На постійних засадах у робочому порядку здійснюємо співпрацю з урядовими структурами, зокрема з Міністерством оборони України та Генеральним штабом Збройних Сил України у напрямі вдосконалення правозастосовної практики та недопущення порушення норм міжнародного гуманітарного права.
Зразки знищеної російської техніки (виставка у м. Києві)
Збройна агресія з боку російської федерації кинула нові виклики Україні та її воїнам. Одним з питань, яке постало перед силами самооборони була співрозмірність і адекватність застосування особистої мисливської вогнепальної зброї та набоїв до неї для відбиття агресії російської федерації. Однак справа в тому, що мисливські боєприпаси в деяких випадках можуть вважатися такими, що не допускаються до застосування в силу міжнародних конвенцій та угод, до яких приєдналася Україна.
Мисливські боєприпаси проектуються та виготовляються таким чином, аби спричиняти у тварини, на яку полюють, особливо тяжкі поранення, що виключають її подальшу втечу або опір. Подекуди застосовуються розривні набої чи набої зі свинцевим осереддям. Вони «розкриваються» в тілі та заподіюють істотні ушкодження поліорганного характеру. Водночас військові набої призначені для завдання «акуратних» пошкоджень, які не спричиняють тяжких каліцтв ворогові.
Важливо зберегти баланс із використання зброї та набоїв. Адже застосування недозволених боєприпасів і методів ведення війни може бути використано для звинувачень на адресу Збройних Сил України. В ідеалі – серед сил самооборони мають бути поширені зброя та набої військових зразків, без необхідності та можливості «партизанщини» та «колхозіння» набоїв і зброї, як то кажуть, дендрофекальним методом.
Оборона має здійснюватися професійно, централізовано, з єдиним центром керівництва. Постачання військового обладунку, спорядження та зброї, звісно, може здійснюватися з різних джерел. Це може бути офіційне постачання або постачання від волонтерів, а також за рахунок трофеїв, здобутих у бою. Але все має здійснюватися на певних єдиних засадах, розумно, зважено, контрольовано та свідомо. Наявна на складах зброя має бути вільно передана всім бажаючим захищати Вітчизну та забезпечувати своє право на самозахист і в мирному (цивільному, невійськовому) житті.
Зброя – такий само необхідний інструмент, як і будівельні чи слюсарні інструменти. Вона завжди має бути напоготові. Озброєна країна-сильна країна. І очевидно, що трагедії в Бучі та Ірпені можна було б уникнути, якби громадяни мали зброю вдома, вміли вправно нею володіти та користуватися, регулярно та систематично тренуватися та проходити вишколи. Навіть особисто, придбавши за власні кошти набої та спробувавши їх в найближчому яру чи кар’єрі. Зброя має бути дешевою, доступною, без зайвих недоречних пересторіг і закидів.
Саме на цьому ми наголошували у своєму зверненні до Міноборони. Після отримання відповідного листа про врахування наших пропозицій – надаємо копію відповіді.
Співпраця триває, в тому числі шляхом участі у робочих групах та інших організаційних заходах, спрямованих на удосконалення оборонних моментів.
Вдячні оборонним структурам (не всі з яких з міркувань оборони можемо назвати) за можливість співпрацювати та допомагати Вітчизні.
