Хто б міг подумати, що у ХХІ столітті однією з провідних галузей знань і, без перебільшення, наукою виживання стане мінна безпека? Якби у цьому світі не існувало росії, то у мирних умовах ми мали б можливість вивчати геть інші, більш позитивні теми. Наразі ж, у болючих реаліях України фраза «контакт з мінами та боєприпасами є небезпечним…», – це не банальне нагадування, а заклик до обачності й відповідальності. Адже навіть одна помилка може мати фатальні наслідки.
Понад 10 років російської окупації, а особливо після повномасштабного вторгнення, сотні тисяч гектарів нашої землі, перетвореної на руїни і пустелі, приховують під собою смертельну загрозу. Крім того, що міни та нерозірвані боєприпаси стають причиною каліцтв і забирають життя цивільних людей, все це гальмує реінтеграцію визволених територій. А поки українські фахівці-сапери працюють над розмінуванням, знання про мінну безпеку залишаються життєво необхідними для кожного громадянина.
Наш співробітник, Віталій Романюк, який був призваний на військову службу за загальною мобілізацією, з 2023 року служить на омріяній посаді сапера, а сьогодні знайшов можливість і час провести тематичну зустріч у Центрі економіко-правових досліджень. Після проходження навчання Віталій набув досвіду і встиг побувати на таких уражених територіях, де кожен крок може стати останнім. Отже, як практик, він допоможе нам розібратися, що таке мінна безпека, як захистити себе та своїх близьких, а також які зусилля докладаються для відновлення України після страшного лиха війни.
Що таке мінна безпека?
Мінна безпека – це комплекс правил і заходів, спрямованих на захист людей від мін і вибухонебезпечних залишків війни. У контексті сучасної України це поняття набуває особливої ваги, тому що кожен мешканець визволених або прифронтових територій стикається з потенційною загрозою для життя.
Мінна безпека включає, передусім, суто практичні аспекти. Наприклад, це розпізнавання небезпечних об’єктів і зон. Крім того, вона включає освітні заходи: інформування населення про ризики, правила поведінки, алгоритми дій у разі виявлення підозрілих предметів. Це свого роду «жива наука», від розуміння якої залежить власне здоров’я, виживання, безпека близьких і навіть те, коли органи місцевого самоврядування зможуть відновити нормальне життя у деокупованих громадах, аби наші біженці змогли повернутися до своїх домівок.
Розуміння мінної безпеки не варто обмежувати лише питаннями особистого виживання. Це – ключ до відновлення мирного життя на визволених територіях. Уміння розпізнати загрозу, уникнути її та повідомити про знахідку відповідні органи допомагає прискорити процес розмінування, повертаючи до життя кожен клаптик української землі.
Міни та вибухонебезпечні залишки війни – це тихий ворог, що продовжує нести смерть і руйнування навіть після закінчення активних бойових дій. Вони приховані в землі, серед трави, у покинутих будівлях, на дитячих майданчиках і просто будь-де. Один необережний крок – і звичайний день умить стає трагічним.
Різновиди мін вражають своєю кількістю і цілеспрямованою жорстокістю. Протитанкові міни здатні знищувати техніку та інфраструктуру, залишаючи дороги і поля непридатними для використання. Протипіхотні міни, заборонені багатьма міжнародними конвенціями, націлені на травмування або вбивство людей, зокрема цивільних. Особливу небезпеку становлять саморобні вибухові пристрої, які часто залишають окупанти.
Наслідки цих «прихованих убивць» є катастрофічними. За офіційними даними, тисячі українців уже постраждали від мін: сотні людей загинули, ще більше людей отримали тяжкі травми, зокрема ампутації кінцівок. І це лише вершина айсберга. Заміновані території стають непридатними для сільського господарства, обмежуючи доступ до земель, необхідних для економіки та продовольчої безпеки.
Вплив мін поширюється і на довкілля. Вибухи руйнують екосистеми, забруднюють ґрунти, водойми, повітря. Фрагменти боєприпасів містять токсичні речовини, що довгостроково шкодять флорі та фауні. Крім того, тварини стають жертвами мін, що додатково порушує екологічний баланс.
