11 січня 2019 р. набув чинності Закон України № 2227-VIII від 06.12.2017 р., згідно з яким стаття 152 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за зґвалтування, викладається у новій редакції. Зміст нової редакції цієї статті викликав велику хвилю обговорення у різних ЗМІ. Юристи доволі активно почали давати свої коментарі та поради, як діяти зараз під час інтимних стосунків, щоб не потрапити під дію санкції статті 152 КК та не опинитися за ґратами. Ми, своєю чергою, також звернули увагу на ці зміни та вирішили проаналізувати нову та попередню редакції даної норми.

На нашу думку, кращим варіантом відповіді на питання стосовно того, чи є поточні зміни досягненням або недоліком, буде проведення порівняння норм нової та попередньої редакції згаданого Закону.

Що нового в частині першій статті 152 КК?

По-перше, порівняно с нормою попередньої редакції закону, у частині першій ст. 152 КК України термін “зґвалтування” визначається вже не як статеві зносини, а як дії сексуального характеру, пов’язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи. Зверніть увагу, що ключовим аспектом є саме проникнення в тіло будь-кого, незалежно від виду проникнення та статті. Проникнення може бути вагінальним, анальним або оральним. Не має різниці в якій послідовності та скільки разів здійснювалося проникнення – головне, що воно було реальним. Проникнення є першим з аспектів цієї норми.

По-друге, за новим Законом проникнення може відбуватися з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета. Тобто, під час проникнення не відіграє суттєвої ролі використання геніталій винної особи – задля проникнення можуть використовуватися навіть не геніталії людини, а наприклад, геніталії свійських тварин. Також окрім або разом з геніталіями можуть використовуватися будь-які інші предмети. Тут також не має значення те, в якій послідовності вони використовуються. Головне, що за їх допомогою винною особою здійснювалися проникнення.

По-третє, порівняно з попереднього редакцією Закону, законодавець у новій редакції відмовився від наявності під час зґвалтування таких складових, як застосування фізичного насильства, погрози його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Законодавець виключив все це та запровадив нову ключову та головну складову, а саме добровільну згоду потерпілої особи. Вважається, що у разі, коли відсутня добровільна згода потерпілої особи під час вчинення стосовно неї різних дій сексуального характеру, то це є вже зґвалтуванням. На жаль, законодавець при цьому не зазначив, як саме ця добровільна згода мусить бути виражена – до або під час статевого акту. Хоч і примітка вищезгаданої статті зазначає, що “згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин”, але ж не зазначено, як саме згода мусить бути виражена (усно, письмово, відео чи аудіо запис) та який саме перелік обставин може вважатися супутніми обставинами.

Виходить, що на практиці питання про те, чи було надано вільну згоду та перелік сукупних обставин її надання будуть визначатися лише під час судового розслідування цього злочину. А це можна вважати недоліком цієї норми, адже в такому разі можуть статися випадки шахрайства та шантажу зацікавлених осіб. Також постає питання про те, чи буде вважатися мовчання потерпілої особи добровільною мовчазною згодою? А так само не є зрозумілим те, чи була згода потерпілої особи в певному випадку добровільною? Знову ж таки, це все залишається на розгляд суду. Оскільки норма закону не передбачає вимоги до обов’язкового юридичного оформлення добровільності згоди партнерів та тлумачиться як результат вільного волевиявлення, то самі партнери мають право на власний розсуд визначити для себе, як саме серед них буде проявлятися вільне волевиявлення вступу в статевий акт. Якщо люблячим партнерам достатньо лише усної згоди або мовчазної згоди, що виражається в добровільних діях, побудованих на довірі та коханні один до одного, то не потрібно складати будь-яких додаткових паперових угод. Водночас, якщо у будь-кого з них є підозра або недовіра до іншого, то кожен з них може застосувати приховану відеофіксацію. У разі скоєння злочину, саме відеофайл потенційно може стати одним з доказів того, що статевий акт, який був вчинений стосовно потерпілої особи, був вчинений без або з добровільної згоди останньої. В цьому випадку, як і в більшості злочинів, винність або невинуватість особи визнається лише судом на підставі наданих доказів.

