Впродовж усього періоду збройної агресії російської федерації проти України – від самого 2014 року і дотепер, наша держава продовжує долати не лише воєнні та гуманітарні виклики, а ще і розв’язувати глибокі правові колізії, до яких неможливо підготуватися. Однією з таких є становище засуджених осіб, які відбували покарання в установах виконання покарань на тимчасово окупованих територіях України чи були примусово вивезені окупаційною владою на територію держави-агресора.
Типова для багатьох регіонів ситуація виглядає так: особа засуджена вироком українського суду, тримається в українській установі виконання покарань, однак після окупації відповідної території фактично опиняється поза юрисдикцією України – без рішень українських судів, без процесуального контролю, але з продовженням фактичного позбавлення волі. При цьому держава-агресор де-факто визнає українські вироки, зараховуючи строки відбуття покарання за ними, хоча з позиції міжнародного права такі дії є незаконними.
На практиці це породжує ключове питання, яке без перебільшення стосується тисяч осіб: як обраховується строк покарання після деокупації або повернення людини під юрисдикцію України, і які правові механізми держава пропонує задля вирішення цієї проблеми.
Камера слідчого ізолятора
Саме з цього приводу Центр економіко-правових досліджень звернувся до Міністерства юстиції України за офіційним роз’ясненням щодо засуджених, які відбувають або відбували покарання на тимчасово окупованій території та/або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Законопроєкт № 9579 – спроба системного врегулювання
Як ідеться з інформації, одержаної з Міністерства юстиції України, на виконання пунктів 3, 14, 19, 20, 22, 37 Плану заходів з реалізації Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2021 року № 1171-р (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2023 року № 288-р), Міністерством юстиції України розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів щодо забезпечення кримінальних проваджень, здійснення яких унеможливлено внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України» (далі – проєкт Закону).
Проєкт Закону підготовлено з метою вдосконалення національного законодавства в частині захисту конституційних прав, свобод та інтересів осіб під час здійснення кримінальних проваджень, виконання покарань, що унеможливлені внаслідок збройної агресії російської федерації, тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України.
Зазначеним проєктом Закону передбачалося, зокрема, доповнити розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кримінального кодексу України новим пунктом 23, відповідно до положень якого засуджені особи, які не відбули в установленому законом порядку призначене вироком суду покарання внаслідок збройної агресії проти України, тимчасової окупації окремих територій України, за рішенням суду звільняються від подальшого відбуття цього покарання, крім осіб, засуджених до довічного позбавлення волі або за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109–1142, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437–439 та частиною першою статті 442 цього Кодексу, якщо з дня набрання законної сили таким обвинувальним вироком закінчилися строки, визначені статтею 80, частиною третьою статті 106 цього Кодексу.
Кого можуть звільнити від подальшого відбування покарання
Обвинувальні вироки, строки давності виконання яких не закінчилися, а також стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі або за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109–1142 , катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437–439 та частиною першою статті 442 цього Кодексу, переглядаються судом в частині визначення відбутого строку покарання.
До відбутого строку покарання суд зараховує строк, відбутий в установленому законом порядку, та строк з дня, коли виконання в установленому законом порядку унеможливлене внаслідок збройної агресії проти України, тимчасової окупації окремих територій України, до дня повернення особи на територію під загальною юрисдикцією України.
До відбутого строку покарання не зараховується строк, під час якого особа ухилялася від відбування покарання.
Також проєктом Закону пропонувалося внести зміни до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», згідно з якими до звільнених осіб прирівнюються також особи, які засуджені на підставі вироків, що винесені судами України, та які відбували покарання на тимчасово окупованій території та/або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, крім осіб, які передані для відбування покарання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України або міжнародним договором України.
У серпні 2023 року проєкт Закону було схвалено Кабінетом Міністрів України та внесено на розгляд Верховної Ради України (реєстр. № 9579 від 07 серпня 2023 року).
Однак 17 липня 2025 року проєкт Закону відкликано та знято з розгляду Верховної Ради України IX скликання на підставі частини третьої статті 105 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» у зв’язку з припиненням повноважень Кабінету Міністрів України.
Кому строк підлягає судовому перегляду, а не автоматичному зарахуванню
Водночас, на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 21 липня 2025 року № 23291/1/1-25, яким передбачено опрацювати відкликані законопроєкти на предмет їх актуальності відповідно до § 121 Регламенту Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 та забезпечити подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроєктів, які не втратили актуальності, Міністерство юстиції України доопрацювало проєкт Закону та надіслало його на погодження заінтересованим органам, у тому числі для проведення антикорупційної експертизи.
Наразі Міністерством юстиції України опрацьовуються висловлені заінтересованими органами пропозиції до проєкту Закону і після доопрацювання його буде підготовлено та внесено на розгляд Уряду.
Таким чином, держава визнає проблему, але правового механізму досі немає. Відповідь Міністерства юстиції України фактично підтверджує, що проблема засуджених, які відбували або відбувають покарання на окупованих територіях чи в державі-агресорі, усвідомлена на рівні центральних органів виконавчої влади. Для її розв’язання був розроблений окремий законопроєкт. Однак станом на сьогодні цей механізм не діє, оскільки законопроєкт № 9579 був відкликаний з парламенту, а нове законодавче рішення не ухвалене.
Запропонований Мін’юстом підхід є принципово важливим. Слід визнати, що навіть у вигляді проєкту закон містить ключову правову логіку, яка має фундаментальне значення: строк покарання зараховується не лише за час законного виконання вироку, а й за весь період, коли виконання покарання стало неможливим через збройну агресію та окупацію, до моменту повернення особи під юрисдикцію України. Це означає, що особа не може нести негативні наслідки через дії держави-агресора, а окупація не повинна перетворюватися на «чорну діру» для обчислення строків покарання.
Винятки залишаються жорсткими, і це принципова позиція. Так, проєкт закону чітко виключає автоматичне звільнення осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, воєнні злочини, злочини проти миру та людяності, катування, довічне позбавлення волі. Для таких категорій передбачено судовий перегляд із визначенням фактично відбутого строку, що відповідає і принципу справедливості, і вимогам безпеки.
Підвішений статус тисяч людей: що далі?
Відсутність закону не означає правову невизначеність після деокупації. Допоки відповідні зміни не ухвалені, Україна неминуче зіткнеться з хвилею складних судових процесів після звільнення окупованих територій. Ідеться про оскарження строків відбуття покарання, спори щодо незаконного позбавлення волі, а ще питання соціальної адаптації осіб, які формально «відбували покарання», але фактично перебували в незаконному утриманні. Без чіткого законодавчого механізму це створює ризики як для прав людини, так і для правової системи загалом.
Вищезазначені проблемні питання не можна відкладати на потім, на «після війни», їх слід урегульовувати зараз. Адже ситуація із засудженими, вивезеними з українських установ виконання покарань до російської федерації або утримуваними на окупованих територіях, не є маргінальною. Вона стосується сотень, а можливо – тисяч справ.
З огляду на це, доопрацювання та ухвалення відповідного закону має відбутися до моменту деокупації, а не постфактум, коли правовий хаос доведеться розгрібати в судах.