Центром економіко-правових досліджень під час здійснення статутної діяльності, пов’язаної з науковими дослідженнями правозастосовчої сфери було встановлено деякі прогалини, про ми повідомили Конституційний Суд України.
Так, ініційованим Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини рішенням Конституційного суду України від 23.11.2017 у справі №1-28/2017, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, а саме словосполучення «за відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим».
Таким чином, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України в ситуації, коли суд приймає до розгляду обвинувальний акт і відносно підсудної особи раніше, на стадії досудового слідства обрано міру запобіжного заходу – продовження запобіжного заходу має здійснюватися за тією ж самою процедурою, що і раніше (на підставі письмового мотивованого та ґрунтовного подання сторони обвинувачення).
Водночас, «за звичкою» наразі суди не дотримуються згаданої позиції Конституційного Суду України та продовжують дію міри запобіжного заходу автоматично, поза мотивованої письмової ініціативи прокуратури, фактично приймаючи на себе функцію обвинувачення.
При цьому ухвалу суду першої інстанції про обрання (продовження) міри запобіжного заходу неможливо оскаржити (оскарження не передбачене процесуальним законом). Зрештою, місцевий суд тому й ігнорує позицію Конституційного Суду України, що чітко усвідомлює: його позиція та дії не можуть бути предметом оскарження. А саме можливість оскарження тих чи інших дій чи процесуальних документів є єдиною запорукою контролю та виправлення ситуації, дотримання виконавської дисципліни та законних гарантій і механізмів.
Нашими фахівцями у відповідному листі на адресу Конституційного Суду України було поінформовано отримувачів про незадовільну ситуацію з виконанням рішення Конституційного Суду України. У зв’язку із цим, ми пропонували застосувати процесуальні праворегулівні механізми щодо роз’яснення порядку виконання згаданого рішення та забезпечення контролю за його виконанням.
Як ідеться з відповіді Секретаріату Конституційного Суду України (лист від 20.02.2018 р. за вих. № 4-15-16/434) сьогодні Конституційний Суд України, на жаль, не має механізмів контролю за виконанням своїх рішень, крім випадків, коли в резолютивній частині рішення спеціально він не визначив порядок такого виконання (ст. 97 Закону України “Про Конституційний Суд України”).
Водночас, – як зазначає у листі Я.І. Василькевич, – “дозвольте висловити Вам і Центру економіко-правових досліджень вдячність за зацікавленість в ефективному функціонуванні Конституційного Суду України та забезпеченні виконання його рішень. Наведена у листі інформація щодо того, як Рішення від 23 листопада 2017 р. № 1-рп/2017 виконується судами України, є для нас цікавою і практично корисною, інформація про стан виконання рішень Суду є частиною щорічної інформаційної доповіді, яка надсилається Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України, Верховному Суду, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини”.
