«

»

Жов 02

Print this Запис

Церква і деструктивний культ (секта): в чому полягають відмінності

Тему коментує Ірина Кременовська – к.ю.н., с.н.с., директорка Центру економіко-правових досліджень

Як відрізнити церкву від тоталітарної організації чи деструктивного культу (секти)? Досягнення розуміння деяких ключових відмінностей допоможе уникнути повторення типової помилки багатьох інших фахівців, які теж досліджували суміжну тематику, але продовжують започатковану хтозна ким «традицію» рівняти всіх під одну гребінку та вважати тих, хто має іншу віру – «сектантами».

Релігійні організації були, є, і будуть існувати. Це обумовлено, передусім, соціальною природою людини. Однак у деяких випадках межа між духовністю та обманом виявляється настільки розмитою, що складно одразу розібратися в тому, чим церква відрізняється від деструктивного культу.

Що являє собою деструктивний культ? Під деструктивним культом може бути запропоновано розуміти організовану спільноту людей, яка діє під виглядом релігійної або громадської організації. Деструктивний культ може утворювати езотерична група, окультна течія або навіть громадський рух. Його прихильники об’єднані спільною доктриною, ідеологією та метою. Але дана доктрина, а також ідеологія та мета суперечать національним інтересам держави та становлять загрозу громадському порядку, миру, безпеці, здоров’ю та моральності суспільства.

Загроза державній безпеці, яку несуть деструктивні культи полягає в тому, що їх учасники внаслідок ідеологічного оброблення свідомості з боку лідерів таких культів вдаються до фанатизму. Такі громадяни фактично випадають із суспільного життя та продуктивної праці, вчиняють протиправні діяння або діяння, що суперечать моральним засадам суспільства.

Крім того, внаслідок перебування у лавах послідовників тієї чи іншої езотеричної або окультної доктрини у громадян нерідко трапляється суттєве погіршення фізичного та психічного здоров’я або поширюються суїцидальні настрої.

Разом із тим, стереотипні уявлення та свідоме маніпулювання громадською думкою з боку окремих представників нашого суспільства, релігійних діячів і деяких дослідників, на жаль, призвели до викривлення уявлення про деякі релігійні організації в Україні загалом. Досі поширеним залишається підхід, за якого всі церкви протестантської спрямованості, через суттєві відмінності в їх обрядовості та ідеології, вважаються «сектами». Єдино правильним шляхом «порятунку від сект» називають виключно православ’я і ніщо інше.

Отже, можна виділити кілька критеріїв:

1. Суспільно-корисний ефект, якого досягає та чи інша організація у результаті своєї діяльності. Це можна сформулювати як просте запитання до організації, котра позиціонує себе як релігійна або громадська: що ви, хлопці та дівчата, зробили корисного для країни загалом? Що хорошого і конструктивного робите для людей? Назвіть, будь ласка – конкретно, по пунктах.

Відповідь на це нескладне запитання допомагає одразу відрізнити дійсно духовні організації від так званих «торговців повітрям».

Як приклад – Всеукраїнський духовний центр «Відродження», – в чому полягає користь від нього? Послідовники даного культу пропагують зцілення за допомогою молитов і позбавлення від родового прокляття. Яка користь від «анастасійців»? Людину схиляють відмовитися від досягнень цивілізації та від традиційної медицини, переїхати жити до спеціальних резервацій – екопоселень. Якщо взяти східні течії узагальнено – йогів, Ошо, Махаріши та подібних просвітлених гуру, то вони пропонують «унікальні оздоровчі духовні практики», після яких адепти чомусь опиняються серед пацієнтів психдиспансерів. Що корисного дали суспільству саєнтологи? орисного зробили? Вони пропонують відверто шахрайські процедури перетворення на «кліра» та іншу туманно-філософську маячню. Що стосується інших організацій, що теж мають статус релігійних, то у деяких із них заборонено переливання крові (якщо внаслідок ненадання допомоги людина помирає, значить, на те воля Єгови) і т. д.

Проте поки одні зайняті вигнанням демонів – як, скажімо, у церквах «Нове покоління», на тлі цього мракобісся особливо помітно діяльність справжніх релігійних організацій. Скажімо, церква Адвентистів сьомого дня, котрі на основі передових досягнень медичної науки працюють для всього населення країни, незалежно від віросповідання.

