відродження Перотті видав байки Федра за свої. Як інший приклад, можна навести твори Доменіка.
“Кожен заволодіває тим, що було відомо його пращурам, створює з цього щось нове шляхом нових творів та помирає, додавши кілька нових цеглинок до суми людських знань і заповідавши їх своїм дітям”, – писав Олександр Дюма.
В Україні засади боротьби з плагіатом було започатковано за радянської доби, а саме 30 листопада 1925 року було ухвалено закон “Об основах авторского права”. У 1973 р. СРСР приєднався до Всесвітньої конвенції про авторські права.
Зараз у більшості країн механізми протидії плагіату перебувають на етапі свого становлення. А лідерами у захисті авторських прав є три країни: США, Велика Британія та Німеччина.
Так, у США діє правило “добросовісного використання”, що регламентовано ст. 107 Закону США “Про авторське право”. Там встановлено обмеження щодо розміру тексту, який може бути використано іншими авторами без отримання дозволу. Цитати більше 40 слів повинні виділятися в окремий параграф і оформлюватися відступом або іншим шрифтом. Використання тексту, обсяг якого перебільшує 500 слів, потребує отримання дозволу автора.
Також у США створено систему органів і структур для забезпечення сумлінного проведення досліджень (Office of Research Integrity), здійснюється моніторинг проведених у різних наукових установах розслідувань про неналежну поведінку дослідників, а також за допомогою освітньої, превентивної та регуляторної діяльності сприяє відповідальному проведенню досліджень. Для цього функціонують автоматичні служби перевірки оригінальності наукових робіт.
У Німеччині створено незалежний комітет омбудсмена з наукових досліджень, а також службу національного омбудсмена, покликану сприяти у вирішенні питань, які виникають у зв’язку з порушенням авторських прав. В законі про інтелектуальну власність є спеціальні параграфи, які визначають, що саме є плагіатом і яку відповідальність це тягне. Розвиваються паралельно два способи боротьби з плагіатом: Crowd – група антиплагіат-детективів і Cloud – створення антиплагіатних програм. Обов’язковим для автора є надання електронного варіанту тексту дисертації (для перевірки на плагіат).
Цікаво, що в Німеччині не існує терміну давності щодо відкликання вчених ступенів. Протягом останніх 5 років було відкликано, щонайменше, 22 наукових ступені, давність яких варіюється від 1980 до 2010 року.
Керівник наукової роботи, своєю чергою, зобов’язаний стежити за можливою неоднорідністю стилю роботи, помилками у вживанні термінів, логічністю переходів між частинами тексту, правильністю аргументації тощо.
Студентів, у чиїх роботах виявлено плагіат, виключають з університетів без права здобуття вищої освіти взагалі.
Якщо плагіат було викрито вже після закінчення університету, плагіатор підлягає звільненню, і це також тягне подання позову про відшкодування коштів на користь работодавця, бо работодавець є ошуканим.
В Україні з 11 серпня 2015 р. набрав чинності Наказ МОН України від 14 липня 2015 р. за № 758 “Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів”. Ним, зокрема передбачено, що
1) на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу (наукової установи), спеціалізована вчена рада якого прийняла дисертацію (опубліковану монографію) до захисту, у розділі, в якому міститься інформація про роботу ради, розміщуються в режимі читання:
- примірник дисертації в електронному вигляді, крім дисертації, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авторефераті дисертації, а у разі підготовки дисертації у вигляді опублікованої монографії – автореферат дисертації в електронному вигляді;
- відгуки офіційних опонентів в електронному вигляді, крім відгуків на дисертацію, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авторефераті дисертації;
- автореферат дисертацій, крім автореферату дисертації, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авторефераті дисертації;
2) розміщені відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього наказу матеріали зберігаються у відкритому доступі на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу (наукової установи) протягом трьох місяців з дати видачі диплома доктора філософії або доктора наук.
На жаль, нерідко науковці мають брак розуміння сутності плагіату, а тому трапляються випадки несвідомого запозичення чужого результату інтелектуальної праці.
Під час дискусії, що розгорнулася після завершення семінару, к.ю.н., с.н.с. Ірина Кременовська поділилася власним досвідом протидії цьому явищу на прикладі звернення до МОН України та ініціації відповідної перевірки. Однак на теперішній час роботи зі створення національного репозитарію наукових текстів було призупинено терміном на один рік через недостатнє фінансування, тому учасники констатували: єдине, що можна зробити сьогодні – це розпочати із самого себе, дотримуючись етичних вимог у науковій роботі й опублікуванні результатів своїх досліджень.
