В умовах високого антропогенного навантаження, значної техногенної перенасиченості території України та незворотних наслідків Чорнобильської катастрофи питання збереження лісів набуває особливої актуальності. Лісові масиви не лише забезпечують екологічну рівновагу, але і мають стратегічне економічне та безпекове значення, впливаючи на стан природних ресурсів, продовольчу стабільність і здоров’я населення.
Попри зусилля держави та зміни у земельному та лісовому законодавстві, спрямовані на раціональне використання лісових ресурсів, проблема ефективного управління та захисту лісів залишається вкрай гострою. На це впливають як історично накопичені недоліки системи планування, так і нові фактори, пов’язані з визвольною війною. Станом на сьогодні, коли російська агресія спричинила масштабне знищення лісових екосистем, пожежі та забруднення територій, питання охорони та відновлення лісів напряму інтегрується у сферу національної безпеки України.
Загальний стан лісів України
Згідно з даними Державного агентства лісових ресурсів, лісистість України становить близько 15,7%, що нижче за оптимальний показник у 20%, рекомендований для забезпечення стабільності клімату, ґрунтів і водних ресурсів. Досягнення цієї мети передбачає необхідність створення щонайменше 2 мільйонів гектарів нових лісонасаджень і запровадження ефективних механізмів їхнього збереження.
Хвойний ліс, Чернігівська область
Разом із тим, відтворення лісів ускладнено низкою факторів:
- випалювання лісів і масштабні пожежі, спричинені російськими обстрілами, зокрема ракетно-дроновими атаками;
- вирубка для інженерних і оборонних потреб, що особливо характерно для прифронтових областей;
- масштабне мінування територій унеможливлює відновлення лісів на значних ділянках площі;
- незаконні вирубки та тіньовий експорт деревини, які посилюють екологічні загрози;
- відсутність цілісної системи довгострокового планування у сфері лісокористування.
Додатково значної шкоди завдають прицільні атаки росії на лісові масиви у Луганській, Харківській, Чернігівській, Сумській, Запорізькій та Херсонській областях. Такі обстріли знищують багаторічні насадження та провокують лісові пожежі, що практично неможливо гасити в зоні ведення активних бойових дій. Внаслідок цього відбувається деградація ґрунтів, втрата біорізноманіття, та значно збільшуються площі земель, які є непридатними для використання.
За таких умов захист лісів виходить далеко за межі екологічної політики, стаючи важливою складовою національної безпеки. Відповідно до Стратегії національної безпеки України, загрозами національній безпеці визнаються явища і фактори, що унеможливлюють реалізацію національних інтересів. Масштабні лісові втрати, спричинені російською збройною агресією, належать саме до таких загроз.
Правове регулювання лісокористування
Збереження лісів і забезпечення їх раціонального використання регулюється низкою нормативно-правових актів України, серед яких ключовими є Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України та закони у сфері охорони довкілля.
Протягом останніх двох десятиліть до законодавства неодноразово вносилися зміни, покликані врегулювати розмежування повноважень між Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Метою цих змін було створення більш чіткої системи управління земельними й лісовими ресурсами. Водночас аналіз показує, що відсутність єдиної стратегії та недостатнє прогнозування наслідків ухвалених рішень призвели до низки проблем. Зокрема, питання зміни цільового призначення лісових земельних ділянок для будівництва, садівництва чи іншого використання часто вирішувалося без належної оцінки екологічних і соціально-економічних ризиків. Це стало однією з причин активних протестів громадян проти забудови зелених зон у різних регіонах України.
Крім того, на практиці залишаються нерозв’язаними такі проблеми:
- передача лісових земель у користування без належного контролю за їхнім подальшим використанням;
- відсутність комплексної системи планування та узгоджених дій між центральними й місцевими органами влади;
- неефективний моніторинг стану лісових масивів і механізмів їх відновлення.
