Стратегія національної політики Угорщини: правовий аналіз документа

Центр економіко-правових досліджень з 2020 р. бере участь у розробленні заходів щодо протидії проявам сепаратизму на Закарпатті, здійснює експертне забезпечення та сприяє правоохоронним органам у документуванні фактів прямого втручання Угорщини у внутрішні справи України. Враховуючи те, що станом на теперішній час, як усім відомо з офіційних повідомлень Служби безпеки України та Національної поліції України за 2020-2022 рр., вже було проведено низку успішних процесуальних заходів, оприлюднення деяких результатів наших досліджень не буде суперечити інтересам слідства. Сподіваємося, що ця інформація буде корисною для продовження роботи в даному напрямі. А розпочати варто з базового нормативно-правового акту, в якому закріплена Стратегія національної політики Угорщини по відношенню до Закарпаття.

Основні напрями і механізми реалізації національної політики Угорщини в контексті наслідків для України

У 2010 р. представниками вищих органів державної влади Угорщини було розроблено основи її національної політики, що в подальшому було використано як підґрунтя для формування стратегічних планів і оновлення чинного законодавства. Стратегія національної політики встановлює цілі та завдання для угорської політики, органів державного управління Угорщини та для угорських громад за кордоном.

Документ, про який ідеться – «Національна політика Угорщини – рамки стратегії національної політики» (далі – Стратегія національної політики), було розроблено міністерством юстиції та державного управління Угорщини та затверджено державним секретаріатом з питань національної політики Угорщини.

Стратегія національної політики встановлює цілі та завдання для угорської політики, органів державного управління Угорщини та для угорських громад за кордоном.

Мапа Угорщини

У преамбулі до розділу 1 – значення поняття «Стратегія національної політики» наведено цитату з конституції Угорщини такого змісту:

«Угорщина, пам’ятаючи про єдність угорської нації, несе відповідальність за долю угорців, що проживають за її межами». Проголошена ідея є основною та деталізується у наступних розділах документу.

У документі прямо передбачено залучення до реалізації Стратегії національної політики іноземних громадян, які є етнічними угорцями і проживають на території інших країн: «За реалізацію стратегії національної політики та функціонування національної політики відповідають Державний секретаріат з питань національної політики та угорці за кордоном» (п. 1.1.1). Стосовно суміжних держав Угорщина проголошена «материнською державою», а щодо всіх інших держав, на території яких проживають етнічні угорці, застосовується узагальнене поняття «національні меншини».

Посилення регіональної ролі та інші цілі Угорщини

Метою стратегії національної політики визначено сприяння існуванню та розвитку громад (п. 2).

У п. 2.1 – «Успішна Угорщина» міститься виклад принципів такого змісту:

«Базовим принципом у взаємовідносинах між Угорщиною та угорцями, які проживають за кордоном, у питанні подальшого існування угорців за кордоном є те, що запобігти асиміляції, забезпечити існування та розвиток життєздатних громад, здійснити зростаючу підтримку цих громад можливо лише за умови посилення регіональної ролі Угорщини (як політичної, так і економічної, культурної). Без цієї базової умови жодна програма не може бути успішною; якщо ця умова буде дотримана, частка угорців певною мірою збільшиться, навіть без різних програм, а їх ідентичність буде зміцнюватись в сусідніх країнах. Тільки сильна Угорщина може бути надійною основою для успішної національної політики».

Стосовно громадян України угорського походження реалізація передбачених Стратегією національної політики заходів дістає свого зовнішнього прояву у встановленні прямих і непрямих обмежень прав етнічних українців з одночасним установлення прямих і непрямих привілеїв для етнічних угорців, у тому числі за ознаками їх місця проживання (територія Закарпатської області) та за мовними ознаками (угорськомовне населення України). Спираючись на результати псевдонаукових досліджень, представники органів державної влади Угорщини намагаються довести, що угорці є одним з небагатьох корінних народів Європи, а тому потребують особливого захисту, тоді як етнічні народи, на їхню думку, захисту не потребують.

Далі у п. 2.1 зазначено, що «Для Угорщини угорці за кордоном є цінністю, тому держава не жалкує енергії та фінансових ресурсів для забезпечення подальшого існування угорських громад за кордоном».

Прийняття у громадянство Угорщини

Політика Угорщини спрямована, передусім, на активізацію прийняття у громадянство Угорщини осіб, котрі проживають за її межами. З огляду на це підкреслюється: «Національна політика Угорщини вважає принциповим те, що угорські громади за кордоном хочуть зберегти свою приналежність до угорського народу на території їхньої Батьківщини […] Угорщина та угорці за кордоном також повинні прагнути до того, щоб багатомовна угорська молодь з доброю освітою, яка подорожувала світом, повернулася додому та використала свій міжнародний досвід на Батьківщині. Ми також повинні прагнути до позитивних економічних змін у нашому регіоні, що є достатньою мотивацією як для молоді, так і для літніх людей залишатися на Батьківщині». (п. 2.1, «Процвітання громад на території їхньої Батьківщини).

