Психологічну безпеку особистості можна розуміти як певний стан захищеності свідомості від впливів, здатних – усупереч волі та бажанню людини – змінювати її психічні стани, психологічні характеристики та поведінку, що може суттєво позначатися на долі людини, аж до зміни її життєвого шляху.
Сучасна людина постійно стикається зі складними життєвими викликами. Наше життя визначається шаленим потоком інформації – про минуле, сучасне і майбутнє. Людина змушена існувати у нестабільному середовищі, де соціальний, біологічний та інформаційний імунітет знижено до критичного рівня.
Психологічна захищеність у добу надлишкової інформації
Як свідчить практика, особливо чутливі особи не завжди здатні адекватно обробляти масиви інформації – часто правдивої, але травматичної. Зростає кількість випадків «синдрому інформаційного виснаження». Зниження рівня соціальної підтримки призводить до самотнього переживання стресових ситуацій. Це послаблює психологічну стійкість людини. Звідси – різке збільшення випадків депресій та психосоматичних розладів, особливо серед мешканців великих міст.
У зв’язку з різким зростанням кількості загроз для особистості проблематика безпеки набула якісно нового виміру. Здоров’я людини стало одним із ключових чинників національної безпеки. Суспільна стабільність і прогнозованість соціальних процесів безпосередньо залежать від стану здоров’я громадян. На сучасному етапі реальними та потенційними загрозами національній безпеці України є погіршення фізичного та психічного стану населення внаслідок воєнних дій, масових травм і хронічного стресу, а також активне поширення у медіа та соціальних мережах культу насильства, жорстокості, деградаційних моделей поведінки та порнографії.
Особливу небезпеку становлять системні інформаційно-психологічні операції, що ведуться російською федерацією з метою деморалізації українського суспільства, послаблення довіри до державних інституцій, розпалювання внутрішніх конфліктів і провокування панічних або апатичних настроїв. До актуальних загроз належать поширення дезінформації, фейків, маніпулятивних наративів. Сюди слід віднести створення псевдоновинних майданчиків, використання бот-мереж і штучно згенерованого контенту (зокрема, deepfake-технологій) для спотворення реальності. Ворожі ІПСО спрямовані на підрив інформаційного суверенітету держави, формування викривленої картини світу. Спричинене ними зростання соціальної напруги супроводжує психологічне виснаження громадян. У сукупності це створює суттєву загрозу інформаційно-психологічній безпеці особистості й нації загалом.
Усі зміни політичної та соціально-економічної ситуації в Україні, а також її міжнародного становища безпосередньо впливають на повсякденне життя значної частини населення та посилюють потребу людей у соціально значущій інформації
Конкретні форми впливу інформаційного середовища на свідомість громадян визначаються як інформаційний вплив на соціальні суб’єкти різних рівнів – від індивідуального до суспільного.
У науковій термінології це явище позначається поняттям інформаційно-психологічний вплив. Тобто йдеться про процеси зміни психічних характеристик і станів людини під впливом інформаційно-комунікаційних процесів як динамічного компонента інформаційного середовища.
Здоров’я нації як складова національної безпеки
Дедалі більше дослідників і практиків наголошують на необхідності активної розробки проблематики інформаційної та психологічної безпеки особи, суспільства і держави. Логіка суспільного розвитку висуває ці проблеми до переліку першочергових завдань. Адже без їх розв’язання неможливо забезпечити подальший сталий розвиток держави в політичній, економічній, соціальній, оборонній та інших сферах.
Розглядаючи поняття психологічної безпеки, фахівці Центру економіко-правових досліджень проаналізували зміст цього поняття на основі тлумачень, наведених у словниках різних мов. За результатами вивчення академічних тлумачних словників англійської, французької та німецької мов було з’ясовано, що в побутовому розумінні термін «безпека» пов’язується не лише з відсутністю загрози, а й зі станом, почуттями та переживаннями людини.
Так, «Словник Чемберса» на перше місце ставить визначення безпеки як «стану, почуття або засобів перебування у безпеці». Із цим поняттям він пов’язує відсутність «тривоги чи занепокоєння», а також «впевненість» і «стабільність». Оксфордський словник говорить про стан «понад упевненість». Словник сучасної американської англійської мови – про «свободу від небезпеки чи ризику», а також «свободу від занепокоєння чи сумнівів». Французький словник «Лярус» наголошує на стані «впевненості» та «відсутності хвилювання». А німецький словник додає значення «надійність, упевненість» і можливість «покладатися на щось».
Таким чином, у різних культурах сформувалися приблизно однакові уявлення про безпеку. В їх центрі – почуття та переживання людини, пов’язані з її становищем у теперішньому та перспективами на майбутнє. Інакше кажучи, безпека для людини насамперед переживається як відчуття захищеності від дії різноманітних небезпек.
Виходячи з проведеного аналізу, ми пропонуємо визначати психологічну безпеку як стан суспільної свідомості, за якого суспільство в цілому та кожна окрема особа сприймають наявні умови життя як адекватні та надійні, оскільки вони створюють реальні можливості для задоволення природних і соціальних потреб громадян у сьогоденні та дають підстави для впевненості у майбутньому.
Визначення психологічної безпеки у вітчизняному вимірі
Сучасне розуміння безпеки, з урахуванням оптимального співвідношення інтересів особи, суспільства і держави, висуває необхідність розгляду нового аспекту цієї проблеми – інформаційно-психологічної безпеки. Виокремлення її як самостійного предмета теорії та соціальної практики зумовлене тим, що процеси та технології впливу інформаційного середовища на духовну сферу людини мають якісну специфіку. Вона потребує окремого вивчення у концептуальному, методологічному та прикладному вимірах.
