Про будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС

Невід’ємною складовою технологічного процесу виробництва електроенергії на всіх атомних електростанціях є поводження з відпрацьованим ядерним паливом (далі – ВЯП). Відповідно до «Енергетичної стратегії України на період до 2035 року», затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 605-р, у нашій країні передбачено створення на загальнодержавному рівні основи для розбудови системи утилізації відходів паливно-енергетичного комплексу, при цьому особливу увагу акцентовано на завершенні будівництва сховищ відпрацьованого ядерного палива та високорадіоактивних відходів його переробки.

Як показує досвід зарубіжних країн, поводження з ВЯП може мати як спільні риси, так і кардинальні відмінності. Наприклад, існує практика застосування технологій переробки та регенерації ВЯП, вона поширена в таких країнах, як Франція, Великобританія, Індія, Японія та Росія. Певна частина ВЯП, які надійшли з власних АЕС цих країн, а також прийняті на переробку ВЯП з інших країн підлягають переробці на оплатній основі, що дозволяє одержувати додаткові прибутки. Після переробки вилучаються цінні продукти, які надалі може бути використано у нових технологічних циклах. Як інший приклад, існує практика захоронення ВЯП, що застосовується у Фінляндії, Швеції та США.

Більшість країн наразі не визначилися з вибором – переробляти ВЯП для вилучення залишків ядерного матеріалу і повторного його використання або здійснювати захоронення ВЯП без переробки. Тому вони провадять практику «відкладеного рішення», продовжуючи зберігати ВЯП до визначення остаточного варіанту. Загалом питання про захоронення або, навпаки, про доцільність переробки ВЯП вирішується залежно від наявності технологічних можливостей для подальшого використання одержаних у такий спосіб цінних продуктів – плутонію та урану.

Проте навіть з урахуванням зарубіжної практики у сфері поводження з відпрацьованим ядерним паливом на даний час неможна однозначно вибрати єдину універсальну стратегію, котра могла б відповідати потребам будь-якої держави. У кожній конкретній країні вирішення проблеми повинно значною мірою узгоджуватися зі стратегією організації ядерно-паливного циклу, що визначається національними пріоритетами і програмами розвитку енергетики.

В Україні, де станом на теперішній час ДП «НАЕК «Енергоатом» експлуатує 15 енергоблоків (на ВП ЗАЕС, ВП РАЕС, ВП ХАЕС, ВП ЮУАЕС і ВП РАЕС), переробка ВЯП також не здійснюється. Протягом усього часу ВЯП вивозилося на переробку до Російської Федерації, і в теперішніх умовах, передусім, з урахуванням окупації та збройної агресії з боку РФ, така схема не може задовольняти інтересів держави. Крім того, ємність басейну технологічної витримки ВЯП у РФ, куди вивозиться ВЯП ВВЕР-1000 українських АЕС, протягом найближчих років буде вичерпана. Тому країні зараз потрібні власні сховища ВЯП.

У теперішній час ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснює будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (далі – ЦСВЯП) для зберігання ВЯП РАЕС, ХАЕС і ЮУАЕC. Слід зазначити, що під час роботи над техніко-економічним обґрунтуванням будівництва ЦСВЯП було розглянуто 6 потенційних майданчиків, і за результатами аналізу переважним було визначено майданчик у зоні відчуження, що знаходиться за 12 км на південний захід від Чорнобильської АЕС.

З огляду на ці зрушення, варто пригадати і про те, як протягом останнього десятиліття в українському суспільстві панувало загалом негативне сприйняття ідеї про будівництво та облаштування ЦСВЯП у Чорнобильській зоні відчуження. Передусім, причиною таких настроїв був брак повної та об’єктивної інформації про технології поводження з відпрацьованим ядерним паливом, а також недостатньо ефективне лобіювання інтересів підприємства, що могло б реалізувати цей проект – зокрема ДП «НАЕК «Енергоатом». Негативне сприйняття ідеї суспільством підсилювалося через викривлене та фрагментарне висвітлення цієї теми окремими журналістами та ЗМІ, що розгорнули навколо неї маніпулятивні інформаційні кампанії, спрямовані на дискредитацію такої перспективи загалом. Недобросовісні «акули пера» навмисно перекручували факти, й замість науково обґрунтованих термінів оперували емоційними епітетами: починаючи від слова «могильник» і закінчуючи новотворами на кшталт «кладовище цивілізації».

Насправді ж ЦСВЯП являє собою ядерну установку, стосовно якої застосовуються такі ж само правила охорони та захисту, як і щодо атомної станції. Проектування конструкцій та обладнання ЦСВЯП здійснюється з урахуванням його надійності та здатності протистояти всім можливим впливам на нього (землетруси, пожежі, повені, повітряні атаки, терористичні акти). Перед початком будівництва конструкції проходять перевірку випробуваннями, а оцінку безпеки проекту здійснюють спеціально уповноважені державні органи.

Свого часу, внаслідок широкого розгортання негативних інформаційних кампаній під їхній вплив потрапили й посадові особи, які працюють у керівних органах держави та відповідно до покладених на них завдань опікуються питаннями державного регулювання сфери енергетики, розв’язання екологічних проблем і охорони навколишнього середовища. Налякані перспективами перетворити частину території України на «світове звалище», вони замість докладання інтелектуальних зусиль і самостійного вивчення питання, приймали та повторювали штучно створені судження й висновки, і тим самим усіляко перешкоджали реалізації ідеї, при цьому відкидаючи думку вчених і фахівців-практиків, для яких вже того часу було зрозуміло, що будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива – це крок до майбутньої енергетичної самостійності, інвестиції в майбутнє, накопичення та примноження високотехнологічних ресурсів, які дуже скоро стануть у нагоді (адже технології не стоять на місці). Це, своєю чергою, суттєво загальмувало вирішення проблеми, що постійно відкладалося.

ЦСВЯП буде розташоване на майданчику в зоні відчуження території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Для зберігання ВЯП використовуватиметься технологія поверхневого «сухого» зберігання із застосуванням двобар’єрної системи ізоляції ВЯП, що забезпечується обладнанням спеціально спроектованих інженерних систем контейнерного типу. Загальна місткість ЦСВЯП – 16529 відпрацьованих тепловидільних збірок (ВТВЗ) українських АЕС з реакторами типу ВВЕР-440 та ВВЕР-1000. У межах першого пускового комплексу (ПК-1) на майданчику ЦСВЯП буде збудована вся необхідна інфраструктура та встановлено 4 системи зберігання ВЯП. Поставки обладнання для ПК-1 – ПК-4 здійснюватимуться за контрактом з власником технології – компанією Holtec International.

Проектування ЦСВЯП здійснюється за контрактом з українським проектантом – Київським науково-дослідним та проектно-конструкторським інститутом «Енергопроект». Проектний термін експлуатації об’єкта – не менше 100 років. Термін введення в експлуатацію пускового комплексу – 2019 рік.

Сьогодні активне ведення робіт з будівництва ЦСВЯП у Чорнобильській зоні відчуження вже не викликає такої хвилі обурення та спекуляцій, які раніше викликала ця ідея. Вочевидь, її розуміння змінилося завдяки тому, що протягом попереднього тривалого періоду вдалося досягти зрушень для подолання інформаційного вакууму та розпочати виховання в суспільстві адекватного ставлення до проблеми, адже тільки правильне і всебічне висвітлення сенсу запланованого проекту здатне створити об’єктивне знання про перспективи його реалізації.