Від 2014-го р. і дотепер події на Донбасі завдали нищівного удару по малому й середньому бізнесу: через агресивні дії незаконних військових формувань і окупацію сотні тисяч підприємців були змушені припинити здійснювану ними до війни господарську діяльність на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі.
Дискусії навколо визначення конкретних шляхів розв’язання проблеми відродження села у нашій країні точаться протягом тривалого часу: це, зокрема забезпечення збереження та раціонального використання безгосподарного нерухомого майна у сільській місцевості, а саме покинутих земельних ділянок і хат. Покинуті об’єкти нерухомої власності можуть використовуватися фізичними особами-підприємцями, які прийняли рішення працювати та жити на землі, відроджувати село. Серед таких осіб багато вимушених переселенців з Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей.
Втрати поселенської мережі. За приблизними підрахунками, за час збройного протистояння на Донбасі зруйновано 4,5 тисячі житлових будинків, 217 об’єктів освіти, 132 промислових об’єкта і 45 об’єктів охорони здоров’я.
На теперішній час на решті території України, а саме у сільській місцевості знаходиться велика кількість покинутих будинків і цілих сіл. Переважна більшість земельних ділянок з будівлями є відумерлим (виморочним) майном, яке органи місцевого самоврядування не приймають на свій облік (не беруть на баланс) через необхідність додаткових витрат на їх утримання і реалізацію. Для вирішення проблеми може бути взято за основу досвід зарубіжних країн (зокрема Іспанії та Великої Британії), де започатковано практику реалізації за символічною ціною і за певних умов таких об’єктів нерухомості і навіть цілих сіл. Іншими словами, на теперішній час в Україні існує лише пропозиція на таку нерухомість, і змінити ситуацію на краще, забезпечивши одночасно житлом переселенців, можливо шляхом створення ринку покинутої сільської нерухомості. Це також сприятиме розв’язанню проблеми відродження села, де є, як мінімум, можливості для ведення індивідуального фермерського господарства.
Також на законодавчому рівні цілком можливо спростити процедуру вступу у право власності на безхазяйне (або виморочне) нерухоме майно, змінивши термін набувальної давності для фізичних осіб з 10 років до 1 року.
Пріоритети діяльності щодо максимальної реалізації потенціалу переселенців. Серед внутрішньо переміщених осіб значна кількість людей виявили бажання займатися фермерським господарством, відроджувати село.
Сприяти подальшій адаптації переселенців на новому місці проживання може створення умов для ведення як індивідуального, так і колективного фермерського господарства, а саме: податкові пільги, спрощена процедура реєстрації та доступу до одержання грантової допомоги та матеріальної підтримки від неурядових вітчизняних і міжнародних громадських організацій тощо. Це також відповідатиме поставленим перед Україною цілям розширення ринків збуту сільськогосподарської продукції, зокрема до країн ЄС, де натепер існує попит на продукти, зокрема бджільництва та ін.
Створення нових робочих місць. Протягом останніх років на всій території України спостерігається масовий виїзд мешканців сіл до міст або до інших країн у пошуках роботи. Внаслідок цього село занепадає та великі території, в тому числі з будинками, залишаються покинутими. Серед причин такого стану справ – також відсутність розумного господарського підходу, формалізм під час планування розвитку регіонів, неусунені недоліки організації транспортної та соціально-побутової інфраструктури, брак робочих місць.
Для того, щоб змінити ситуацію на краще, необхідно виходити з того, що власність (передусім земля) повинна працювати (бути залученою до господарського обігу) і приносити прибуток. Люди не будуть залишати село, в якому є принаймні якась робота, а внутрішньо переміщені особи матимуть можливість реалізувати себе та здобути житло і заробіток на новому місці. Створення робочих місць, відповідно, сприятиме поверненню людей до села, де для них буде економічно більш вигідним жити у власній оселі та працювати навіть за меншу заробітну плату порівняно з тією, що можна одержувати у місті, аніж витрачати більшу частину зароблених у місті коштів як орендну плату за житло.
Нове бачення освіти і професійної підготовки. За відомостями Міністерства освіти і науки України, триває процес зменшення кількості дітей шкільного віку, а відповідно – кількості навчальних закладів. Особливо гостро це відчувається у сільській місцевості, де щороку темпи скорочення кількості загальноосвітніх навчальних закладів обраховуються навіть не десятками, а декількома сотнями – закривається до 400 шкіл на рік. Це пов’язане, насамперед, зі скороченням чисельності населення: на сьогодні, в середньому, лише кожен 500-й житель України – школяр. Водночас, щороку певна кількість навчальних закладів різних форм власності вводиться в експлуатацію.
Переселенцям нерідко описують надмірно прикрашену картину нового життя на вільній території, де можна знайти і роботу, і можливості для навчання. Щодо системи загальноосвітніх навчальних закладів – ліквідація одних і введення в експлуатацію інших залежать тільки від рішення (і від фінансових можливостей) власника (для приватних навчальних закладів) або відповідного органу місцевого самоврядування (для закладів комунальної форми власності), а тому стримати процес їх скорочення можливо лише за умови збільшення фінансування тих закладів освіти у відповідних громадах, що приймають понад встановлену для них кількість учнівських місць на навчання дітей і молодь з числа переселенців.
Публікації за темою:
- Правове забезпечення підприємницької активності внутрішньо переміщених осіб : брошура / за заг. ред. В.А. Устименка ; НАН України, Ін-т економіко-правових досліджень. – Чернігів: Десна Поліграф, 2015. – 152 с.
- Кременовська І.В. Правові підойми розв’язання житлових проблем внутрішньо переміщених осіб та активізації їх підприємницької діяльності / І.В. Кременовська, О.А. Святогор // Економіка України. – 2016. – № 10. – С. 87 – 94.
- Кременовська І.В. Регіональні особливості утримання системи загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності у сільській місцевості / І.В. Кременовська, О.А. Святогор // Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації української держави: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 08-09 квітня 2016 р.) – Одеса : Міжнародний гуманітарний університет, 2016. – С. 88 – 91.
- Кременовська І.В. Створення ринку покинутої сільської нерухомості: зарубіжний досвід для розв’язання житлових проблем українських підприємців-переселенців / І.В. Кременовська // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Херсон, 11 – 12 грудня 2015 р.). – Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2015. – С. 87 – 91.
- Кременовська І. Житло для переселенців: як поселитися у покинутій сільській хаті / І.В. Кременовська // Голос України. – 2015. – № 135. – С. 8.
- Кременовська І. Сільські школи: ситуація в регіонах.
- Кременовська І. Не “відібрати і поділити”, а створити ринок.
- Кременовська І. “Простоквашино” на сучасний лад (поради переселенцям).
- Кременовська І. Тест на витривалість.