Як зазначено у п. 2.2, загальною метою стратегії національної політики є зростання угорських етнічних громад у суміжних кранах:

«Наша мета – побудувати інституційну систему угорських громад за кордоном, через інтеграцію окремих угорців за кордоном та угорських громад здійснити інтеграцію всіх угорців, а також зробити так, щоб угорські громади за кордоном стали самодостатніми».

На виконання поставленої мети передбачено механізми багаторівневої інтеграції: посилити прив’язаність угорців, що проживають за кордоном, до угорської держави (закон про статус, громадянство). Метою на рівні громади визначено «прив’язаність угорських громад до угорської держави та окремих громад до конкретної держави (колективне визнання та права; консоціативна демократія, автономія). В останньому випадку слід підкреслити, що інтеграція окремої громади може бути успішною в тому випадку, якщо угорці встановлюватимуть контакт з державою більшості через угорські партії, систему освіти та права громади» (п. 2.2, «Громади»).

Практична реалізація державної політики Угорщини

Зміст досліджених положень свідчить про наявність порушення угорською стороною норм Декларації про недопущення інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09.12.1981 р., прийнятої на 91-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, що гарантує суверенітет і невід’ємне право держави вільно визначати свою власну політичну, економічну, культурну та соціальну систему, розвивати свої міжнародні відносини і здійснювати невід’ємний суверенітет над своїми природними ресурсами відповідно до волі її народу без зовнішньої інтервенції, втручання, підривної діяльності, примусу або погрози в якій би то не було формі (п. «b» розділу І).

У п. 3.1.2 – «Угорське суспільство», вказано:

«Для нації є добрим і корисним, якщо в сусідніх країнах існують сильні угорські громади, добре підготовлена політична, культурна та економічна еліта з угорською ідентичністю».

Від затвердження і впродовж усього періоду реалізації Стратегії національної політики Міністерство закордонних справ Угорщини запровадило щорічне планування зовнішньої політики, згідно з яким кожного року складається Річний дипломатичний план, що охоплює період від 01 вересня до 30 серпня наступного року та узагальнює всі дипломатичні цілі, які бажано досягти протягом предметного періоду на рівні зовнішньої політики в цілому та в окремих напрямках. Для складання Річного дипломатичного плану Міністерство закордонних справ Угорщини надсилає запит до окремих міністерств щодо їхніх цілей у сфері зовнішніх зв’язків, що слугує керівництвом для закордонних представництв щодо складання власної системи цілей, відповідно до прагнень міністерств.

Діяльність угорських політичних партій за кордоном

Значна увага приділена діяльності угорських політичних партій за кордоном. У п. 1.3.3 – «Стосовно сусідніх держав та угорців, які проживають на території сусідніх держав» закріплено визначено наміри такого змісту:

«Угорщина за допомогою інструментів зовнішньої політики також намагається забезпечити, щоб прагнення угорських партій за кордоном, а саме, щоб сусідні держави надали якнайширші права окремим особам та угорським громадам, що проживають/знаходяться на території цієї держави, успішно реалізувались. Наша мета – забезпечити, щоб угорські громади мали змогу ще в більшій мірі приймати рішення з питань, які їх стосуються. Саме тому ми підтримуємо автономію (територіальну та особистісну), децентралізацію влади та самоврядування. Під час адміністративної та регіональної трансформації сусідніх держав Угорщина – разом з угорськими партіями, що діють у сусідніх державах – повинна прагнути того, щоб кордони регіонів у цій державі були максимально сприятливими для угорців, які проживають у цій країні».

Практичне втілення проголошеного Угорщиною плану зі створення етнічних автономій і перегляду «кордонів регіонів» у суміжних країнах призведе до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Автономія угорських громад за кордоном

Автономістські прояви Угорщини та лобіювання інтересів етнічних політичних партій дістають свого вираження у проголошеному плані такого змісту:

«Угорщина підтримує територіальну та /або особисту автономію угорських громад за кордоном. Насамперед, угорські партії за кордоном та угорське суспільство за кордоном повинні узгодити концепцію автономії та шлях, що веде до неї» (п. 3.1.3).

Про завуальовані територіальні претензії Угорщини до інших держав свідчить використання термінології, запозиченої з геополітики та дипломатії, в якому підміна понять «регіон», «регіоналізація» застосовується з метою легалізувати наміри щодо відновлення кордонів колишньої Угорської імперії:

«Зважаючи на повну підтримку регіоналізації в ЄС бажано, щоб Угорщина залишала питання регіоналізації на порядку денному.

Визначення кордонів регіонів є частиною суверенітету даної держави. Пов’язаний з цим вплив є життєво важливим для угорців, що проживають за кордоном».

