Шляхи створення єдиного медичного простору в Україні

Центр економіки здоров’я 

Для задоволення побажань керівників закладів охорони здоров’я Міністерству фінансів та Верховній Раді України необхідно весь бюджет держави на рік направити на медицину.

Найкращі заклади охорони здоров’я – «…не ті, які мають найщедріше фінансування, а ті, які мають найкращу організацію, талановите керівництво і задоволеність роботою серед медичного персоналу…» [1]

«…Платник податків часто буває змушений платити двічі: по-перше, інвестуючи десятки мільярдів… у фундаментальні дослідження, а по-друге тоді коли… заклади (авт.), які нагромадили багато фінансованих державою знань і вмінь, використовують своє монопольне становище, щоб стягувати з пацієнта несвітські суми…» [2].

«…Доступність становить головну мету будь-якої схеми інвестицій…» [3, с.319].

Стан справ. В Україні поряд з комунальними та приватними  закладами існує вісім паралельних державних систем охорони здоров’я – МОЗ України, НАМН України, МОУ, СБУ, МВС, ДПС, ДУС, Державна пенітенціарна служба. Останні функціонують автономно від медичного простору на рівні громад, районів та областей [4; 5].

Ключові проблеми у сфері охорони здоров’я:

1. Розпорошення людських, фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Це призвело до виконання на 0,5 функції лікарської посади у спеціалізованій та високоспеціалізованій медичній допомозі. Як наслідок існує лише 50% навантаження на лікарів зазначених видів медичної допомоги [6]. При цьому некомплект сучасних сімейних лікарів становить 99% (близько 30 тис. осіб).
2. Існуюча непрозора пострадянська система управління закладами охорони здоров’я. Практично при кожному із них діють так звані «фонди сприяння». Фінансова звітність про щоденний рух коштів як у закладах охорони здоров’я так і в зазначених фондах в режимі реального часу із застосуванням інтернет-технологій не здійснюється.
3. Збереження мережі закладів охорони здоров’я НАМН України для надання послуг високоспеціалізованої медичної допомоги для близько 51,6 млн. населення у форматі 1991 р [7]. Це перевищує існуючу чисельність громадян України на 17% (так станом на 01.01.2017 чисельність громадян України без окупованого Криму складала 42,7 млн. осіб [7]).
4. Відсутність сучасної організаційно-управлінської моделі фінансування наукових проектів, а не закладів у сфері охорони здоров’я в НАМН України. Це має ґрунтуватись на 50% частці держави; 25% – місцевої влади та 25% бізнесу. Для третинної медичної допомоги, яку надають установи НАМН України, актуальним є створення на базі медичних університетів, закладів охорони здоров’я в структурі МОЗ України, НАМН, інших міністерств та відомств, комунальних закладів сучасних університетських клінік. Для цього доцільно використати успішний досвід Австрії та інших держав.
5. 95% управлінців у сфері охорони здоров’я мають вік більше 60 років і за стандартами європейських держав не мають права очолювати заклади та обіймати посади завідуючих відділень.

Подія у НАМН України. Чергова квартальна хвиля тиску керівництва НАМН України та підлеглих закладів на Кабінет Міністрів України по вибиванню коштів на утримання нерідко застарілої та надлишкової інфраструктури.

Потреби української держави і суспільства. Створення нової системи охорони здоров’я на базі адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування з відповідальністю органів місцевого самоврядування на базовому рівні за надання профілактичної та первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини; на районному рівні – спеціалізованої медичної допомоги; на обласному рівні – високоспеціалізованої медичної допомоги. Це передбачає взяття відповідальності відповідним рівнем місцевого самоврядування за надання медичних послуг всіма без виключення закладами охорони здоров’я, незалежно від форм власності, які знаходяться на їх території. Враховуючи, що високоспеціалізована медична допомога надається на регіональному і міжрегіональному рівнях необхідне впровадження розрахунків між бюджетами областей. При цьому розрахунок витрат на одну особу у відділеннях, які надають допомогу пацієнтам з різних регіонів України має використовуватись для міжбюджетних відносин.

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

1. Створення міжнародної незалежної неурядової науково-експертної групи для опрацювання моделі створення єдиного медичного простору в процесі реформи адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування. Її метою має стати зменшення трансакційних витрат бюджетів кожного із рівнів самоврядування та домогосподарств. Це має ґрунтуватись на розроблених модельних профілях єдиного медичного простору закладів охорони здоров’я всіх форм власності на території громад, районів та областей.
2. Здійснити незалежний міжнародний аудит всіх без виключення державних закладів охорони здоров’я за 2014-2017 рр. з метою визначення центрів прибутковості і центрів збитковості та шляхів забезпечення фінансової стійкості системи охорони здоров’я України.
3. Верховній Раді України прийняти пакет законів поданих МОЗ України щодо забезпечення, насамперед автономності, закладів охорони здоров’я [8]. Залучити міжнародних експертів до розробки необхідних законопроектів, які сприятимуть створенню єдиного медичного простору України.
4. Міністерству фінансів України і залученням правоохоронної системи провести фінансову перевірку діяльності «фондів сприяння» при закладах охорони здоров’я та порядок використання коштів. Перемовини з НАМН України доцільно вести спільно з МОЗ України в публічному просторі. Насамперед це має стосуватись результатів використання наявних фінансових ресурсів.
5. Запровадити сучасно європейську модель фінансування наукових досліджень у сфері охорони здоров’я на основі затвердження Кабінетом Міністрів України пріоритетних напрямків наукової діяльності на 3-5 років. Фінансування проектів має здійснюватись на конкурентній основі.
6. Міністерству економічного розвитку та торгівлі України спільно з Фондом державного майна України опрацювати механізми передачі в управління громад, районів та областей державних закладів охорони здоров’я та створення єдиного медичного простору і механізмів його фінансування.
7. Кабінету Міністрів України і місцевим органам влади терміново запровадити систему детальної щоденної електронної звітності про рух бюджетних та позабюджетних коштів. Оприлюдненню підлягають заробітні плати та премії керівників закладів охорони здоров’я, завідуючих відділеннями та решти адміністративно-технічного персоналу.

Список джерел:

1. IMS, 2012. Global Use of Medicines. Parsippany: IMS
2. The respective roles of the public and private sectors in pharmaceutical innovation, Biomedical Market Newsletter, vol. 21, 21 December 2011, C. 1; Lee Benedict, Andrea, 2012.
3. Й.Голслах. Сила раю. Як Європа може бути попереду в азійському сториччі. К.: Темпора, 2016 – 354 с.
4. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2016/bl/06/bl_zoz_15pdf.zip.
5. Охорона здоров’я України: стан, проблеми, перспективи / [В. М. Князевич, В. В. Лазоришинець, І. В. Яковенко та ін.]. – Київ: МОЗ України, 2009. – 437 с.
6. Голяченко О.М. Реформа охорони здоров’я в Україні: як вийти з кризи.-К., 2010 . – 78с.
7. Населення України [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2016/zb/12/naselen2015pdf.zip.
8. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57374.

Олександр Корнійчук

к.е.н.,

магістр державного управління

у сфері охорони здоров’я