«

»

Бер 24

Print this Запис

Відбулося відкриття щорічної освітньої програми «Весняна школа НАЕК «Енергоатом» – 2017»

ДП «НАЕК «Енергоатом» було оголошено конкурс на участь у щорічній освітній програмі «Весняна школа НАЕК «Енергоатом» – 2017», мета якого – надати можливість ознайомитися з атомною енергетикою від провідних експертів та професіоналів. Серед лекторів – практикуючі фахівці з підприємств енергетичної галузі та Міненерговугілля, керівники ключових підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом», експерти профільних громадських організацій.

За результатами розгляду заявок і оцінки поданих есе за темою «Атомна енергія – енергія майбутнього чи минулого?» учасницею проекту стала директор Центру економіко-правових досліджень, к.ю.н., с.н.с. Ірина Кременовська.

23 березня 2017 р. у залі Адміністративної Ради НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» відбулося відкриття школи.

Першу лекцію за темою «Державна політика у сфері атомної енергетики: перспективні інвестиційні проекти» проводив директор департаменту ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу Григорій Плачков.

Сьогодні НАЕК «Енергоатом» за показниками виробництва енергії, за індексом прозорості державних підприємств, за інвестиціями в енергетичну безпеку й за обсягом сплачених екологічних податків посідає почесне перше місце.

15 енергоблоків АЕС (13 855 МВт) і 4 гідроагрегати ГЕС та ГАЕС (313,5 МВт) виробили 14 145,5 МВт*.

Якщо у 2012 р. частка НАЕК «Енергоатом» у загальному виробництві електроенергії в Україні становила 45,6%, то протягом наступних років вона постійно зростала, та у 2016 р. досягла позначки 52,7%.

Під час лекції окрему увагу було приділено висвітленню кожного з перспективних інвестиційних проектів, включаючи мету, ефект, вартість, джерела фінансування й основні роботи.

Так, «Енергоатом» для виконання проекту «Комплексна (зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків АЕС» залучив найбільший в історії України кредит європейських інституцій (Європейський банк реконструкції та розвитку та Європейське співтовариство з атомної енергії) – 600 млн. євро.

Добудова енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької АЕС, будівництво яких розпочалося в 1986 р., але у 1990 було призупинено. На сьогодні будівельна готовність енергоблока № 3 оцінюється у 75%, а енергоблока № 4 – у 28%. Добудова енергоблоків ХАЕС дозволить у майбутньому зберегти виробничий потенціал атомної генерації, на яку припадає більше половини всієї електроенергії, що споживається в Україні.

«Енергетичний міст «Україна – Європейський Союз». У 2014 р. Енергоатом спільно з Укренерго, з української сторони, та польська енергетична компанія «Polenergia International S.a.r.l», який надасть можливість постачання електроенергії з Хмельницької АЕС до Польщі та інших країн ЄС. Цей проект передбачає організацію видачі потужності енергоблока № 2 ХАЕС з метою забезпечення довгострокового експорту електричної енергії та залучення коштів, отриманих від експорту електроенергії, для фінансування будівництва енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької АЕС.

Проектування та будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Будівництво ЦСВЯП у Чорнобильській зоні відчуження є одним з найважливіших проектів Енергоатому, адже саме від нього залежить як диверсифікація постачання джерел ядерного палива, так і поводження з відпрацьованим ядерним паливом Українських АЕС. До останнього часу вітчизняні АЕС працювали виключно на паливі російського постачальника «ТВЕЛ», але вже з 2016 року тепловиділяючі збірки японсько-американської компанії Westinghouse почали експлуатуватися на українських АЕС. На сьогодні відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП) з наших станцій (крім ЗАЕС) ми змушені направляти на зберігання та переробку до Росії. Спорудження ЦСВЯП забезпечить власні потужності для тривалого та безпечного зберігання ВЯП в Україні і дасть можливість уникнути послуг щодо ВЯП, які надає Росія.