Про плани органів влади Угорщини з подальшої реалізації стратегії національної політики свідчать систематичні звернення їх представників з офіційними заявами, в яких у завуальованій формі йдеться про територіальні претензії Угорщини до суміжних країн. В офіційній заяві спікера угорського парламенту Ласло Ковера, зокрема у словах «ми відновимо Карпатський басейн» вбачається намір відновити угорську монархію, а у зверненні Віктора Орбана ці наміри конкретизовано за аналогією із Закарпаттям стосовно Сербії.

Пояснення політики імперії простежується у зверненні В. Орбана під гаслом «Угорщина націлена на перемогу», в якому основний акцент було зроблено на тому, що «у наступному десятилітті йтиметься не про недоліки та втрати, а про примноження та про побудову країни». В іншій заяві В. Орбан зазначив: «Угорщина не може існувати без угорських громад Трансільванії, Південної, Північної Угорщини та Закарпаття», де Словаччина була визначена як «північна Угорщина», а Сербія – як «південна Угорщина».

У зверненні «Угорщина понад усе!» В. Орбан висловив тезу, що може трактуватися як сигнал до здійснення більш агресивних дій по відношенню до сусідніх країн: «…підготувати націю до великих випробувань, які очікують нас у наступні роки». Після отримання ним посади Уповноваженого з питань розширення та політики В. Орбан звернувся до громадян Угорщини та повідомив, що «…для підтримання зростання доведеться вести серйозні битви», висловлюючи наміри підтримувати автономістські прояви в сусідніх країнах.

Територіальні претензії Угорщини до інших країн

В подальших напрямах і заходах, визначених Стратегією національної політики, територіальні претензії замасковано під визначення «Тисо-Дунайська низовина», що географічно охоплює частину території Закарпатської області України:

«Конкурентоспроможна та відновлена угорська економіка за кордоном може бути реалізована в рамках бачення єдиного економічного простору Тисо-Дунайської низовини шляхом створення єдиного ринкового простору, створення єдиного ринку праці та туристичного співробітництва. Єдиний економічний простір базувався б на діяльності автономних регіональних економічних спільнот.

Особливо необхідним є зміцнення інтеграції місцевого бізнесу у Тисо-Дунайській низовині. З цією метою на рівні Тисо-Дунайської низовини повинна бути розроблена інституційна система, що заохочує розвиток бізнесу, має бути забезпечене надання інформації та розвиток потенціалу для угорських компаній, а також повинна заохочуватися мережа кластерних мереж угорських компаній на рівні Тисо-Дунайської низовини. Необхідно залучити до регіону великі іноземні компанії, які можуть стати рушійною силою у розвитку місцевих методів корпоративного управління та технологічної й трудової культури регіону» (п. 3.2.6, «Розвиток економіки»).

Категорична позиція влади Угорщини, спрямована на активізацію сепаратистських настроїв, зокрема у напрямі запобігання асиміляції та неприпустимості вивчення державної мови інших країн етнічними угорцями, закріплена у п. 3.2.1 – «Демографія»:

«Діти, народжені у змішаних шлюбах, найбільше піддаються впливу асиміляції. Число укладання шлюбів повсюди зменшується у значній мірі і є притаманним та поширеним явищем також і для угорців. Тут особливим ризиком є зарахування до школи з мовою більшості».

«Утискання прав» етнічних угорців

Наведене вище твердження щодо нібито утискання мовних та інших прав етнічних угорців в Україні не відповідає дійсності, однак використовується як інструмент для здійснення політичного тиску. Так, депутат Європарламенту від Угорщини, громадянка України Андреа Бочкор використовує свою посаду для лобіювання інтересів уряду Угорщини, в тому числі шляхом поширення сфальсифікованих відомостей, а саме: «Починаючи з 2014 року угорська громада, яка нараховує близько 150 000 в Україні, більш ніж 180 разів зазнавали антиугорських жорстокостей».

Відстоювання ідеї про нібито утискання мовних прав національних меншин спрямовано на створення умов для вивчення угорської мови, знання якої, своєю чергою, є однією з умов для отримання громадянства Угорщини. Оскільки від іспиту з угорської мови звільняються особи, що навчалися угорською, створення мережі угорських шкіл і перехід на освіту угорською мовою розширює можливості для прийняття громадян України у громадянство Угорщини, що призводить до збільшення кількості множинного (подвійного) громадянства в Україні, в тому числі особами, які обіймають посади в органах державної влади або місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, є підстави висновувати про те, що загалом ідеологія та зміст дослідженого документу спрямовані на реалізацію територіальних претензій Угорщини до суміжних країн.

Досліджений документ «Національна політика Угорщини – рамки стратегії національної політики» (Стратегія національної політики Угорщини) закріплює основні засади активної дестабілізуючої зовнішньої політики і політики безпеки Угорщини, що посягає на державний суверенітет України та її територіальну цілісність. Її впровадження в життя здійснюється за допомогою політичних методів тиску – погроз, використання заяв про порушення прав людини як приводу для втручання, а також невоєнної інтервенції, спрямованої на захоплення частини території Закарпатської області України.

Ірина Кременовська, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник,

директор Центру економіко-правових досліджень