Умови воєнного стану не скасовують принципу законності, а лише підвищують вимоги до його дотримання. Тому питання повноважень державних органів у сфері мобілізації набуває особливої ваги – як для громадян, так і для правозастосовної практики.
На запит Центру економіко-правових досліджень Міністерство юстиції України надало роз’яснення щодо дотримання законодавства про мобілізацію, у якому чітко окреслило межі власної компетенції та звернуло увагу на розподіл повноважень між органами виконавчої влади, правоохоронними органами і судами.
ГУНП у м. Києві
Це роз’яснення є показовим, оскільки дозволяє відокремити юридично коректні механізми притягнення до відповідальності від поширених у публічному просторі уявлень про «всеохопні» повноваження окремих органів державної влади. Нижче наведено позицію Мін’юсту, з висновками наших фахівців щодо її значення для практики застосування адміністративного законодавства в умовах особливого періоду.
Принцип законності як основа діяльності органів влади
Як ідеться з роз’яснення Міністерства юстиції України дотримання законодавства про мобілізацію, згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.
Мін’юст є державним органом з питань банкрутства та органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Підпунктами 32, 33 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Мін’юст відповідно до покладених на нього завдань надає роз’яснення та здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Мін’юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються.
Хто формує та реалізує політику у сфері мобілізації
Згідно з абзацом другим пункту 1, підпунктами 2, 75, 127 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, який відповідно до покладених на нього завдань: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; забезпечує в установленому законом порядку через Генеральний штаб Збройних Сил разом з іншими військовими формуваннями, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування функціонування системи військового обліку; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, є Міністерство оборони України.
Крім того, згідно з пунктом 1, 3, підпунктом 4, 6 пункту 4, підпунктом 1 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, і який реалізує державну політику:
- у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, вживає заходів з виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень;
- припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, уживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
- забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції, порушень законності, службової дисципліни і контроль за їх реалізацією в центральному органі управління Національної поліції, територіальних органах, на підприємствах, в установах, закладах та організаціях, що належать до сфери її управління.
Адміністративна відповідальність за порушення правил мобілізації
Разом з тим, у порядку інформування Мін’юст зазначає, що відповідно до частини дев’ятої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Практичне застосування положень КУпАП стосовно встановлення наявності складу відповідного адміністративного правопорушення та притягнення за наявності підстав до адміністративної відповідальності здійснюється відповідними органами, до підвідомчості яких віднесено розгляд справ про відповідні адміністративні правопорушення, у встановленому КУпАП порядку.
Як додатково повідомляє Мін’юст, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень є завданням адміністративного судочинства (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судовий контроль як гарантія захисту прав громадян
Надане Міністерством юстиції України роз’яснення демонструє принципову позицію щодо дотримання конституційного принципу законності навіть в умовах воєнного стану. Мін’юст прямо вказує, що не є органом, уповноваженим на формування чи реалізацію політики у сфері мобілізації, а також не здійснює притягнення осіб до адміністративної відповідальності за відповідні правопорушення.
Політика у сфері оборони та мобілізації належить до компетенції Міністерства оборони України, тоді як виявлення адміністративних правопорушень і реагування на них здійснюються органами, визначеними Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема Національною поліцією та іншими уповноваженими суб’єктами.
Важливим є й нагадування про строки притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 і 210¹ КУпАП в особливий період: не пізніше одного року з дня вчинення правопорушення. Це має істотне значення для оцінки правомірності дій посадових осіб та захисту прав громадян.
Окремої уваги заслуговує акцент Мін’юсту на ролі адміністративного судочинства як механізму контролю за діями суб’єктів владних повноважень. Саме суд, а не орган виконавчої влади, є фінальним арбітром у публічно-правових спорах.
Водночас Міністерство юстиції наголошує, що листи міністерств мають інформаційний, а не нормативно-правовий характер. Це означає, що такі роз’яснення не можуть підміняти закон або створювати нові правові обов’язки, але можуть бути важливим орієнтиром для правозастосування.
У сукупності наведена позиція свідчить про необхідність стримування адміністративного «розширення повноважень» під приводом мобілізації та про важливість збереження правових запобіжників навіть у найскладніших умовах для держави.