Щодо відповідальності за публічну популяризацію тяжких злочинів (позиція НАПН України)

Робота з подальшого доопрацювання розробленого Центром економіко-правових досліджень проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення кібербезпеки та реалізації заходів протидії тероризму» (який на даний час уже розглянуто Радою національної безпеки та оборони України та Службою безпеки України) потребувала сприяння і залучення відповідних профільних наукових установ у виробленні уточненого понятійно-категоріального апарату.

Так, нагадаємо, законопроектом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, зокрема частину 1 статті 27 викласти у новій редакції:

«1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник, а також популяризатор злочину».

2) Статтю 27 доповнити п. 5¹ такого змісту:

«5¹. Популяризатором є особа, яка після завершення злочину своїми діями та висловлюваннями в публічній формі пропагує схвалення чи виправдування скоєного злочину або поширює заклики до скоєння нових злочинів».

З метою вироблення коректного найменування даної категорії злочинців Центром економіко-правових досліджень було направлено звернення і матеріали до Національної академії педагогічних наук України.

Провідні науковці Національної академії педагогічних наук України за підсумками розгляду пропозицій ЦЕПД пропонують як найбільш вдалий термін “псевдовиправдовувач”.

У листі від 06.10.2017 р. за № 2-7/190 за підписом Першого віце-президента НАПН України В.І. Лугового зазначено, що “семантичне поле цього терміна покриває всі дії, які вказано у зверненнні. Також цей термін легко трансформується в інші терміни, наприклад, “псевдовиправдовувальні дії”.

Центр економіко-правових досліджень висловлює глибоку вдячність науковцям Національної академії педагогічних наук України за надану відповідь і запевняє, що ці слушні зауваження буде враховано в подальшій роботі.