Міни належать до такого різновиду зброї, що діє не лише у момент вибуху, але і залишає відлуння страху та смерті на роки вперед. Якщо ми досі продовжуємо виявляти нерозірвані снаряди з часів Другої Світової війни, то уявіть лише, наскільки довго у майбутньому нам доведеться виявлять подібні «подарунки» від сусідньої країни-терористки?.. Саме тому їх знешкодження є одним із ключових завдань для України, щоб забезпечити безпечне майбутнє для всіх громадян і зберегти природу нашої країни.
Базові правила мінної безпеки для населення
Мінна безпека потребує від кожного громадянина України пильності та обачності. Дотримання простих, але важливих правил, які буквально написані кров’ю, може врятувати життя – як власне, так і оточуючих. Зосередимося на кількох ключових аспектах, які варто знати кожному.
Перший крок до безпеки – вміння визначати зони ризику. Заміновані території зазвичай позначаються попереджувальними знаками: табличками з написами «Обережно, міни!» або спеціальними червоними стрічками.
Огороджена небезпечна зона
Втім, такі позначки можуть бути відсутніми. Тому слід бути особливо уважним у зонах бойових дій і на визволених територіях. Слід нагадати і про те, що під час воєнного стану цивільним особам не просто так заборонено відвідувати ліси. По-перше, туди часто падають уламки збитих ударних дронів, які можуть містити нерозірвані боєприпаси. По-друге, якщо поблизу велися бойові дії чи там пересувалися техніка і жива сила окупантів, то вони могли залишити чимало мін-«розтяжок». Те ж саме стосується перебування в полях і на дорогах, де велися активні бойові дії.
Якщо ви опинилися у місці, яке може бути замінованим:
- не відходьте від прокладених доріг і безпечних маршрутів;
- не торкайтеся підозрілих предметів, таких як залишки боєприпасів, дроти чи невідомі пакети;
- уникайте зон із високою травою, купами сміття чи розвалами будівель.
Якщо ви знайшли підозрілий предмет, схожий на міну або вибуховий пристрій:
- не торкайтеся його і не намагайтеся пересувати;
- відійдіть від небезпечної зони тим самим шляхом, яким прийшли;
- негайно повідомляйте про знахідку до підрозділів ДСНС за номером 101 або до поліції за номером 102.
Чому важливо дотримуватися цих правил? Вибухонебезпечні предмети нерідко мають нестабільні механізми, які можуть спрацювати від найменшого контакту. Недооцінка небезпеки або нехтування правилами може призвести до трагедії. Кожен сигнал про мінну небезпеку – це шанс урятувати не лише своє життя, а й життя тих, хто потрапить у цю зону після вас.
Очищення територій – складний і тривалий процес
Мінна безпека не може бути обмежена лише питаннями особистого захисту. Це також і внесок у безпеку громади. Дотримуючись цих правил, поширюючи інформацію про них, кожен із нас допомагає зменшити ризики та робить крок до відновлення мирного життя в Україні.
Процес розмінування – титанічна робота. Вона потребує часу, ресурсів і високого професіоналізму. Визволені території України наразі залишаються одними з найбільш замінованих у світі, і повне очищення землі від мін може зайняти роки або навіть десятиліття. Проте ця робота є критично важливою для відновлення нормального життя.
Розмінування територій являє собою складний багатоетапний процес. Він включає:
- Інспекцію територій: фахівці визначають потенційно небезпечні ділянки на основі супутникових даних, карт мінування та свідчень місцевих жителів;
- Ручне розмінування: сапери оглядають землю сантиметр за сантиметром, використовуючи металошукачі та спеціальне обладнання;
- Механізоване розмінування: важка техніка застосовується для швидкого очищення великих площ, особливо в полях і на дорогах;
- Тренування службових собак: спеціально натреновані собаки допомагають знаходити вибухові пристрої завдяки чутливому нюху.
