Рахунки за спожитий природний газ і за його розподіл (доставку): питання правового регулювання

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів і безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» (далі – Закон). Однак віднедавна у регулюванні питань оплати за даний товар відбулися суттєві зміни, та всі ми, як споживачі природного газу стали отримувати по два рахунки за газ – окремо за спожитий газ і за його розподіл (доставку).

Центром економіко-правових досліджень було подано запити до низки державних органів, до компетенції яких належить регулювання даного питання. Так, вже було отримано відповідь від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП).

З повним текстом відповіді ви можете ознайомитися нижче.

Рахунки за спожитий природний газ і за його розподіл (доставку)

Рахунки за спожитий природний газ і за його розподіл (доставку)

Рахунки за спожитий природний газ і за його розподіл (доставку)

Рахунки за спожитий природний газ і за його розподіл (доставку)

Як ідеться з роз’яснення, нововведення пояснюються європейською практикою, щоб «споживач знав і думав».

Відповідно до положень ст. 1 Закону:

  • доступ – право користування потужністю об’єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG;
  • потужність – максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику відповідно до договору про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG;
  • постачання природного газу – господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;
  • розподіл природного газу – господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу;

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень п. 12 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 (далі – Правила) оплата побутовим споживачем за надані послуги з газопостачання може провадитися:

  • за квитанціями абонентської книжки постачальника;
  • за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Згідно з положеннями п. 14 розділу ІІІ Правил періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць.

При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) оплата за послуги з газопостачання має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п’яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку.

Разом із тим регулятор роз’яснює (стор. 2 листа-відповіді), що відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов’язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов’язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Згідно з положеннями п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі – Кодекс), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2924 розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об’єкта (об’єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об’єкта (об’єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність об’єкта (об’єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об’єктом за  газовий рік (з 01 жовтня до 30 вересня), що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Регулятор стверджує, що нічого по суті в загальному результаті не змінилося: раніше послуги так званого «транзиту» (забезпечення поставки) були включені в єдиний рахунок і не виділялися окремо, а зараз сума платежів розділена на дві: положеннями п. 7 глави 6 розділу VI Кодексу встановлено, що оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

З відповіді НКРКП також ідеться про те, що згідно з положеннями п. 6.6 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, затверденого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498 (далі – Типовий договір), оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Таким чином, положеннями вимог Кодексу та Типового договору визначено, що оплата за послуги розподілу природного газу здійснюється побутовим споживачем рівними частинами протягом року та не залежить від обсягів споживання природного газу в поточному місяці.

НКРЕКП постановами від 24.12.2019 р. № 3014 – 3057 було встановлено тарифи на послуги розподілу природного газу виходячи з планової річної замовленої потужності розподілу природного газу, які набрали чинності 01.01.2020 р.

Також у листі НКРЕКП зазначено, що:

Встановлення тарифів на основі нової методології як плати за замовлену потужність та відокремлення вартості послуг розподілу природного газу від вартості природного газу як товару передбачає відхід від застарілої системи встановлення загального тарифу та надає низку переваг для кінцевого споживача. Зокрема застосування європейських підходів до розрахунків за послуги розподілу природного газу дає можливість споживачам розуміти, за які послуги та якому підприємству вони сплачують. Оплата за послуги розподілу природного газу рівними частинами дозволяє уникнути великого навантаження на споживача в опалювальний сезон, коли споживання природного газу найбільше.

Розмір плати за послуги розподілу природного газу визначається для кожного споживача індивідуально залежно від обсягів споживання природного газу споживача у минулих періодах. Прозорість формування платежів за газ як товар та за послуги розподілу природного газу дозволяють споживачу відстежувати та контролювати власне споживання з метою мінімізації рахунків.

При цьому рівномірні надходження коштів дозволяють газорозподільним підприємствам забезпечити високий рівень обслуговування газорозподільних мереж та їх складових, що знаходяться на балансі газорозподільного підприємства, з метою підвищення рівня безпеки газопостачання.

Звертаємо увагу, що плата за послуги розподілу природного газу не є новим (додатковим) платежем, оскільки послуги розподілу природного газу сплачувалися споживачами природного газу завжди у склладі ціни на природний газ. Так, після виокремлення зазначеної послуги, кінцева ціна природного газу, що сплачується побутовими споживачами, буде зменшена на розмір оплати на послуги розподілу природного газу.

Турбота про споживачів – це, звісно, дуже добре, але залишається низка нерозв’язаних практичних проблем.

Уявімо ситуацію, коли ми, наприклад, купуємо, продаємо чи орендуємо будинок, до якого підведено газ. Якщо ми цей будинок купуємо, скажімо, у квітні місяці, то в цей період постачання газу для опалення припинено. Тобто, ми не користуємося природним ресурсом (газом), який постачається до будинку, однак усе одно повинні сплачувати відповідну суму коштів за «транзит», тому що ця сума «охоплює» частину платежів за минулий період (а може, і за майбутній – це питання взагалі не визначено). Тобто, ми змушені платити за те, чого не споживаємо.

Або, наприклад, цей будинок, придбаний в квітні, ми продаємо в вересні. Тобто, впродовж усього літнього періоду ми платили гроші за транзит, покриваючи частину витрат домоволодіння за інші періоди (які, так і не зрозуміло – минулі чи майбутні), а заплатили ці гроші за те, чим фактично не користувалися.

Або ж навпаки, ми купуємо товар в опалювальний сезон, і частину платежів замість нас уже заплатив хтось інший.

Якщо дуже уважно порахувати, то у масштабах держави виявляється, що таким чином сотні мільйонів гривень фактично «гуляють». Тут і газова контора в якийсь момент необґрунтовано отримує нічим не передбачені платежі від споживача, який платить не за себе, тут і споживач, який проживає у будинку в опалювальний сезон і отримує матеріальний дохід, заплачений за нього кимось іншим…

А це означає, щонайменше, те, що виникає дисбаланс в оподаткуванні.

Тут описано лише десяту частку проблеми, а роботи попереду ще дуже багато. Існує й чимало правових проблем, зокрема законодавство про захист прав споживачів забороняє ставити умовою придбання основного товару придбання іншого товару.

Тому виходить, що споживачеві може бути відмовлено у постачанні газу в разі його відмови купувати «послугу постачання природного газу». При цьому послуга постачання природного газу (сам товар) об’єктивно входить в обсяг вартості основного товару, й тому не може виділятися у принципі – ми ж не платимо, умовно кажучи, гривню за хліб одним платежем, і ще десять копійок – другим платежем за те, що нам його довезли. Так само, сьогодні, не купуючи хліб (якщо він не потрібен), ми не платимо у магазині десять копійок «а це в рахунок завтрашнього постачання, завтра я куплю хліб, а сьогодні – сплачую за те, аби «підігріти дорогу».

Загалом схема, завдяки якій усі ми, як побутові споживачі, тепер змушені оплачувати два рахунки – за спожитий природний газ і за його розподіл (доставку), настільки ускладнена та заплутана, що очевидним є наявність у ній корупційної складової.

Ми продовжуватимемо висвітлювати цю тему по мірі надходження інших відповідей.

Permanent link to this article: http://el-research.center/2020/02/26/%d1%80%d0%b0%d1%85%d1%83%d0%bd%d0%ba%d0%b8-%d0%b7%d0%b0-%d1%81%d0%bf%d0%be%d0%b6%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%b9-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%b3%d0%b0%d0%b7-%d1%96-%d0%b7%d0%b0/