У загальному вигляді інформаційно-психологічну безпеку можна визначити як стан захищеності індивідуальної, групової та суспільної психології. А відповідно – і соціальних суб’єктів різних рівнів організації – від впливу інформаційних чинників, що викликають дисфункціональні соціальні процеси. Інакше кажучи, йдеться про ті процеси, які ускладнюють або перешкоджають оптимальному функціонуванню державних і соціальних інститутів українського суспільства, а також повноцінній реалізації людини як вільного та відповідального громадянина.
Інформаційно-психологічну безпеку особи можна розглядати як стан захищеності її психіки від дії різноманітних інформаційних чинників, що заважають формуванню та підтриманню системи орієнтації у соціальному середовищі. Крім того, цей стан визначає здатність особи зберігати адекватне ставлення до навколишнього світу та до самої себе.
Саме поняття «безпека» означає відсутність небезпек або наявність можливостей для надійного захисту від них. Водночас небезпека розглядається як наявність і дія різноманітних сил або чинників, що мають дисфункційний, дестабілізуючий або деструктивний характер стосовно певної системи.
На сьогодні не існує достатньо обґрунтованої та деталізованої загальної класифікації загроз інформаційно-психологічній безпеці та їхніх джерел. Інформаційно-психологічна сфера, яка дедалі більше набуває для людини ознак другої, суб’єктивної реальності, поєднує в собі як адекватні, так і ілюзорні образи сприйняття світу.
Джерела небезпек і механізми впливу на свідомість громадян
Джерела, що підвищують рівень неадекватності або ілюзорності психоемоційного середовища суспільства, можна узагальнити у дві великі групи.
По-перше, це об’єктивна складність самого світу і процесу його пізнання. Із цього виникають помилки та оманливі уявлення людей, які цей світ намагаються осмислити.
По-друге, це дії осіб. Прагнучи досягти власних цілей, одні люди використовують різноманітні методи інформаційно-психологічного впливу на інших – без урахування їхніх інтересів, а часто і всупереч їм, навмисно вводячи громадян в оману.
До таких суб’єктів належать політичні лідери, державні та громадські діячі, представники мас-медіа, літератури та мистецтва, звичайні учасники міжособистісного спілкування – тобто практично будь-які носії комунікативної активності в соціумі.
У сучасній практиці використання інформаційно-комунікативних технологій для зміни психологічних характеристик, станів і поведінки людей реалізується змішаний тип впливу – поєднання навіювання та переконання. Ці два елементи діють у межах єдиного комунікаційного акту як взаємопов’язані, а за своєю суттю часто становлять приховане психологічне примушення.
Вже не менше 20 років у науковому аналізі інформаційно-психологічних впливів активніше використовуються поняття маніпулятивного впливу та маніпуляції, здійснюються спроби осмислити їхню психологічну природу. Виокремлюються два аспекти розуміння цього явища – прямий та метафоричний.
У метафоричному значенні маніпуляція трактується як форма психологічного впливу, спрямованого на досягнення односторонньої вигоди шляхом прихованого спонукання людей до певних дій або зміни їхніх психологічних станів і характеристик.
Об’єктами маніпулятивного впливу можуть виступати соціальні суб’єкти будь-якого рівня спільності – від окремої особи до суспільства загалом.
Активізація інформаційно-комунікативних процесів, що здійснюються як опосередковано – у засобах масової комунікації, так і безпосередньо – у міжособистісній та груповій взаємодії, стимулює широке поширення та інтенсивне застосування маніпулятивних прийомів і технологій впливу на людей.
Використання маніпулятивного інформаційного впливу в комунікативних процесах, спрямованих на різні категорії громадян України, досягло такого рівня, що становить реальну загрозу інформаційно-психологічній безпеці особи та українського суспільства загалом.
Людина в центрі інформаційного протистояння
Сучасний етап розвитку не лише не зменшив, а навпаки – посилив тенденцію до застосування новітніх технологій інформаційного впливу маніпулятивного характеру. Особливо виразно такі тенденції помітні у сфері політичної боротьби. Масштабне використання подібних технологій у медійному просторі дезорієнтує соціально активну частину населення, спричиняє психоемоційну та соціальну напругу. Свою чергою, штучно створена напруга перешкоджає громадянам адекватно сприймати соціально-економічну і суспільно-політичну ситуацію, а також діяльність вищих органів державної влади.
Такі процеси поглиблюють дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації, ускладнюють реформування українського суспільства. У частини населення формується стан хронічної недовіри, тривоги та втоми від інформаційного перевантаження. Внаслідок цього знижується критичне мислення, посилюється схильність до прийняття спрощених або хибних рішень під впливом емоцій, а не раціонального аналізу.
Отже, проблема інформаційно-психологічної безпеки особистості, її психологічного захисту та механізмів формування внутрішньої стійкості в умовах глибоких трансформацій українського суспільства набуває особливої актуальності – як у теоретичному, так і у прикладному вимірі.
Попри велике розмаїття суб’єктів, які беруть участь у забезпеченні інформаційно-психологічної безпеки, центральним елементом і головним об’єктом інформаційного впливу залишається людина – індивід, особистість, активний соціальний суб’єкт. Саме людська психіка зазнає безпосереднього впливу інформаційних чинників. А вони, трансформуючись у поведінку, дії чи бездіяльність індивіда, можуть чинити деструктивний або дисфункційний вплив на соціальні спільноти різного рівня, структури та організації.