Затягнуті, довготривалі кримінальні справи – це ті справи, де відсутні докази провини або ж відсутня сама логічна конструкція обвинувачення. При цьому люди утримуються під вартою впродовж тривалих термінів (протягом двох-трьох років і більше), а судові розгляди справи по суті (з вивченням матеріалів обвинувачень, допитом свідків, оглядом доказів тощо) навіть не ропочиналися. Це нагадує не судочинство, а банальне тримання заручників та повільні тортури, «вимучування» ув’язнених.
Така тяганина є негативною не тільки для ув’язнених, але і для потерпілих (які роками очікують справедливості) та, зрештою, для всього суспільства, позаяк за перебігом часу злочин втрачає свою «актуальність», і відсутність за ним швидкого та справедливого розгляду призводить до апатії суспільства щодо правосуддя, знищує віру в судочинство та ефективність правозахисних механізмів. У результаті зволікань зникають (помирають або переїжджають на інші місця) свідки, втрачається гострота спогадів свідків і потерпілих, зникають/втрачають доказові властивості інші докази/речі тощо. Це призводить і до банального витрачання ресурсів на утримання та доставку ув’язнених, на задіяння в марудних засіданнях значної кількості кадрових ресурсів тощо. Будь-яка кримінальна справа, яка завершується через декілька років – не може бути «якісною» та такою, що задовольняє суспільство в цілому і пересічних людей, зокрема.
Саме тому Центром економіко-правових досліджень було розроблено пропозиції щодо вдосокналення чинного кримінально-процесуального законодавства в частині обмеження термінів проведення судового слідства чіткими межами.
Як ідеться з відповіді за підписом Голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України А. Кожем’якіна, дані пропозиції вже доведено до відома народних депутатів України, котрі як суб’єкти законодавчої ініціативи прийматимуть рішення про доцільність внесення на розгляд Верховної Ради України відповідного проекту Закону.
