«

»

Тра 22

Print this Запис

Лобіювання інтересів новітніх релігійних організацій у колах експертів-науковців

В Україні наразі залишається нерозв’язаною проблема формування фахового експертного підходу до надання новітнім релігійним організаціям статусу юридичних осіб та їх реєстрації, за якого основою прийняття відповідних рішень уповноваженими органами виконавчої влади мають бути неупереджені та обґрунтовані висновки, а не спроби лобіювання інтересів окремих релігійних громад з боку самих експертів.

 

Довідково:

  1. Віктор Єленський у 1982 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Протестантизм», у 1989 році стажувався у Колумбійському університеті в м. Нью-Йорк. У 1992 році – науковий співробітник Інституту філософії НАН ім. Г. Сковороди. У 1998 році доктор філософських наук. У 2004 році за запрошенням ЦІСХОД викладав у Унівеститеті Брігема Янга, штат Юта, США (заклад мормонів). За сприянням В. Єленського в Україні легалізовано ЦІХСОД (мормони, аналогічна ситуація із Свідками Єгови). В. Єленський є учнем відомого релігієзнавця А. Колодного, який дотепер є керівником відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Скорвороди НАН України. В. Єленеський є членом експертної ради з релігійних питань при Мінкульті, заступник Голови Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України. Автор багатьох законодавчих ініціатив у релігійній сфері.
  2. Анатолій Колоднийвідомий український релігієзнавець, активно співпрацює з такими релігійними об’єднаннями як «Товариство Свідомості Крішни», «Віра Багаї», ЦІХСОД (написав про мормонів книгу, в якій також ділився своїми враженнями від поїздки в Університет Б. Янга, США, з метою вивчення їх віровчення) «Об’єднання послідовників Фалуньгун». Так, у жовтні 2005 році під час візиту до Україну лідера одного з псевдоправославних культів Віссаріона, А. Колодний підкреслив «істинно-православність» вчення Віссаріона. Також, представники традиційних протестантських церков не згодні з судженням А. Колодного, що церква мормонів – християнська конфесія, оскільки у віровченні Мормонів тлумачення біблійного «писання» не вкладається у судження і норми християнська. А. Колодний вивчав віровчення «Білого Братства», зустрічався з М. Цвігун та відкрито виступав щодо зменшення терміну відбування покарання для М. Цвігун. А. Колодний є членом експертної ради з релігійних питань при Мінкульті. Президент Української асоціації релігієзнавців.
  3. Людмила Філіпович релігієзнавець, завідувач Відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди (більше інформації  у вікіпедії).  Л. Філіпович є членом експертної ради з релігійних питань при Мінкульті. Дружина А. Колодного, разом проживають. Віце-президент Української асоціації релігієзнавців.
  4. Олександр Саган – релігієзнавець, член Центрального правління Українського Біблійного товариства, експертна сфера: православ’я, навчався в аспірантурі та докторантурі Інституту філософії НАН України, учень А. Колодного. У 2007-2010 голова Державного комітету України у справах національностей та релігій. Від 2010 – провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України. О. Саган є членом експертної ради з релігійних питань при Мінкульті. Член Української асоціації релігієзнавців.

У 2003 році, після того, як КМДА відмовила саєнтологам (далі-ЦС) у реєстрації, представники ЦС почали пошук інших шляхів легалізації в Україні, що призвело до того, що у квітні-травні 2004 року О. Саган та В. Єленеський здійснили візит до керівного центру в ЦС в м. Лос-Анджелес, США, де нібито вивчали діяльність ЦС. При цьому, враховуючи те, що їх перебування у США повністю фінансувала ЦС, зрозуміло, що об’єктивність їх в роботі відсутня. В результаті ЦС отримала позитивний висновок щодо свого віровчення, який особисто підписали О. Саган, Л. Філіпович та В. Єленський.

Крім того, О. Саган на замовлення  лідерів ЦС видав книгу «Саєнтологія в Україні», в якій дійшов висновку про те, що вчення і діяльність саєнтологів не суперечить чинному законодавству.

Також відділенням релігієзнавства Інститутом філософії НАН Сковороди видано книгу «Історія релігії в Україні в 10 томах. Новітні та релігійні рухи», де містяться позитивні висновки відносно багатьох неорелігій.

Так, до 2013 року функціонери ЦС неодноразово намагались зареєструвати свій статут та зверталися до суду. Починаючи з 2003 року до Київської міської державної адміністрації надходять заяви про реєстрацію Статутів релігійних громад Церкви Саєнтології у м. Києві.

Зокрема, 29.06.2004 року надійшли установчі документи релігійної громади «Церква Саєнтології міста Києва» для реєстрації статуту зазначеної релігійної громади.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.09.2004 року №1774 відмовлено в реєстрації статуту релігійної громади «Церква Саєнтології міста Києва» у зв’язку з тим, що положення статуту та культова практика не відповідають вимогам статей 3, 4, 18, та 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

28.05.2009 року знову надійшли установчі документи релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва для реєстрації статуту зазначеної релігійної громади.