Від жовтня 2014 року в Україні, у м. Києві діє Християнський адвентистський медичний центр («Angelia medical center»), у якому працюють фахові лікарі, кваліфікація яких підтверджена сертифікатами. Центр працює за трьома основними напрямами: лікування, профілактика захворювань і навчання здоров’ю – утвердження здорового способу життя.

Таким чином Церква АСД сприяє просуванню Служіння Зцілення Ісуса Христа. І результати їхньої роботи варті великої поваги.

І тут одразу відчувається різкий контраст: згадаймо «церковні реабілітаційні центри», зокрема церков «Нове покоління» – облаштовані у хтозна яких хатах і ніде не зареєстровані, які не так давно опинилися в епіцентрі резонансних подій, коли Службою безпеки України було викрито факти незаконного позбавлення волі, застосування тортур і мордування алко- і наркозалежних людей (ще й за великі гроші) та інших «чудес». Вони діяли не тільки без належної реєстрації, а й без фахівців (там вешталися взагалі сторонні особи з вулиці без кваліфікації та без визначеного роду занять), а самі «реабілітаційні центри» бралися лікувати людей, не маючи навіть дозвільних документів – ліцензій.

Водночас, на відміну від такої псевдореабілітації є в Україні «Християнський адвентистський медичний центр», який зареєстрований відповідно до закону, має організаційно-правову форму товариства з обмеженою відповідальністю, тобто діє як суб’єкт господарської діяльності, а значить, забезпечує податкові надходження до бюджету. А найголовніше – він має ліцензії з чітко визначених спеціальностей: організація і управління охороною здоров’я, психіатрія, наркологія, терапія, стоматологія, загальна практика – сімейна медицина. Ліцензії є чинними, в них указано термін дії та вони є у відкритому доступі. З документами можна ознайомитися на сайті організації, де також наведено інформацію про медиків і документи, які підтверджують їхню кваліфікацію. Медична лабораторія «Діла», до речі, де проводять аналізи будь-якої складності, теж заснована адвентистами сьомого дня заради служіння зцілення. Та й вартість медичних послуг на обстеження або лікування теж є цілком помірною, а звернутися до медзакладу може будь-яка людина, що навіть не є членом церкви.

2. Якщо йдеться про питання зміцнення здоров’я або позбавлення від захворювань, то шарлатанські «ноу-хау» завжди пропонують методику, до якої не існує протипоказань. Вона нібито є універсальною для всіх і має переваги перед традиційними підходами до лікування та оздоровлення. Нові месії, «цілителі» та «винахідники» не несуть жодної відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно фізичному чи психічному стану їхніх послідовників від застосування  «унікальних» методик оздоровлення чи «духовних практик зцілення».

Підґрунтям для шарлатанських «методик зцілення» зазвичай є різні відсебеньки та мракобісся. Відносна легкість їх «розроблення» обумовлена тим, що вони не потребують від їх творців якогось фаху і спеціальних знань – простіше кажучи, за певної долі нахабства будь-який пройдисвіт і невіглас може проголосити себе винахідником, який здатний явити дива перемоги над тими чи іншими хворобами або взагалі наділений надлюдськими здібностями.

Основою для цивілізованих підходів до лікування й оздоровлення завжди є досягнення науки, що розроблені професіоналами, підтверджені експериментально, а результати їх застосування передбачають відповідні способи верифікації.

3. Активне залучення (вербування) нових послідовників, примноження кількості своїх адептів є однією з основних складових діяльності будь-якої псевдорелігійної організації, а фактично – деструктивного культу. Однаковим для всіх них є введення в оману людей і застосування прийомів і способів маніпулювання свідомістю. Найчастіше має місце приховування дійсної мети й формату діяльності організації (наприклад, у мунітів, ШЄПівців – тобто послідовників учення Ольги Асауляк і саєнтологів), коли людину запрошують для участі у заходах, не пов’язаних напряму з релігією або езотерикою, а тільки потім, опинившись у лавах таких само обманутих, вона усвідомлює, що потрапила до тоталітарної організації.

Натомість елемент введення в оману відсутній у релігійних організаціях. Цього просто не буде у справжніх церквах, бо вони не мають потреби щось приховувати і не виявляють нав’язливості у спілкуванні з людьми, не прагнуть заволодіти майном і нерухомістю членів церкви. Людина, що є членом Церкви, перебуває там у колі однодумців і завжди має повну свободу вибору.

