Центр економіко-правових досліджень послідовно вивчає та висвітлює питання належного застосування мовного законодавства в Україні, його розвитку, вдосконалення, усунення суперечностей. Одним із важливих напрямів цієї роботи є підтримка ініціатив, спрямованих на відновлення національно ідентичних назв у публічному просторі.
Активна громадськість столиці загалом підтримує ініціативу Уповноваженої із захисту державної мови Олени Івановської щодо перейменування Бессарабського проїзду та площі в Києві на Бесарабський. Така зміна відповідає правилам сучасного українського правопису, і водночас усуває відлуння колоніальної імперської минулості та недоречного русизму. Проєкт відповідного рішення перебуває на розгляді в Київській міській раді, та є підстави очікувати його підтримки народними обранцями.
Разом із тим у Києві залишаються топонімічні позначення з явними ознаками русизму та калькування з російської (москальської) мови. Йдеться про житловий масив Райдужний і вулицю Райдужну.
Біля зупинки громадського транспорту на проспекті Романа Шухевича
Радуга – це російська назва природного явища, яке в українській мові здавна має самодостатній і влучний відповідник – веселка (у деяких діалектах також веселиця). Задля мнимої «благозвучності» та штучного «українського звучання» до російського слова «радуга» додали літеру «й», утворивши перекручену форму «райдуга». Відтак «райдуга» та похідні від неї («райдужний», «райдужна», «райдужне») є прямими запозиченнями, кальками з москальської мови. Вони виглядають самопринизливо і суперечать чинній політиці утвердження національно ідентичних топонімічних термінів.
Як більшовики збіднювали українську мову
Ця історія описує лише один епізод системної політики, яку проводили комуністи за доби більшовицької окупації нашої країни. Починаючи з 1930-х років, після згортання короткотривалої «українізації», тоталітарна влада цілеспрямовано «чистила» українську мову. Комуністи мали метою знищити нашу національну ідентичність, стерти відмінності між українською та московинською мовами, перетворити українську на провінційний варіант «мови міжнаціонального спілкування» і тим самим підірвати історичну пам’ять, культуру, самоусвідомлення народу.
Мовознавці 1920-х років, які працювали над повноцінною українською термінологією та словниками (зокрема академічний «Російсько-український словник» за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова), були репресовані. Їхні праці оголосили «націоналістичним шкідництвом». Спеціальні бригади переглядали словники, вилучали питомо українські слова і замінювали їх кальками з російської або формами, максимально наближеними до російських.
Ось лише декілька показових прикладів такої «чистки»:
- хідник – тротуар
- веселка / веселиця – райдуга
- аркуш – лист
- жмуток – пучок
- обрус – скатертина
- робітня – майстерня
- суходіл – континент
- філіжанка – чашка
- світлина (фотографія) майже зникла з ужитку
- мапа відсунута на користь «карти»
- взуттярня – взуттєва фабрика
- двотомовик – двотомник
- безнастанний – неперервний
Списки «небажаних» слів розсилали до редакцій і видавництв аж до 1980-х років. Усе, що підкреслювало самобутність української мови – особливі суфікси, словотвірні моделі, народну лексику – таврували як «штучне відмежування від російської» і викорінювали. Так поступово збіднювали словниковий запас, робили мову менш виразною та штучно наближеною до мови окупанта, аби потім і взагалі називати нашу мову «діалектом» московинської.
Час визволятися від совєцької спадщини
На засадах послідовності та логіки деколонізації пропонуємо ініціювати відповідні зміни та перейменувати вулицю (а також мікрорайон, назви зупинок громадського транспорту тощо) на більш адекватні і національно ідентичні. Найбільш влучним варіантом назви тут вбачається Веселковий (Веселковий мікрорайон, Веселкова вулиця).
Така заміна назви – не дрібниця і не «перейменування заради перейменування», а ще один крок на шляху до визволення українського публічного простору, мови та свідомості від совєцької (саме так – совєцької, бо «радянська» звучить занадто нейтрально та приховує цілком чужий, ворожий, окупаційний характер режиму) спадщини. Кожне повернене питоме слово, кожна очищена від русизму назва – це вагомий внесок у відновлення повноцінної національної ідентичності.
Центр економіко-правових досліджень готовий надати експертну підтримку відповідним ініціативам і сподівається на конструктивну реакцію як Уповноваженої із захисту державної мови, так і Київської міської ради.