У сучасних умовах формування нового світового порядку, з урахуванням загальноцивілізаційних процесів, які відбуваються нині у світі, безпека набуває все більш загального та всеохоплюючого характеру, а підтримання міжнародного миру постає нагальною потребою для виживання всього людства. Тому своєчасне виявлення й оцінка наявних і потенційних загроз об’єктивно обумовлює необхідність розроблення та вжиття невідкладних заходів щодо нейтралізації цих загроз і запобігання негативним наслідкам у разі їх виникнення.
Оскільки жодна держава не може існувати ізольовано від інших, вона не може і формувати свою суто національну політику у галузі забезпечення безпеки, а членство держави у міжнародних організаціях колективної та регіональної безпеки має свій вплив на формування її державної політики з питань захисту національної державності, суверенітету і територіальної цілісності.
Загострення окресленої вище проблеми через невизначеність державної політики у сфері захисту життєво важливих національних інтересів зумовило намагання колективу фахівців Центру економіко-правових досліджень актуалізувати питання забезпечення національної безпеки крізь призму нових реальних і потенційних загроз національним інтересам у цій сфері. Законодавство України з питань забезпечення національної безпеки потребує суттєвого оновлення та якісно нового наповнення. Передусім, формулювання сутності терміну «національна безпека» не може бути зведено лише до мілітарного (військового) наповнення. Зрозуміло, що в час фактичного ведення бойових дій «військова» складова є чи не найбільш значущою, але не слід забувати і про інші складові національної безпеки, які хибно вважаються другорядними, враховуючи їх непересічне значення.
На підставі аналізу основних сфер державної політики національної безпеки, визначених чинним Законом України «Про основи національної безпеки України», та статистичних показників демографічної складової національної безпеки, окрім законодавчо зафіксованих, нагальною потребою постає виділення окремого напряму – сфери особистої безпеки людини. Зазначена сфера охоплює окремі аспекти забезпечення безпеки кожної людини як фізичної особи та включає комплекс основних напрямів державної політики, котрі стосуються захисту її фізичного та морального здоров’я, створення належних умов життя (зокрема, праці й відпочинку), а також соціального захисту.
По-перше, уваги законодавця потребує така складова національної безпеки, як здоров’я населення, зокрема з урахуванням того, що останнім часом набувала поширення небезпечна тенденція масової умисної дискредитації такої технології підтримання здоров’я нації, як вакцинація (щеплення).
По-друге, це поширення деструктивної і тоталітарної діяльності тих чи інших релігійних культів (сект), езотеричних і окультних течій або організацій, їх проникнення до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також завдання ними шкоди фізичному та психічному здоров’ю населення.
По-третє, окремим напрямом новітніх та недостатньо оцінених фахівцями сучасних загроз національній безпеці України є поступове поширення у суспільстві ідей екотероризму, зокрема пропагування корисності, допустимості та ледь не панування безпритульних (бродячих) собак у населених пунктах України під виглядом т. зв. «зоозахисної» діяльності та псевдогуманізму.
05 лютого 2018 року Президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 січня 2018 року “Про проект Закону України “Про національну безпеку України”. Після ухвалення Верховною Радою України цей закон має стати основою для розробки та оновлення законодавства у сфері національної безпеки і оборони. Своєю чергою, його розроблення передбачає широке залучення експертів НАТО, США та Європейського Союзу з метою приведення української законодавчої бази у відповідність до стандартів держав-членів НАТО.
Оскільки на теперішній час триває розроблення пропозицій щодо оновленння законодавства у сфері національної безпеки України, відповідні пропозиції Центру економіко-правових досліджень було направлено на адреси вищих органів державної влади, що беруть участь у цій роботі – зокрема, на адресу Ради національної безпеки і оборони України, на що вже було одержано попередню відповідь.