Впровадження комплексних ліній з переробки радіоактивних відходів (РАВ). Протягом останніх років на українських АЕС була реалізована низка проектів щодо впровадження сучасних технологій з переробки РАВ. Однак, незважаючи на виражену тенденцію до постійного зниження утворення РАВ, слід продовжувати роботи, спрямовані на їх подальшу мінімізацію. Одним з основних заходів удосконалення системи поводження з РАВ на АЕС є створення комплексів для переробки твердих радіоактивних відходів. У комплексах буде використовуватися сучасне обладнання та апробовані технології спалювання, суперпресування, дезактивації.

Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Ташлицька гідроакумулююча електростанція (ТГАЕС) є складовою Южно-Українського енергетичного комплексу. ТГАЕС – це своєрідний акумулятор. Піднята в її верхнє водосховище вода в будь-який час може бути використана для виробництва електроенергії на піках споживання, що є дуже актуальним для України в умовах дефіциту вугілля.

Реконструкція системи технічного водопостачання Южно-Української АЕС передбачає будівництво п’яти бризкальних басейнів і спорудження насосної станції підживлення № 2 на березі Південного Бугу. Очікуваний ефект – збільшення середньорічного виробництва електроенергії на 700 кВт-год без нових генеруючих потужностей, що дозволить збільшити щорічний дохід Компанії приблизно на 357,1 млн. грн.

Реконструкція відкритої розподільчої споруди (ВРС) 750 кВ Запорізької АЕС дозволить забезпечити зняття обмежень з видачі потужності Запорізької АЕС, що, своєю чергою, гарантує надійне енергопостачання півдня України.

Підвищення встановленої потужності енергоблоків АЕС з реакторами ВВЕР-1000 до 104% передбачає модернізацію електротехнічного обладнання енергоблоків з метою вдосконалення його роботи, підвищення рівня безпеки та надійності. Реалізація проекту буде мати сенс лише після усунення всіх існуючих обмежень видачі потужності АЕС.

На теперішній час виконано проект реконструкції відкритих розподільчих споруд 750 кВ Рівненської та Хмельницької АЕС, зокрема було проведено заміну обладнання на сучасне більш надійне, безпечне і досконале устаткування (елегазові вимикачі, шунтуючі реактори та ін.).

Цікаво, що 6-й корпус, у якому відбувалися заходи, є пам’яткою архітектури, а біля нього розташовано музей під відкритим небом, у якому знаходиться й візитівка університету – гелікоптер Мі-2, подарунок Міністерства оборони України. Це багатоцільовий гелікоптер, розроблений ДКБ ім. М.Л. Міля на початку 1960-х років. Він широко використовувався у цивільній і військовій авіації.

Гелікоптери Мі-2 та Мі-2М випускалися в пасажирському, транспортно-вантажному, санітарному, сільськогосподарському, аерофотознімальних, навчально-тренувальному та спортивному варіантах, у варіанті для контролю навколишнього середовища.

Військові варіанти включали збройний розвідник, протитанковий гелікоптер і гелікоптер вогневої підтримки.

Завдяки ініціативі адміністрації університету, наполегливості співробітників ГПМ, особливо М.Є. Шульги (в минулому головного інженера авіації прикордонних військ України, учасника бойових дій в Афганістані, який протягом півроку вирішував організаційні питання), ветеран Мі-2 після відновлення на Конотопському авіаремонтному заводі «приземлився» на території КПІ.

Відтепер це не лише музейний експонат і  улюблене місце зустрічей і відпочинку політехніків, але і свідчення втіленої мрії колишнього студента КПІ І.І. Сікорського – людини, що розгадала загадку Леонардо да Вінчі і подарувала всім крила.

*за даними на І півріччя 2016 р.

Permanent link to this article: http://el-research.center/2017/03/24/%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b1%d1%83%d0%bb%d0%be%d1%81%d1%8f-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%ba%d1%80%d0%b8%d1%82%d1%82%d1%8f-%d1%89%d0%be%d1%80%d1%96%d1%87%d0%bd%d0%be%d1%97-%d0%be%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%bd/