Наслідком цього є збереження ризику втрати лісів не лише через воєнні дії, а й через управлінські помилки і прорахунки минулих років. Саме тому в сучасних умовах необхідно змінити підхід: поєднати державний контроль, наукові дані та стратегічне планування, щоб забезпечити стале відтворення лісів.
Фактор війни
Повномасштабне вторгнення росії суттєво вплинуло на стан лісових ресурсів. Великі площі лісів були знищені або пошкоджені внаслідок прицільних обстрілів запальними снарядами та подальших масштабних пожеж, вирубок для будівництва оборонних споруд, а також мінування значних територій, що робить їх непридатними для відновлення у найближчій перспективі.
Наразі в деяких областях, особливо прифронтових, спостерігається катастрофічне зменшення площі лісів, що несе загрозу екологічній рівновазі та посилює ризики опустелювання. Це безпосередньо впливає на національну безпеку України та потребує нових підходів до управління відновленням лісів. Тому на найближчу перспективу слід зосередитися на трьох ключових напрямах:
По-перше, оцінка масштабів збитків – створення інтегрованої карти пошкоджених, знищених і замінованих лісових ділянок.
По-друге, визначення придатних територій для нового лісорозведення, поки небезпечні зони очікують на розмінування.
І зрештою, по-третє, формування довгострокової стратегії відтворення лісів має включати науково обґрунтоване планування і враховувати як екологічні, так і безпекові аспекти.
Це завдання неможливо реалізувати без співпраці державних органів, наукових установ і фахівців-екологів. Водночас необхідно інтегрувати екологічну складову до системи національної безпеки, щоб уникнути повторення кризових сценаріїв.
Висновки та пропозиції
Війна, розв’язана росією, суттєво змінила підхід до управління природними ресурсами: масштабні пожежі, мінування територій, вирубки для оборонних потреб і навмисне знищення лісів окупантами поставили перед державою нові виклики. Після повного вигнання російських військ Україна зіткнеться з необхідністю провести глибоку оцінку екологічних збитків. Це має стати базою для відновлення лісів і розроблення національної програми лісовідновлення. Основними етапами цього процесу мають стати:
- Комплексне обстеження стану лісів, яке включатиме: створення інтегрованої цифрової карти лісових масивів з фіксацією пошкоджених, замінованих ділянок і стану ґрунтів.
- Пріоритетне відновлення придатних територій. Передусім, слід висаджувати нові ліси на безпечних землях, де ризик мінування відсутній. Для інших зон має бути створений окремий довгостроковий план розмінування та відновлення.
- Запровадження системи централізованого планування та однакових правил для органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств лісової галузі. Такий крок є необхідним для посилення контролю за зміною цільового призначення земель.
- Публічний моніторинг і активна взаємодія з науковцями має стати ключовою умовою. Потрібна відкрита платформа для збору даних, відстеження відновлення лісів і контролю за використанням ресурсів.
- Інтеграція екологічної безпеки до системи національної безпеки, оскільки подолання екологічних загроз є і залишатиметься її безпосередньою складовою. Захист лісів повинен бути інтегрований у державну політику оборони, економіки та охорони довкілля.
Центр економіко-правових досліджень наголошує, що захист лісів має стати державним пріоритетом на найближче десятиліття. Ми пропонуємо створити Національну програму відновлення лісів України із залученням міжнародних партнерів і фондів, підтримувати в актуальному старі відомості з єдиної системи державного моніторингу стану лісів і збитків, заподіяних російською збройною агресією воєнних пошкоджень. Також назріла необхідність підвищити відповідальність за незаконні вирубки та посилити контроль за експортом деревини.
Відновлення лісів слід розглядати не лише як екологічне завдання, а як довготривалу інвестицію в безпеку країни, здоров’я нації та її майбутнє. Успіх України у цій сфері залежить від того, наскільки швидко та скоординовано ми зможемо поєднати науковий підхід, державне управління та активність громадянського суспільства.