Що нового в частині другій статті 152 КК?

На продовження державних заходів, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством, до частини другої статті 152 КК України було додано низку обтяжуючих обставин цього злочину за суб’єктивною складовою. Доволі часто вступ в інтимні стосунки проти власної волі дружини та чоловіка проявляється внаслідок наявності матеріальної залежності одного з подружжя. Найбільший відсоток потерпілих складають саме дружини. Адже в переважній більшості саме відсутність у них власного житла, яким би вони скористалися у разі побиття чоловіком або значна віддаленість проживання від батьків та інших родичів (або їх відсутність), відсутність джерел самостійного заробітку, а також повна матеріальна залежність від чоловіків змушують їх виконувати подружні обов’язки за бажанням чоловіка та відмовлятися від захисту власних порушених статевих свобод. З одного боку, виділення як окремого суб’єкту подружжя мусить зменшити випадки зґвалтувань. Адже чоловіків попереджають про те, що за скоєння дій сексуального характеру стосовно дружити без її добровільної згоди може передбачатися позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Тут, законодавець, встановлюючи таку підвищену міру відповідальності з урахуванням переліку обтяжуючих обставин, бажає встановити взаємоповагу один до одного та взаємовідповідальність за свої вчинки серед подружжя. Саме тому, щоб сексуальне життя подружжя чи колишнього подружжя зробити більш вільним і таким, що побудовано лише на добровільній згоді, а не на подружньому обов’язку, була й долучена ця обтяжуюча обставина. Відтепер, дружина чи колишня дружина не мусить вступати без власної згоди в інтимні стосунки зі своїм чоловіком лише через те, що вона зобов’язана виконати свій подружній обов’язок. Аналогічно, й чоловік не мусить проти власної волі вступати в інтимні стосунки з дружиною, або лише для того, щоб виконати свій подружній обов’язок. А особа, яка забажає вчинити сексуальне насильство стосовно іншої особи відтепер кілька разів подумає, чи варто це взагалі робити.

Не оминула збільшена кара за скоєння цього злочину для винних осіб і дії сексуального характеру, що були спрямовані проти статевої свободи потерпілих осіб, підпорядкованих з ними службовими, професійними чи громадськими обов’язками. Окремо слід підкреслити, що доволі добре, те що до цієї спеціальної групи суб’єктів були додані жінки у стані вагітності як потерпілі особи. Адже зґвалтування жінки у стані вагітності може мати негативні наслідки як для її здоров’я, так і для здоров’я та життя її майбутньої дитини, тому запровадження обтяжуючої обставини є також обґрунтованим рішенням. Також варто звернути увагу й на те, що винна особа буде підлягати кримінальній відповідальності та покарана позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років за зґвалтування потерпілої особи у стані вагітності лише в тому випадку, якщо їй було відомо, що потерпіла особа є вагітною. Не має значення строк вагітності потерпілої особи, не має значення і те, з яких джерел винний отримав відомості про вагітний стан потерпілої особи – головне те, що винна особа про це вже знає під час вчинення дій сексуального характеру та продовжує їх вчиняти проти добровільної волі потерпілої особи. Якщо винній особі не було відомо, що потерпіла особа перебувала у стані вагітності, то дії винної особи будуть кваліфікуватися вже за частиною першою цієї статті.

Що нового в частині третій статті 152 КК?

 

Нова редакція частини третьої статті 152 КК України не встановлює кардинальних змін для цього переліку обтяжуючих обставин. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої особи карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. Лише слід звернути увагу на те, що під термінами, які раніше визначали стать –“неповнолітня” або “неповнолітній”, відтепер вже вживається загальний для всіх термін: “неповнолітня особа”.

Що нового в частині четвертій статті 152 КК?