У процесі розмінування беруть участь як державні організації, так і міжнародні партнери. ДСНС України виконує основну частину роботи із розмінування цивільних територій; Збройні Сили України працюють над очищенням військових об’єктів і зон, близьких до лінії фронту; міжнародні організації, такі як HALO Trust, Demining Action Group активно підтримують Україну технікою, навчанням фахівців і ресурсами; волонтерські ініціативи та громадські організації долучаються до інформаційної роботи та допомоги саперам.
Завдяки спільним зусиллям, уже вдалося очистити значну частину територій у Київській, Харківській та Чернігівській областях. Наприклад, у містах, які повернулися під контроль України, як Буча чи Ірпінь, вже знято тисячі вибухових пристроїв. Ці успіхи повертають людям можливість безпечно жити, працювати й вирощувати врожай.
Проте попереду ще багато роботи. Велика кількість мін залишається прихованою у віддалених районах, лісах і сільськогосподарських угіддях. Україна потребує додаткової техніки, фінансування та підтримки міжнародної спільноти, щоб прискорити цей процес. Кожен успішний крок у розмінуванні – це шанс на відновлення економіки, безпеки та довіри людей до свого середовища.
Розмінування – це більше, ніж технічна задача. Це боротьба за повернення землі людям, за відновлення нашого майбутнього. І кожна очищена територія стає символом перемоги України над небезпекою, залишеною війною.
Інформаційна робота. Навчання і профілактика
Мінна безпека починається зі знання. Чим краще громадяни усвідомлюють ризики, пов’язані з вибухонебезпечними предметами, та знають правила поведінки, тим менше нещасних випадків стається. При цьому інформаційна робота є потужним інструментом, який рятує життя, формує культуру безпеки та сприяє скорішому поверненню до нормального життя.
Тільки на перший погляд може здаватися, що інформаційні кампанії з мінної безпеки обмежуються розповсюдженням наочної агітації або трансляцією відеороликів. Насправді це лише частина програми, спрямованої на те, щоб кожен громадянин розумів, де можуть бути приховані міни, як виглядають попереджувальні знаки та підозрілі об’єкти, які дії потрібно виконати у разі виявлення небезпечного предмета.
У школах для дітей проводяться інтерактивні уроки, під час яких використовуються навчальні макети мін, а також відеоматеріали. Для дорослих організовуються тренінги, що включають реальні кейси та практичні поради.
Місцеві громади відіграють важливу роль у поширенні знань про мінну безпеку. Завдяки ініціативам активістів проводяться спеціалізовані заходи, такі як «Дні мінної безпеки», на яких фахівці навчають людей безпечній поведінці.
Медіа так само стають важливим каналом інформування. Репортажі, соціальна реклама, публікації в інтернеті допомагають донести важливу інформацію навіть до найвіддаленіших куточків України.
Одним із прикладів успішних інформаційних кампаній є програма ДСНС «Обережно: вибухонебезпечні предмети», яка включає навчання школярів, поширення інформаційних матеріалів і залучення волонтерів до роз’яснювальної роботи.
Міжнародні організації, як-от UNICEF, також активно підтримують інформаційні проєкти, спрямовані на дітей та дорослих. Їх ініціативи, зокрема мультфільми та інтерактивні ігри про мінну безпеку, допомагають у доступній формі пояснити дітям правила поведінки.
Найкращий спосіб уникнути трагедії – це запобігти їй. Навчання, постійне нагадування про небезпеку, регулярна перевірка замінованих зон складають основу профілактичної роботи.
Сподіваємося, що сьогоднішня тематична зустріч у Центрі економіко-правових досліджень стане нагадуванням про те, наскільки важливо залишатися обачними, підтримувати одне одного та разом працювати задля безпечного майбутнього України. Колеги подякували Віталію за корисну інформацію та, користуючись нагодою, передали для потреб підрозділу, в якому він служить, хімічні грілки, засоби гігієни та продукти швидкого приготування. Директорка ЦЕПД, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Ірина Кременовська також нагадала, що за кожним мобілізованим співробітником зберігається робоче місце.