Зважаючи на те, що Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не передбачає можливості вдруге розглядати питання реєстрації статуту релігійної організації у випадку попередньої відмови в його реєстрації, а також відсутність судового рішення в частині правомірності розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.09.2004 року № 1774 «Про відмову в реєстрації Статуту релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА», установчі документи релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва повернуто без розгляду з відповідним повідомленням про це заявників.

Засновники релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва оскаржили дії Київської міської державної адміністрації до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою від 04.12.2009 року Окружний адміністративний суд міста Києва зобов’язав виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) розглянути питання щодо реєстрації статуту релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва та прийняти відповідне рішення.

На виконання зазначеної ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва, керуючись релігієзнавчим висновком Держкомнацрелігій від 25.06.2009 № 7/4-13-166, ст. 15, у зв’язку з тим, що положення Статуту та культова практика зазначеної релігійної громади не відповідають вимогам ст.ст. З, 4, 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято розпорядження від 15.03.2010 № 137 «Про відмову в реєстрації Статуту релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва».

Засновники релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва оскаржили рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову в реєстрації Статуту релігійної громади до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2010 р. виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) було зобов’язано повторно розглянути питання щодо реєстрації Статуту релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва. В решті позовних вимог було відмовлено.

Засновники релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва подали апеляційну скаргу на цю постанову до Київського апеляційного адміністративного суду.

12.04.2011 р. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, згідно з яким цю апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2010 – без змін.

У зв’язку з тим, що положення Статуту та культова практика зазначеної релігійної громади не відповідають вимогам ст.ст. З, 4, 9, 18 та керуючись ст. 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято розпорядження від 25.06.2011 р. № 1088 «Про відмову в реєстрації Статуту релігійної громади «ЦЕРКВА САЄНТОЛОГІЇ КИЄВА» у Дніпровському районі м. Києва». Аналогічна ситуація була і у 2013 році.

Однак, ЦС намагались продовжувати свою боротьбу за легалізацію в Україні, встановлюючи контакти з українськими науковцями та посадовцями органів влади.

Схожа ситуація склалась і з релігійною організацією «Церква Об’єднання» (далі-«ЦО», або муніти), які неодноразово подавали статут для реєстрації в КМДА. Останній раз був у 2017-2018 рр., однак у КМДА було прийнято рішення про відмову на підставі того, що статут не відповідає вимогам законодавства. Після відмови, керівник «ЦО» у Києві Михайло Ільїн почав шукати «зв’язки» серед експертного середовища з метою отримання консультацій та вирішення питання із реєстрацією. Не виключено, що М. Їльїн пішов і іншим шляхом, однак факт залишається фактом: питання реєстрації ЦО винесено на засідання експертної ради з релігійних питань (літо 2018 року), на якому експертна рада проголосувала та підтримала прагнення ЦО отримати реєстрацію. Згідно перевіреної інформації, експертна рада побоюється, що «ЦО» звернеться до європейського суду і державі, а саме експертній раді, треба буде компенсувати збитки вказаній структурі, що все одно призведе  до реєстрації ЦО. Вказану думку на експертній раді висловлювали саме Л. Філіпович та О. Саган. При цьому, за кілька тижнів до засідання вказаної ради, В. Єеленський приїжджав до КМДА та хотів дізнатися, чому «ЦО» було відмовлено у реєстрації. З цього приводу, В. Єеленський навіть надіслав депутатське звернення до КМДА.

Найцікавіше те, що хтось «нашептав» М. Ільїну, що аналогічна ситуація із реєстрацією у ЦС, виконавчим директором якої є Олександр Михайлець. Це призвело до того, що М. Ільїн та О. Михайлець провели зустріч та обговорили ситуацію, що склалася, а саме дії КМДА по відношенню до їхніх релігійних структур. Крім того, сторони домовились про спільні узгоджені дії. З’ясовано, що найближчим часом ЦС будуть подавати документи на реєстрацію релігійної громади. А ще цікаво, що молодіжна асоціація релігієзнавців у 2018 році видала збірку, яка присвячена новим релігіям, зокрема Церкві Саєнтології та Церкві Об’єднання за підтримки (!) Олександра Міхальця та Михайла Ільїна. Збіг обставин? Навряд чи.

Разом із тим, слід додати, що у 2017 році О. Саганом та Л. Філіпович створено Всеукраїнську раду релігійних об’єднань, до якої входять крішнаїти, багаї, язичники і навіть Церва Божої матері (з випробувальним терміном – тобто якщо не буде порушень, то її представників теж буде включено до складу ради).