Діяльність церков і релігійних громад є цілком прозорою, вона не передбачає характерних для деструктивних культів особливих процедур, умов і етапів посвячення (за які, зазвичай, у псевдорелігійних організаціях вимагають додаткової оплати чи виконання інших умов) або ступенів допуску до окремих питань віровчення.

4. Тоталітарні організації (як релігійні, так і громадські) встановлюють повний контроль над усіма сферами життя людини та суворо регламентують їх у своїх правилах. Для утримання своїх адептів і забезпечення їх керованості й покірності вони застосовують засоби інформаційно-психологічного впливу на волю, свідомість і поведінку людей – іншими словами, методи «промивки мозку», тобто зомбування, що робить людину безвольною, некритичною та покірною.

Застосування подібних засобів (медитації, позбавлення сну, тривала ізоляція, дихальні практики, «енергетичні» практики, всі форми гіпнозу, трансу, кодування, навіювання, використання спеціальної музики, одурманюючих речовин тощо) завдає шкоди фізичному та психічному стану людей. Наслідки такого впливу нерідко потім залишаються на все життя й можуть призвести до суїцидів або смерті внаслідок фізичного виснаження чи свідомої відмови від лікування, коли віруючі в цілющі властивості, наприклад, сечі, «зарядженої» води з-під крану, замовлянь і амулетів, «місць сили», крусейдів або «молитви за здоров’я» цілком покладаються тільки на нових «гуру» та починають вважати традиційну медицину «вбивчою» та «шкідливою».

Для лідерів тоталітарних організацій і деструктивних культів їхні послідовники є всього лише засобом, інструментом досягнення поставлених вузьких і примітивних цілей – особистого збагачення, жаги влади або реалізації своїх збочених амбіцій.

На відміну від деструктивного культу, справжня релігійна організація вбачає у людині не засіб, а мету. «Для людей – як для Бога», – гласить один з ключових принципів служіння у Церкві Адвентистів Сьомого Дня. Так само, Євангельські християни-баптисти, християни віри євангельської, ще нехай і не надто численні та відомі церкви «Преображення», «Путь Спасіння» і деякі інші нормальні протестантські церкви не тягнуть людей у середньовіччя – навпаки, зберігаючи певну консервативність у віровченні, вони впевнено крокують у ногу із часом, пропагують відкритість до нових знань, навчання, самовдосконалення та використання передових досягнень цивілізації на благо людства.

Таким чином, можна висновувати, що релігійна організація – це спільнота об’єднаних однією вірою людей, яка зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та діє відкрито. Її культова практика не передбачає використання засобів відкритого чи прихованого маніпулювання свідомістю членів церкви або введення в оману суспільства. На відміну від деструктивного культу, що також може діяти під виглядом зареєстрованої релігійної чи громадської організації, в діяльності справжньої церкви відсутні ознаки реальних або потенційних загроз національним інтересам і національній безпеці України, вона ґрунтується на засадах поваги до суверенітету України і конституційного ладу, прав і свобод людини та дотриманні закону.

Служіння церкви може здійснюватися за різноманітними напрямами, а результати діяльності організації в тих чи інших сферах підтверджуються конкретними результатами, є конструктивними й суспільно корисними.

Тема на цьому не закривається, і перелік критеріїв, які допомагають визначити, що перед нами – релігійна організація чи деструктивний культ, теж не є вичерпним з огляду на перспективи подальшого оновлення чинної нормативно-правової бази. Взяте на себе Україною зобов’язання щодо імплементації норм міжнародного права передбачає суттєве оновлення законодавства та приведення його у відповідність до норм права Європейського союзу. Тому прогресивні зрушення у напрямі протидії деструктивним культам (сектам) неминуче настануть, і відійдуть у минуле часи, коли шахраї від релігії могли користуватися недосконалістю наших законів і їх надмірною лояльністю.

Permanent link to this article: http://el-research.center/2018/10/02/%d1%86%d0%b5%d1%80%d0%ba%d0%b2%d0%b0-%d1%96-%d0%b4%d0%b5%d1%81%d1%82%d1%80%d1%83%d0%ba%d1%82%d0%b8%d0%b2%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%ba%d1%83%d0%bb%d1%8c%d1%82-%d1%81%d0%b5%d0%ba%d1%82%d0%b0-%d0%b2/