Використання у приватних домогосподарствах електроенергії, виробленої з альтернативних джерел (питання оподаткування)

Останнім часом в Україні поширилася тенденція до облаштування приватних домогосподарств (житлових приватних будинків, стін багатоквартирних будинків тощо) засобами виробництва електричної енергії за «зеленими» (альтернативними) технологіями – через облаштування сонячних (солярних) панелей для того, аби частину виробленої електричної енергії продавати в мережу.

У зв’язку із цим Центром економіко-правових досліджень було узагальнено інформацію з питань оподаткування таких видів діяльності на основі офіційних відомостей, які було одержано від державних структур, які реалізовують свою компетенцію в даній галузі.

Предметом дослідження були такі питання:

• Чи не містить така діяльність приватних осіб ознак підприємницької діяльності (систематичної діяльності, спрямованої на отримання прибутку) і чи не потребує така діяльність відповідної державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності, наявність ліцензій (дозволів) тощо?
• Які правила оподаткування слід застосовувати в подібних випадках приватним фізичним особам (в разі отримання прибутку/доходу за реалізацію виробленої та проданої в мережу електричної енергії)? Яка кількість таких осіб відома податковому органу?
• Які правила оподаткування слід застосовувати юридичним особам (як суб’єктам підприємництва так і не суб’єктам підприємництва (науковим установам, благодійним організаціям тощо)?
• Яка кількість юридичних та фізичних осіб (за категоріями та за регіонами України) скористалася своїм правом на встановлення згаданих об’єктів виробництва енергії? Якою є їхня сукупна частка у виробництві електроенергії (що продана у мережу)? Яка загальна сума коштів сплачена таким особам (за кожною з категорії) як оплата вартості реалізованого товару (електричної енергії) і за яким тарифом/тарифами вони діють?
• Хто є контрагентом таких виробників (територіальний постачальник за регульованим тарифом, ДП «Енергоринок», інші особи? Чи розроблені типові договори між виробником альтернативної електроенергії та особою, яка придбаває таку електричну енергію? Чи існують спори (яка їх кількість та процедура розгляду) між виробником альтернативної енергії та покупцем (з приводу доступу/підключення до мережі, оплати за придбаний товар, джерела надходження коштів тощо)?

Як ідеться з роз’яснення, що надійшло від Державної фіскальної служби України, відповідно до ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” енергопостачальники – це учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту. При цьому учасники оптового ринку електричної енергії України – це суб’єкти господарської діяльності, які продають та купують електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.

Згідно з ч. 6 ст. 15 згаданого Закону електрична енергія, вироблена з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, енергопостачальниками, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, за “зеленим” тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії такими приватними домогосподарствами. Побутовий споживач має право на встановлення у своєму приватному домогосподарстві генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, величина встановленої потужності якої не перевищує 30 кВт, але не більше потужності, дозволеної до споживання за договором про користування електричною енергією. Виробництво електроенергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру приватними домогосподарствами здійснюється без відповідної ліцензії. Порядок продажу та обліку такої електроенергії, а також розрахунків за неї затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 27 лютого 2014 р. за № 170 затверджено Порядок продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств (далі – Порядок).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку терміни вживаються у такому значенні:

• побутовий споживач електричної енергії (далі – побутовий споживач) – фізична особа, яка використовує в приватному домогосподарстві електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та комерційну діяльність;
• об’єкт побутового споживача – житловий будинок (частина будинку), квартира, будівля, що знаходиться за однією адресою та належить одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування;
• приватне домогосподарство – об’єкт побутового споживача, на якому електрична енергія використовується відповідно до укладеного договору про користування електричною енергією.

При цьому побутовий споживач має право, зокрема, продавати енергопостачальнику електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії за “зеленим” тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії його приватним домогосподарством.

Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку побутовий споживач продає, а електропостачальник купує електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії генеруючою установкою приватного домогосподарства, згідно з умовами договору купівлі-продажу, укладеного відповідно до розділу ІІ цього Порядку.

Плату за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, електропостачальник має перерахувати на поточний рахунок побутового споживача відповідно до договору купівлі-продажу (п. 3 розділу V Порядку).

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, в тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними работодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема інші доходи, крім визначених ст. 165 Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2. п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5% об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2. п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Водночас, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість справляється відповідно до положень Кодексу, яким не передбачено особливостей оподаткування діяльності з виробництва електричної енергії за “зеленими” (альтернативними) технологіями.