Щодо вдосконалення законодавства про адвокатуру

Центром економіко-правових досліджень розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адвокатуру (представництво адвокатів у судах) та створення «єдиних правил» представництва та участі адвокатів у процесах.

Так, в Україні діє низка галузевих процесуальних кодексів і процесуальних законів, у яких немає єдності щодо змісту документів, які надаються адвокатами на доведення своїх повноважень.

Зокрема, приміром, ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України визначає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Аналогічна (ідентична) за змістом вимога підтвердження повноважень адвоката визначається ч. 4 ст. 62 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо кримінального процесу, то відповідно до ст. 50 Кримінального процесуального кодексу України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером, договором із захисником…

Згідно ч. 2 ст. 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

Абзац 2 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

Тобто, галузеві кодекси та Закон України «Про виконавче провадження», регулюючи, по суті, однотипні відносини представництва адвокатів у судових органах (органах виконання судових рішень, органах досудового слідства та прокуратури) встановлюють докорінно різний та відмінний характер підтверджуючих документів у різних процесах, що ускладнює процедуру представництва та призводить до зайвої плутанини. Іноді один і той саме суд, керуючись різними процесуальними актами у різних процесах та на різних стадіях змушений змінювати підходи до аналізу документів, які надаються на доведення представництва. Приміром, пересічний районний суд загальної юрисдикції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення вимагає перелік документів на представництво повноважень адвоката згідно КУпАП, а вже у наступному судовому засіданні в цивільній справі – вимагає та досліджує інший перелік документів, а вже у наступному судовому засіданні у кримінальній справі – вже третій перелік документів тощо.

В одних випадках вимагається надання витягу з договору про надання правової допомоги, посвідченої підписами сторін (Закон України «Про виконавче провадження», КУпАП), в інших – свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер (КПК України), а в інших (ЦПК, ГПК, КАС України) – лише ордер.

Виходячи із завдань уніфікації законодавства та його однотипності було б доцільним запровадити єдині правила та єдиний перелік документів, які надаються адвокатами на підтвердження своїх повноважень незалежно від процесу та його стадії.

Безумовно, що доцільним, достатнім та розумним буде надання адвокатом єдиного письмового документу – ордеру (електронного ордеру) в усіх процесах та в ситуаціях (включаючи витребування інформації, документів від третіх осіб тощо) разом з документом, що посвідчує особу (посвідчення адвоката або паспорт).

При цьому слід зважити, що чинне законодавство містить достатньо гарантій від зловживань з боку дефектних (недосконалих) представників – ст. 400¹ КК України передбачає кримінальне покарання за представництво без достатніх повноважень (за відсутності договору про надання правової допомоги тощо), крім того, перевірити наявність у особи адвокатського статусу (а відтак і права здійснювати представництво) можливо в Он-лайн режимі шляхом вільного доступу до Єдиного реєстру адвокатів України (тобто, зайві перестороги щодо обов’язку надання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність (що передбачається КПК України) не мають сенсу та практичного значення.

Запропоновані нами зміни дозволять спростити, уніфікувати та істотно вдосконалити систему реалізації адвокатських повноважень в усіх процесуальних випадках.

Розроблені фахівцями Центру економіко-правових досліджень пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адвокатуру надано на розгляд Адміністрації Президента України, Ради національної безпеки та оборони України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та Національної асоціації адвокатів України.