Статтю 152 КК України було доповнено новою четвертою частиною, за якою відтепер дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років. Впроваджуючи цю обтяжуючу обставину, законодавець забезпечує охорону та недоторканість статевої свободи особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі. Норма статті забороняє вчиняти будь-які дії сексуального характеру, пов’язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло потерпілої особи, яка не досягла 14 років, з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, незалежно від її добровільної згоди. Ця норма поряд інших обтяжуючих обставин не випадково відокремлена в окрему частину, адже вона направлена на захист прав дитини як потерпілої особи, тому й запроваджується абсолютна заборона нашкодити її статевій свободі, навіть за її добровільної згоди.

Законодавець, вводячи таке табу на статеву свободу дитини навіть з ураховуванням її добровільної згоди, обґрунтовує своє рішення тим, що особа, яка не досягла чотирнадцяти років, через свій малий вік не може адекватно сприйняти події та усвідомлювати наслідки від прийнятого рішення.

Що нового в частині п’ятій статті 152 КК?

Оскільки статтю 152 КК України було доповнено новою четвертою частиною, то відтепер стаття має п’ять частин. В п’ятій частині цієї статті законодавець закріпив підвищену відповідальність за спричинення тяжких наслідків для потерпілих осіб як обтяжуючу обставину. Порівняно з частиною четвертою статті попередньої редакції, в якій ішлося про спричинення особливо тяжких наслідків для потерпілої особи, вже у новій редакції статті – у п’ятій частині, законодавець відмовився від терміну “особливо тяжких наслідків” та залишає “тяжкі наслідки”.

Фактично, тяжкість наслідків відображається зазвичай у результаті впливу злочинних дій на здоров’я ти життя потерпілої особи.

По-перше, якщо внаслідок скоєння зґвалтування буде заподіяно тяжкі наслідки (заподіяна шкода здоров’ю та життю) потерпілої особи за частиною першою, то винний може понести відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк не від трьох до п’яти років, а від десяти до п’ятнадцяти років.

По-друге, якщо внаслідок скоєння зґвалтування буде заподіяно тяжкі наслідки (заподіяна шкода здоров’ю та життю) потерпілим особам – таким, як подружжя чи колишнє подружжя або іншій особі, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, то винний може понести відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк не від п’яти до десяти років, а від десяти до п’ятнадцяти років.

По-третє, якщо внаслідок скоєння зґвалтування групою осіб, буде заподіяно тяжкі наслідки (заподіяна шкода здоров’ю та життю) потерпілим особам, або зґвалтування неповнолітньої особи, то винний (винні) може понести відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк не від семи до дванадцяти років, а від десяти до п’ятнадцяти років.

Якщо внаслідок скоєння зґвалтування буде заподіяно тяжкі наслідки (заподіяна шкода здоров’ю та життю) потерпілій особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, то винний може понести відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк не від восьми до п’ятнадцяти років, а від десяти до п’ятнадцяти років.

Таким чином, запровадження нової редакції статті 152 КК України, з усіма її правовими новелами, в першу чергу, покликане попередити нові прояви насильства та злочини проти статевої недоторканості та статевої свободи особи незалежно від її статі та віку. Прояв добровільної згоди (в будь-якій формі) потерпілої особи є ключовим фактором, що впливає на доказовість зґвалтування, а отже встановлення наявності вини або невиноватості особи. Лише час нам покаже ефективність захисту в судовому порядку порушених статевих свобод потерпілої особи: подружжя, особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах або пов’язаний службовими, професійними чи громадськими обов’язками або жінки, яка завідомо для
винного перебувала у стані вагітності, а також малолітньої та неповнолітньої особи. Але ми сподіваємося, що наша публікація була інформативною для вас та хоча б частково вплине на розум тих осіб, які перебувають зараз на межі та бажають використати свою силу до потерпілої особи задля задоволення власних сексуальних втіх. Чи варте кількахвилинне задоволення кількох змарнованих років за ґратами? Звісно ж, ні. Не забувайте про те, що крім ваших статевих свобод, є також статеві свободи в інших людей та їх слід поважати.

 

Андрій Овчаров,

завідувач відділу

проблем застосування

цивільного і господарського права