Також варто нагадати, як у 2018 р. ЦС стала учасником Всеукраїнської наукової конференції «Державний орган у справах релігій в Україні: Історія та Сучасність», що відбулася з нагоди 100-річчя діяльності центрального органу виконавчої влади (тобто департамент культури Мінкульту, зараз очолюваний А. Юрашом, раніше – держкомнацрелігій, який у 2007-2010  роках очолював О. Саган). У цьому заході взяли участь О. Саган, Л. Філіпович, А. Колодний, А. Юраш, М. Васін.

З цієї історії виникає багато думок відносно діяльності експертної ради, відділення релігієзнавства  Інституту філософії НАН Сковороди  та окремих науковців, яких все це пов’язує. Ну і звичайно діяльність М. Ільїна та М. Михайлеця.

Від інших науковців з експертного середовища нам також стала відома інформація про те, що експертна рада просто зацікавлена у діяльності новітніх рухів, за кошти яких вони їздять за кордон та за кошти яких готують експертні висновки (як приклад, експертний висновок ЦС, книга Історія релігії в 10 томах про новітні течії, книга про ЦС та ЦО видана молодіжною асоціацією релігієзнавців).

Не виключено, що аналогічним шляхом (тобто за гроші) булі легалізовані і ЦІХСОД та Свідки Єгови.

Складається враження, що наші науковці діють не в інтересах України, а в інтересах США, зокрема американських «коорпорацій» (Свідків Єгови та Мормонів). М. Єленський та О. Саган кілька разів на рік виїжджали до США, А. Колодний жив у штаті Юта та до теперішнього часу спілкується з мормонами (інформація з його книги ЦІХСОД в Україні), а В.Єленеський викладав у мормонському закладі. Крім того, всім відомо, що Свідки Єгови та Мормони знаходяться під протекторатом уряду США, а їхні права захищені міжнародними конвенціями.

До речі, про міжнародне законодавство та погляд згаданої експертної ради. Загальновідомо, що в Україні модель державно-церковних відносин схожа на американську модель, тобто передбачає повну свободу совісті. Також варто додати, що в Україні одне із найліберальніших (!) законодавств щодо релігійних організацій у світі. І цю ідеологію активно пропагують вищевказані науковці та експертна рада загалом. Звісно, права мормонів, Свідків Єгови та інших новітніх організацій захищені міжнародними конвенціями, в яких зазначено, що права релігійних груп, навіть невеликих, не можуть бути обмежені, і вони мають право на легалізацію та функціонування. Це активно пропагує експертна рада та вищевказані науковці, зазначаючи, що Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” відповідає європейським стандартам та є ідеальним (такі висловлювання неодноразово заявляли Л. Філіпович та відомий релігієзнавець І. Козловський, який протягом тривалого часу утримувався в полоні терористів так званої “ДНР”).

З цього випливає, що згідно нашого законодавства саєнтологи мають право отримати статус юридичної особи нарівні з православними, католиками, протестантами, юдеями, мусульманами – як кажуть, «всіх під одну гребінку» (це ще не враховуючи того, що в Україні зараз складна суспільна-політична ситуація і триває війна з Росією).

Однак, чомусь європейські стандарти не заважають іншим європейським країнам функціонувати з державними релігіями (Греція – православ’я, Мальта – католицизм; Данія – лютеранство, Фінляндія – лютеранство та православ’я, Велика Британія – англіканство, де королева очолює церкву тощо). Тобто вказані країни дуже цінують права традиційних церков як носіїв національної культури. Крім того, в інших країнах, наприклад, Німеччині, Іспанії, Франції, Італії діє законодавство, яке розмежовує церкви, котрі історично укоренилися від церков, які виникли на основі новітніх релігійних віровчень, при цьому вони надають привілеї традиційним церквам або наділяють їх особливим статусом.

Щодо пояснення своєї позиції, українскі експерти зазвичай посилаються на те, що згідно зі ст. 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» священнослужителі та інші діячі, які є іноземцями, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких вони прибули і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту релігійної організації. Тобто всі іноземці, які запрошуються релігійними організаціями, проходять обов’язково через Мінкульт, а релігійна громада (!), яка згідно цього законодавства може функціонувати без юридичної особи, не підпадає під норму цього Закону. Виходить, що всі іноземці, які приїжджають до України за запрошенням ЦС та ЦО, не мають погодження з державним органом. Тому, на думку експертної ради, ЦС і ЦО, а аткож інших бажано зареєструвати, щоб мати можливість контролювати їх. Однак на нашу думку, такий аргумент є вельми дискусійним, а головна проблема полягає у наявності прогалин і недоліків чинного законодавства, що регулює державно-церковні відносини.

 

Permanent link to this article: http://el-research.center/2019/05/22/%d0%bb%d0%be%d0%b1%d1%96%d1%8e%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d1%96%d0%bd%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b5%d1%81%d1%96%d0%b2-%d0%bd%d0%be%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%bd%d1%96%d1%85-%d1%80%d0%b5%d0%bb%d1%96%d0%b3/